Не маємо права на зупинку реформ і на міжусобну боротьбу. Ми зобов’язані рухатися вперед. Таким закликом Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк розпочав свою 10-хвилинну розмову з українцями у традиційному форматі. Він розповів глядачам, що особисто звертався до Президента та всіх національних політичних сил із проханням запропонувати суспільству «альтернативну й реалістичну програму разом із дієвою командою, здатною її забезпечувати». Щоправда, це має бути програма, а не передвиборчі гасла. Інакше Прем’єр радить просто припинити взаємне поборення, вгамувати пристрасті, переступити через особисті почуття і підтримати річний план дій країни.

Арсеній Яценюк наголосив, що понад рік його уряд діяв у жорстких і ворожих умовах: «Мої колеги були щоденною мішенню для брехні, наклепів і звинувачень. Ми розраховували, що реальність наших кроків переважить віртуальність брехні. Не гірше зовнішнього ворога проти змін працювали внутрішні противники: популізм, невігластво, спроба реваншу старих схем і впливів». 

До редакції «УК» звернулася жителька Кривого Рогу Ганна Гавриленко, яка стала жертвою шахрайства. Підвела її надмірна довірливість до доброї знайомої Надії, працівниці одного з відділень ПриватБанку, яку вона знала 20 років і навіть приятелювала з нею. Торік у вересні Надія зателефонувала їй на мобільний із пропозицією обміняти гривні на долари, оскільки їй за це у фінустанові обіцяють премію.

Ганна зібрала всі свої та рідних заощадження і передала Надії 160 тисяч гривень. Та  відразу обміняла 46 тисяч гривень на дві тисячі доларів, а решту грошей пообіцяла конвертувати через два тижні. Після цього приятелька почала уникати телефонних дзвінків, потім її родичі сповістили Ганну, що її нібито викрадено, після цього Надія зникла. 

На сучасній мапі Сумщини Білопільський район займає своє осібне місце. Насамперед як один із найбільших з-поміж 18 районів краю і за площею ріллі, і питомою часткою в обласному валовому виробництві продукції сільського господарства — 9,4%.

Але як адміністративно-територіальна одиниця Білопільщина широко знана не тільки аграрними здобутками.

Якими саме, кореспондентові «УК» розповідає голова Білопільської районної ради Володимир ДУРНОП’ЯН. 

Серед регуляторних органів центрального рівня 40% та з-поміж облдержадміністрацій 19% документів, які подавали на погодження до Державної регуляторної служби (ДРС), не було передбачено планами. Така статистика доводить, що торік реформа з дерегуляції певною мірою відбувалася, але хаотично. Про це у Торгово-промисловій палаті України повідомила голова ДРС Ксенія Ляпіна.

Суть цієї реформи — зняти адміністративні бар’єри та максимально спростити умови для розвитку підприємництва. Чиновниця мріє за рік-два очистити бізнес-середовище від багатьох шкідливих регуляцій. Цікава деталь: із поданих проектів у ДРС не розглянули 57 через порушення принципів прозорості та не врахування громадської думки. Серед порушників — Мінагрополітики, ДСНС, Мінприроди, Держгеонадра, ДФС, НКРЕКП, Міноборони, Мінекономрозвитку та інші.  

Олесь Гончар мріяв про час, коли фронтовики Червоної армії й ветерани УПА, які боролися проти нацизму, спільно 9 травня святкуватимуть Перемогу, адже, за великим рахунком, всі вони воювали за свободу України. Натомість у Житомирі, взявшись за декомунізацію назв вулиць, зуміли не примирити, а навпаки — розсварити містян.

На відміну від міст сходу, в Житомирі давно вже немає топонімічних найменувань на кшталт Леніна, Карла Лібкнехта чи ХХІІ партз’їзду. Отож з огляду на зміст і дух закону про декомунізацію тепер надійшла черга вулиць Гамарника, Мануїльського, Косіора, Петровського, Кірова, Будьонного, Чапаєва тощо. Цілком прогнозовано «під роздачу» потрапили такі неоднозначні постаті, як кривавий маршал Георгій Жуков, командуючі фронтами Ватутін і Черняховський, міністр оборони СРСР Гречко, у долях яких поєдналися героїзм та невиправдана жорстокість до свого і чужих народів. 

Рік і одинадцять днів чекала на сина з полону Алла Миколаївна Макух. З них три місяці вона взагалі не знала, де її Сашко і що з ним відбувається. Жінці говорили, що полонених тримають то в Лисичанську, то в Луганську, то що взагалі вивезли до Ростова. І ось 30 квітня торік почула у слухавці: «Мамо, це я!» Дзвінок надійшов з незнайомого номера.

«Раптом почали труситися руки, мене лихоманило. Тільки й спромоглася сказати чоловікові: «Запиши номер, там Сашко!» Лише за півгодини отямилася, змогла зателефонувати й поговорити із сином. Зараз згадую той час: Боже, як я це пережила, коли взагалі не було з ним зв’язку! Я вірила, що син живий. Насамперед тому, що торік 10 лютого «Лайфньюс» показав наших хлопців, і ми зрозуміли: вони живі. Може, не дуже й здорові — в одного голова перебинтована, видно, що полонених били. Але живі — це головне!» 

Останнім часом переселенців і вітчизняні ЗМІ збурила інформація про те, що певній частині вимушених переселенців призупинили виплату призначеної раніше соціальної допомоги. Люди розгублені й обурені, а, за повідомленнями деяких ЗМІ, подекуди, переважно у населених пунктах, наближених до лінії розмежування, вони вишиковуються у довжелезні черги до місцевих департаментів соцзахисту, щоб дізнатися, чи не потрапили до списків тих, кому призупинять виплати.

Прояснювали ситуацію очільники Служби безпеки і Міністерства соціальної політики на спільному прес-брифінгу. 

Президент підписав три закони з «безвізового пакета», серед яких і документ, що визначає окремий порядок конфіскації майна злочинців. Саме він спричинив найбільше суперечок і критики не лише в сесійній залі, але й серед юристів, які застерігали, що такий закон дозволить відбирати майно ще й у громадян, які не причетні до будь-яких правопорушень. 

Пограбування осель — тема не нова. Не втрачає вона актуальності й нині. Кількість крадіжок торік зросла на понад 20%. Експерти пов’язують це зі складною економічною ситуацією в країні. Тож правоохоронці радять бути обачними — кажуть, що на початку нинішнього року кількість квартирних пограбувань, зокрема в Києві, неабияк зросла. На недавній прес-конференції вони нагадали, як захистити своє житло від небажаний гостей. 

Показав лютий свій норов як слід, та супротиву наступу весни вистачило лише до Стрітення. Швидко розтопило стрітенське сонечко снігові замети, а теплий дощик залишки змив. Зазеленіла трава у скверах, затуркотіли весело голуби, горобці зчиняють гамірливі бійки за місця майбутніх гніздувань. І раптом довгоочікуване: «Покинь сани, бери віз! Покинь сани, бери віз!» Це традиційне повідомлення синичок про те, що прийшла весна.

Перший місяць весни для хлібороба — початок активної щоденної праці у полі і в городі. Але упродовж м’ясопусного тижня (6—13) ще можна буде у святкових розвагах провести зиму. Зимові м’ясниці завершуються святом Колодія або Масляною. У наші дні стало традицією організовувати на Масляну велелюдні народні гуляння. Учасників свята пригощають обрядовими стравами. Млинці з топленим маслом, медом, ікрою; вареники із сиром, м’ясом, капустою, грибами; квас і медовуха — головні наїдки і напої. Відсвяткувавши, люди кажуть: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала. Якби ж тебе сім неділь, а Посту — одна».