Білорусь отримала від Світового банку 40,7 мільйона доларів. Це кредит на розвиток лісового господарства. 21 мільйон буде витрачено на придбання техніки, зокрема харвестерів та форвардерів. Для наших лісових просторів ці слова звучать незвично: ми ліс уже багато років поспіль валимо бензопилкою «Дружба», а витягуємо з лісосіки волоком за допомогою морально і фізично застарілих тягачів, знищуючи так і грунт, і підлісок. Тому пояснюю, що харвестер — це самохідна багатоопераційна лісозаготівельна машина. Керує нею одна людина. Харвестер і дерево спилює, і сучки обрізає, і на визначену оператором довжину кавалки колоду розрізає. Залишається тільки під’їхати форвардером (машина з навантажувачем для вивезення лісу) і відвезти заготовлене хоч на залізницю, хоч до шосе, а то й безпосередньо до замовника.
Суспільство
На початку цього року депутати Запорізької облради ухвалили Програму розвитку і функціонування української мови на 2016—2020 роки. На запитання, як вдалося досягти консенсусу щодо питання, яке постійно підігрівається недобросовісними політиками, один із її співавторів народний депутат України першого скликання Олександр Білоусенко починає відповідь здалеку. Передовсім зазначає, що в Запорізькій області з 2010 по 2014 рік стан вживання державної мови був катастрофічним.
Закарпатська область єдина в Україні, в якій перспективний план формування територій громад досі не схвалено. Депутати обласної ради, експерти розходяться в думках, коли говорять про причини такого уповільненого темпу «децентралізаційної» реформи. Одні кажуть, мовляв, нинішня конфігурація населених пунктів краю за Карпатами складалася століттями, і тепер порушувати її — це ламати «столітні традиції самостійного існування»; інші вбачають у небажанні міст, селищ, сіл об’єднуватися загрозу «втрати самобутності», «свого обличчя». Треті остерігаються того, що залишаться «на задвірках» і втратять перспективу розвитку.
У ці вересневі дні в соцмережах розгорілася цікава дискусія. Батьки, вчителі й просто небайдужі громадяни намагаються спільними зусиллями з’ясувати, якою повинна бути шкільна форма, чи потрібна вона загалом і чи має право бодай якийсь директор вимагати від батьків, щоб їхні діти приходили на уроки в однаковісінькому вбранні (яке робить їх однаково безликими), як було за часів Радянського Союзу, коли сиділо за партами моє покоління. Пригадую коричневі сукенки з білими комірцями й манжетами, які треба було регулярно прати й перешивати, чорні фартушки на щодень і білі — на свята, які упродовж навчального року набридали гірше гіркої редьки.
З першого січня 2017 року адвокати поступово займуть монопольне становище на представництво іншої особи в судах, а також на захист від кримінального обвинувачення. Це, в першу чергу, стосується чималої кількості клієнтів банків, які часто подають позови на фінансові установи, щоб захистити права в судах різних інстанцій, або навпаки, останні таке вчиняють самі. Поки що фізичні чи юридичні особи можуть це робити, залучивши звичайного юриста або навіть захищаючи свої права в судах самі. Отже, з нового року, згідно із законами «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та «Про судоустрій і статус суддів», інтереси банків і їхніх клієнтів представлятимуть лише професійні адвокати, а не звичайні юристи.
За різними оцінками експертів і правоохоронних органів, представниками попередньої влади за неповні чотири роки було виведено з України і вкрадено з державного бюджету від 20 до 30 мільярдів доларів. Про це свідчать як прямі докази, так і ситуація з державним бюджетом, в якому на початок 2014 року недорахували майже 290 мільярдів гривень. Це ті кошти, які фактично обліковували на рахунках місцевих органів влади і загального фонду державного бюджету, але насправді їх там не було. Величезний масштаб виведення коштів з бюджетного сектору вражає міжнародних експертів та правоохоронні органи, які поставили чітку вимогу до української правоохоронної системи — максимально повернути кошти до державного бюджету, що виводилися представниками попередньої влади. Допомогти пришвидшити цей процес має новий закон про стягнення необгрунтованих активів у межах цивільного провадження.
Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке в більшості з нас асоціюється з давньою та середньовічною історією — кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, випадки торгівлі людьми — цілком сучасні реалії, чиє існування має потужне економічне підгрунтя. До того ж ця проблема глобальна, адже, як свідчить практика, постраждати від торгівлі людьми може будь-хто незалежно від віку, статі, походження, освіти і рівня достатку.
Кілька місяців тому в Олександрії на Кіровоградщині четверо студентів-ветеринарів під керівництвом свого викладача на території аграрного технікуму жорстоко вбили, а потім розчленували цуценя. Процес зняли на відео й розмістили в інтернеті. Усвідомлювати, що в центрі Європи, в нашій країні, яка прагне долучитися до цивілізованого світу, відбуваються такі речі, дивно, дико й зле. Якщо дистанціюватися від емоцій, то страшним видається не лише сам факт (а він далеко не поодинокий), а й діагноз, який він засвідчує. Бо ставлення до тварин — це теж індикатор морального здоров’я людей.
Щовересня жителі міст змушені звикати до тисняви у громадському транспорті — з’їжджаються студенти. А для спудеїв, які не паркують власні авто під корпусами вишів, тиснява в маршрутках — не найстрашніше. Важливіше, де взяти гроші на прожиття чи навчання. Уже забули інцидент перед початком навчального року, коли молоді громадські активісти запустили тортом у заступника міністра фінансів Сергія Марченка, протестуючи проти скасування стипендій. Студенти мають право на протест (щоправда, не зрозуміло, чому незаможні дітки тортами розкидаються), але ж пам’ятаємо їхнє гасло: «Гроші на стипендії, а не на війну». Цей некоректний заклик викликає сумнів у не замовному характері акції. Бо нині наголос роблять не на фінансових проблемах студентів, а саме на війні.
Видавці й читачі перегорнули останню сторінку найочікуванішого в Україні книжкового форуму — львівського, який упродовж багатьох років є одним із визначальних культурних брендів міста Лева. Організаторам і учасникам ще належить проаналізувати рівень його проведення: важливо не лише назвати кількісні параметри, а передовсім визначити ті головні набутки, якими запам’ятається і збагатить шанувальників книги ХХІІІ Міжнародний форум видавців. Прикметно, що він не просто став довгожителем, а надійно прописався серед найпрестижніших аналогічних книжкових ярмарків Європи, поступаючись за окремими параметрами франкфуртському чи варшавському (їхній вік набагато поважніший) щодо комфортності, розкрученості, але аж ніяк не за рівнем зацікавленості.
Обраний 8 вересня голова Рівненської обласної ради Микола Драганчук — на політичному олімпі краю людина відносно нова. Значно краще його знають у Сарненському районі, де очолював редакцію районної газети «Сарненські новини», а минулих 5 років був головою районної ради. Про те, що було й що буде далі, ми розмовляємо з Миколою Драганчуком у його робочому кабінеті.
У Запоріжжі підписано меморандум про співпрацю між обласною владою, містами Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ із проектом «Зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні», який реалізує Німецька федеральна компанія Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ). Співпрацю в межах проекту протягом 2016—2019 років здійснюватимуть у напрямі підвищення якості надання послуг, попит на які зріс у зв’язку зі збільшенням кількості переселенців; сприяння діалогу та проведенню заходів з урахуванням потреб вразливих груп населення в приймаючих громадах; поліпшення взаємодії органів влади, місцевих громад, громадських організацій та волонтерів.