Суспільство

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    «А синів у мене — ціла бригада»

     До 24 лютого 2022-го Анастасія Лосінець 32 роки працювала кухарем комбінату громадського харчування Володимирецької райспоживспілки на Рівненщині. Здавалося б, більш мирної професії просто не буває.

    «А вже на початку березня дівчата мені кажуть: «Наша Настя пішла в тероборону, тепер готує для хлопців», — розповідає директор комбінату Марія Сиротюк.

  • Шануючи традиції, дбаючи про майбутнє

     Національний театр ім. Марії Заньковецької заснувала 1917 року влада УНР як перший державний театр України. Від самого початку  тактику та стратегію новоствореної інституції істотно, а часом і радикально коригували тогочасні реалії: їй довелося пережити кілька реорганізацій, рятуючись від безгрошів’я, певний час перебувати у статусі мандрівного театру, а з 1931-го на цілих 13 років затриматися в Запоріжжі, щоб зрештою 1944-го облаштуватися у Львові.

  • Роман КИРЕЙ

    «Потапці хаб» відчиняє двері

     Невеличке село Потапці колишнього Канівського, а нині Черкаського району потонуло в зелені садів і весняних пахощах бузку. У видолинках поміж горбами таємниче ховаються біленькі хати. Хто садить городину, хто порається на подвір’ї. Дітлахи забивають м’яч в імпровізовані футбольні ворота. Чути далеке гудіння трактора — весна диктує хліборобам свої запити та обов’язки. Життя триває, як і завжди, у клопотах і робочій напрузі, яку збільшує війна. Хоч і не долинає сюди гуркіт гармат з передової, сирени тривоги часто змушують селян шукати надійне укриття.

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Спрагу лісостепу тамує дніпровська вода

    Полтавщину називають житницею країни, але не всі знають, скільки зусиль місцеві аграрії докладають, щоб виростити добірний урожай кукурудзи, соняшнику, сої, буряків, а особливо овочів. Річ у тім, що у ґрунтах лісостепової області не вистачає вологи. Тому тут ще з радянських часів було споруджено розгалужену мережу державних поливних систем, якими активно користувалися колективні господарства. Нині господарства мають різні форми власності, але необхідність поливати не зникла. Навпаки, через глобальне потепління робити це доводиться ще інтенсивніше.

  • Олександр КРЮЧКОВ

    Служили двоє товаришів

     24 лютого 2022 року водій маршрутки Київ — Семенівка Євген Смага виїхав зі столиці, як завжди, о 7-й ранку. Щоправда, цей рейс відрізнявся від попередніх: Євген уже знав, що росіяни вранці бомбили наші міста, отже розпочався широкомасштабний наступ московії на Україну. Але їхати на Чернігівщину було конче потрібно. Бо крім 18 пасажирів (саме стільки місць було в автобусі Євгена) на платформі просилися в салон… 35 осіб. Усі обіцяли не висловлювати невдоволення через незручності в автобусі і дружно захищати водія, якщо в нього виникнуть проблеми з поліцією на маршруті.

  • Держава компенсуватиме ремонт житла

     Відучора всі громадяни, чиє житло зазнало незначних пошкоджень внаслідок збройної агресії рф і яке ще не було відремонтовано, можуть скористатися послугою «єВідновлення» для отримання державної допомоги для відновлення свого житла. Ідеться передусім про заміну вікон чи дверей, ремонт покрівлі тощо.

  • Як тебе боронити, Києве мій…

    Із липня 2021 року публічна риторика кремля ставала дедалі відвертішою й агресивнішою, а спільні стратегічні навчання з підконтрольною рф білоруссю — активнішими та масовими. У тому, що велика війна наближається швидкими темпами, представники військово-політичного керівництва України та держав-партнерів не сумнівалися ні на мить. І підтверджував це військовий бюджет рф, який 2021 року сягнув майже 66 мільярдів доларів США, що становило 4,1% ВВП росії.

  • Головний меридіан його світу проліг через Україну

     Пам’ятаю його непосидючим малюком, школярем, студентом і вже дорослим викладачем Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доброзичливим, щирим, життєрадісним, готовим завжди прийти на допомогу тим, хто її потребує, і водночас принциповим та цілеспрямованим. Він був патріотом, який життєвою позицією і справами підтверджував відданість і любов до України. На прикладі його короткого, але яскравого, мов спалах зірки, життя можна й потрібно виховувати тих, хто нині замислюється, який шлях обирати в майбутньому, які цінності мають бути найважливішими.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    А кордон рядном не завісиш

     «білорусь 1», «білорусь 2, 3, 5», ОНТ, «Мир», «росія-білорусь» — далеко не повний перелік телеканалів, які без проблем дивляться жителі нашої, Зарічненської та сусідньої Локницької територіальних громад. Їх чудово ловлять звичайні телевізійні антени. Натомість побачити наприклад наші «Єдині новини» — величезна проблема: їх можна спіймати лише через супутник. Трапляється, що цифровий тюнер Т2 люди налаштовують на передавальну антену у Вараші. Та це марудна справа: приміром, з найменшою зміною погоди вже нічого не побачиш. Тобто вкрай ненадійно і нестабільно», — розповідає журналістка із селища Зарічне на Рівненщині Тамара Алексіюк.

  • Павло КУЩ

    Хліб і газета

     «Я був там, відвіз людям хліб і «Зорю». На вцілілій вулиці 29 людей, і всі вони отримали газету», — розповідає колишній заступник Лиманського міського голови Володимир Фесенко, який живе і волонтерить у селі Торське на Донеччині
    Цей населений пункт лежить біля самої лінії фронту, і тому його вщент «захистили», точніше, знищили рашистські загарбники. А люди, які там залишилися і дивом вціліли, дуже тішаться, коли серед найнеобхіднішого, що туди періодично привозять і роздають волонтери, не тільки харчі чи медикаменти, а й місцева газета.