Анімований фотопроєкт «Вкрадений Крим» Фатіми Османової та Ельдара Халіла з нагоди 77-х роковин депортації представників кримськотатарського народу відкрито вчора у вітчизняному МЗС. Експозиція органічно поєднала одразу два мистецькі проєкти, які висвітлюють різну історію Криму — до та після депортації 1944 року, розповідає про культурне життя кримськотатарського народу до подій депортації за матеріалами із сімейних архівів.

Українські юні винахідники — учні Малої академії наук завжди гідно представляють власні наукові розробки на престижній International Science Project Olympiad, яку щодва роки проводять у Туреччині. І цей рік не став винятком. Щоправда, оскільки всесвітня пандемія коронавірусу досі не згасла, розумники й розумниці захищали проєкти перед кваліфікованими експертами онлайн.

Захід організували Велика рада отаманів Запорозького козацтва, Запорозький звичаєвий козацький лицарський Орден ім. князя Дмитра Вишневецького (Байди) та ГО «Координаційна рада з питань розвитку козацтва Січеславщини». Головними темами для обговорення стали: об’єднання козацьких і патріотичних громадських організацій для спільної діяльності в культурно-історичній, мистецькій, мовній, навчальній та духовній сферах; вивчення та вшанування героїчного минулого тисячолітньої України-Руси, виховання молоді на кращих демократичних традиціях українських козаків; підтримка Європейської і Євроатлантичної інтеграції України, Кримської платформи і Дунайської стратегії; допомога українському козацькому патріотичному Руху опору агресорам і окупантам, сприяння військово-політичному курсу країни на захист суверенітету, територіальної цілісності України.

Урочище Сосняк на одній з мальовничих околиць Сум добре знайоме городянам неповторними краєвидами — хвойно-дубовий гай, свіже повітря, красень Псел завжди вабили любителів відпочити. Саме тут багато років тому одержав прописку спортивно-оздоровчий центр «Універ» Сумського державного університету, який минулого тижня змінив свої традиційні відпочинково-оздоровчі шати на суворіші й прагматичніші. Тут на його базі розпочалися двотижневі навчальні збори резервістів та військовозобов’язаних 117-ї бригади територіальної оборони Сумської області, що триватимуть до 26 травня.

Мій співрозмовник Іван ХОМ’ЯК — автор сотень публікацій із культури української мови й мовлення, доктор педагогічних наук, професор Національного університету «Острозька академія», академік Академії наук вищої школи України, заслужений працівник освіти України. Звісно, що спілкуємося ми про нашу рідну мову, яка на все життя стала його всесвітом.

Ця світлина дуже точно передає характер динамічної, обдарованої людини в модному капелюсі. Хто вона? Видатний політичний чи культурний діяч? Підприємець? Художник? Можна гадати по-різному. Однак чітко зрозуміло одне: цей чоловік має світлий розум і багато талантів, вольовий характер. Він залишив на землі величний слід у вигляді архітектурних шедеврів, відомих і не дуже широкому загалу. Йдеться про творця шедеврів архітектури Владислава Городецького. Його «Будинком з химерами» в столиці України й досі захоплюються поціновувачі з різних країн.

У тому, що впродовж кількох останніх місяців у Сумах якість пасажирських перевезень комунальним транспортом помітно поліпшилася, переконувати зайве: цього можуть не помітити тільки ті, хто взагалі не користується тролейбусами чи автобусами, або байдужі до цього питання городяни або гості міста. Оскільки ні до перших, ні до других не належу, маю право зробити подібний висновок.

Бути військовим, боронити свою країну від загарбників — почесно й дуже відповідально. Та не слід забувати, що мужні хлопці й чоловіки щодня мають велике фізичне й психологічне навантаження. Отже, проблематика поживного та якісного харчування для них — не на останньому місці. Та чи насправді те, що вони споживають на сніданок, обід і вечерю — корисне і смачне?

Те, що Харків дедалі настійливіше наступає на прилеглі до мегаполіса села, включаючи їх у свої межі, радує далеко не всіх сільських жителів. З одного боку, не треба перебиратися в місто з усіма його благами цивілізації, бо воно саме прийшло до вашого обійстя. Як у випадку з Циркунами. З іншого, це порушує самобутній устрій села, його традиції, звички, єднання з природою. А вона тут воістину благодатна. З півночі до селища примикає великий лісовий масив, населений кремезними дубами, а між Циркунами та Черкаськими Тишками на березі річки Харків розкинувся сосновий ліс. Та й щодо благ цивілізації, тут циркунівцям нині є чим похвалитися.

Якщо сьогодні в пересічних жителів будь-якого регіону України запитати, хто така Наталія Леонідівна Шабельська, навряд чи хтось зможе правильно відповісти. Хіба що за винятком мистецтвознавців або краєзнавців, насамперед на Сумщині, зокрема Охтирщині, Лебединщині та в селищі Чупахівка, де ця невтомна ентузіастка жила в другій половині позаминулого століття й залишила добру пам’ять про себе і своїх сподвижниць. А між іншим її постать знакова, масштабна й гідна належного пошанування. Бо таких феноменальних активісток, які поклали своє життя на духовний вівтар, в історії негусто.