У Європі вважають, що війну не закінчено, доки не поховано останнього загиблого на ній солдата. Натомість у нас під акомпанемент крилатої фрази «Ніхто не забутий, ніщо не забуто» по-блюзнірськи викреслили з пам’яті та історії згадку про мільйони співвітчизників, полеглих у боротьбі проти нацизму. 

Наполеон колись сказав: держава, яка не хоче годувати власну армію, з часом буде змушена годувати чужу. Проте розуміти цей вислів слід не лише у вузькому сенсі  щодо їжі, а й ширше. Тож національне військо, тобто збройні сили країни, мають одержувати підтримку й допомогу не лише від високих військових чинів, а й від держави і всього суспільства. А це належне матеріально-технічне забезпечення, зброя, сучасна військова техніка, новітні технологічні розробки тощо. Тобто усе найсучасніше і найкраще, що є в державі. 

Дорогою із Сум до Харкова першим містом неодмінно буде невеличкий, однак навдивовижу ошатний і затишний Тростянець. Хоч він і має тезок в Україні, разюче відрізняється не тільки від них, а й від десятків і сотень подібних населених пунктів нашої країни.І це не перебільшення чи якась земляцька бравада. Ті, хто не були тут років 8—10, настільки приємно вражені, що не шкодують найвищих епітетів. Ті ж, хто вперше в місті, також не приховують захоплення, наголошуючи, що не треба їхати шукати Європу десь там, за кордоном, якщо вона ось тут, поряд, на берегах тоненької річки Боромля, яка блакитною стрічкою оперізує місто. 

На Полтавщині 146 річок, загальна протяжність яких майже 5 тисяч кілометрів. Але їхній стан жахливий. За словами науковців, жодну з них не можна зарахувати до класу чистих. Виною тут господарська діяльність людини. Скажімо, в річку Хорол підприємства щороку скидають понад 1,3 мільйона кубічних метрів недоочищених стоків. А в усі водойми краю за цей час виливають 900 тонн нітратів, 33 тисячі тонн мінералів. 

У чиновницькому середовищі Ужгорода один за одним вибухають скандали, причому не місцевого масштабу. Перший, два місяці тому, був пов’язаний з іменем першого заступника міського голови Іштвана Цапа, якого прокуратура звинуватила в зловживаннях із землею та отриманні багатотисячного хабара. Чиновник одяг шкуру невинної овечки, сподіваючись на поблажливість правоохоронців, але не вийшло. Тривають слідчі дії. 

На IV Міжнародній конференції аграрних інвесторів Agri Invest Forum 2017, що пройшла нещодавно у Києві,  сільгоспвиробники — керівники аграрних підприємств з 19 областей України одразу порушили головне питання: перспектива запровадження ринку землі.

За допомогою спеціальних дистанційних пультів аграрії могли проголосувати за питання, які ставили організатори, і так висловити свою думку. Результати їхнього волевиявлення зовсім не такі, як нам представляють прихильники якнайскорішого і безумовного розпродажу землі. 

Шлях до отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу для України був нелегким. Та й на порозі одержання з’ясувалося: далеко не всі українці розуміють, що саме він нам дає. Дехто вважає, мовляв, тепер можна зі звичайним закордонним паспортом у будь-який час поїхати, приміром, у Відень випити кави. Чимало українців почали активно вивчати англійську мову, бо думають, що зможуть без зайвих паперових і бюрократичних клопотів працевлаштуватися за кордоном. Як переконують експерти, на цих людей чекає розчарування.

Опівночі нічну тишу порушили мінометні постріли. Бійці не зважали на них — спали. Увечері їх попередили, що в цей час українські мінометники підсвічуватимуть територію спеціальними освітлювальними мінами. Першим прокинувся, відчувши негаразди, доброволець — помічник гранатометника Сергій Шаповалов. Він почав будити побратимів, бо міни вибухали поряд. Прокинувшись, хлопці підняли товариша на сміх, мовляв, тебе ж попереджали, щоб не лякався вибухів і спокійно спав. Але той сміх перервали осколки, що влетіли всередину, зробивши кілька дірок, і намет почав рватися з усіх боків. Хлопці швидко покинули намет. При цьому не знали, де укриття, окопи, якщо супротивник піде в атаку, бо прибули до цього пункту кілька годин тому в присмерку. 

Жителі Авдіївки з жахом згадують дні, коли по місту гатили з ворожої зброї. Не встигли вони оговтатися від нищівних обстрілів, як російсько-окупаційні війська знову підступно вдарили по житлових районах міста. Сім танкових снарядів влучили в помешкання. Основну частину смертоносних ударів прийняла на себе так звана дев’ятина. Як стверджують місцеві жителі, саме ця дев’ятиповерхівка прикриває все місто, вона стала символом незламності духу авдіївців. 

«Паркомати стоять, а гроші збирає невідомо хто», — із таким заголовком  замітка про ситуацію з паркувальними майданчиками у Дніпрі виходила в «УК» ще 17 квітня 2013 року.  Тоді на шести майданчиках оператори встановили нові паркомати (в місті в 2012-му діяв пілотний паркувальний проект). Збиралися встановити й інше необхідне обладнання. Але ця система так і не запрацювала. 2013-го «засекречені»  люди на центральній площі міста брали за паркування по 5 гривень за годину, не зізнавалися, хто вони, в якій організації працюють.  І заперечували, що беруть плату з водіїв взагалі: «Гроші не збираємо, хіба що хтось на чай дасть».