У травні російські війська тиждень безуспішно намагалися форсувати Сіверський Донець поблизу сіл Дронівка, Серебрянка та Білогорівка на Луганщині. Попри переважні сили, зокрема вогневі, тоді ворогові так і не вдалося навести переправу — настільки потужним і професійним був опір нашого війська. Бої під Білогорівкою вже увійшли в історію російсько-української війни як одна з її найбільш героїчних сторінок. Про вплив цієї операції на перебіг бойових дій, роль артилерії, подвиг бійців, які тримали плацдарм, а також про оборону півдня, визволення Вознесенська, війну, яка не дає права бути слабкими, поговорили з командиром 80-ї окремої десантно-штурмової бригади полковником Ігорем СКИБЮКОМ. 

Трагічних відкритих уроків з назвиськами «денаціоналізація», «демілітаризація», які рашисти влаштували в Україні, певна річ, немає у навчальних програмах наших шкіл та вищих навчальних закладів. Проте агресія, підлість, віроломство, цинізм і звіряча жорстокість російських загарбників стали повчальним гірким уроком для країн цивілізованого світу, лідери якого, даруйте, проспали біснуватого кремлівського геополітика з нав’язливою імперською манією.

На перший погляд здається, що професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. Здебільшого люди вважають, що вже в такому місці, як бібліотека, зможе працювати будь-хто. А тому щиро дивуються, що бібліотечна професія потребує глибоких знань, підготовки у спеціалізованому навчальному закладі. Нині бібліотекар — це один із тих спеціалістів, які повинні багато чого вміти. Бути фахівцем з інформаційних технологій, культурологом, піар-технологом, літератором, дизайнером, інколи психотерапевтом, масовиком-витівником, адже тиша в бібліотеці тепер зовсім не обов’язкова.

 «Ви ж дочка Бориса Солтис-Шолудька? Тоді давайте знайомитися! — на порозі кабінету голови правління Здолбунівської райспоживспілки раптом виріс кремезний вусань. — А я ваш сусід, директор музею Олег Тищенко. Ось, бачу, акт передачі тоді ще майбутньому нашому закладу 96 артефактів, підписаний рукою вашого тата. Тільки переліку не знайшов. Не пам’ятаєте, що саме він передав?»

Ще до російського повномасштабного вторгнення Канада була одним із лідерів глобальної коаліції на підтримку України. Після початку війни вона лише закріпила свою роль, надавши Україні фінансову, гуманітарну та військову допомогу на понад 3 мільярди доларів. В одному з пакетів канадської оборонної допомоги були броньовані автомобілі Senator виробництва компанії Roshel. Її генеральний директор та засновник Роман ШИМОНОВ розповів Укрінформу, як його компанія робить усе можливе для наближення перемоги України.

Хотинська громада на Сумщині прикордонна. Із перших годин вторгнення тут бачили ворожу техніку, чули вибухи. Як і на більшій території Сумщини, люди понад місяць жили в оточенні ворога і чим могли допомагали визволяти область. Останні два місяці по кілька разів на день громаду обстрілюють з боку рф, руйнуючи і пошкоджуючи будинки, господарські споруди, техніку. Попри небезпеку, життя на цій території не зупиняється.

 Для мене, як і для більшості українців, запах свіжоспеченого хліба й рідного дому зливаються в один. Так пахне лише найрідніша в цілому світі земля — наша рідна Україна.
Олександр Бордіян з Бучі приїхав у Рівне наприкінці березня. Правдами й неправдами він із дружиною та трьома доньками вирвався з окупації. Тут, у центрі міста, їх випадково зустрів начальник обласної військової адміністрації Віталій Коваль (сама не раз бачила його у вихідні в місті). Довідавшись, що Бордіяни не мають де прихилити голови, допоміг сім’ї із житлом. Роботу Олександр знайшов уже за два тижні після того, як ступив на гостинну рівненську землю.

В інтернеті розміщено відеоролик, який випустили пропагандисти одного з телеканалів росії: українка, що нині живе в москві, приїхала провідати маму в місто Попасна Луганської області. Вона не могла зробити цього раніше, бо Попасна була «підконтрольна українським спецслужбам», які бачили в кожному прибулому з росії «шпигунів та зрадників». Нині ж місто «звільнили від нацистів» російські війська, і Тетяна (так назвалася головна героїня відеоролика) вирішила навідати маму, з якою давно вже втратила зв’язок.

 Хрін за редьку не солодший! Не тільки смакові якості підтверджує приказка сусідньої агресивної держави. Тієї самої, збройні сили якої ще у 2014 році почали окупацію частини території України. Проте хто гірший: російський загарбник-окупант чи український зрадник-колабораціоніст? Звичайно, обоє рябоє.
Проте важливо почути свіжу оцінку людей, яким у своїх містах і селах доводиться і нині бачити зблизька цих істот. Ось таке опитування, в якому взяли участь понад тисяча осіб, нещодавно провів один із маріупольських сайтів. 

Уже після запровадження 11 липня в Україні нових правил щодо заборони куріння, зокрема використання електронних сигарет, спостерігаю таку картину: чоловік років 40 біля самого входу в один із черкаських супермаркетів з насолодою викурює електронну сигарету, випускаючи цілу хмару білого диму. Мимо проходить мама з двома дітками, до магазину прямують двоє поліцейських в уніформах, потім уже не молоді жіночки. Ніхто не здивувався, не зауважив чоловікові про неприпустимість такої поведінки.