Лютий, що якраз минає, — місяць веселощів і щемливих спогадів. У першу його суботу ми з друзями дитинства поспішаємо на зустріч однокласників — із багатьох міст, навіть країн. Щиро переконані, що немає в світі дружнішого класу, ніж наш 10-А 1981 року випуску.

Часто поряд зі святковим столом опиняється компанія теж із нашої рідної житомирської середньої школи №3. Ресторанні музиканти тоді грають до перших півнів. 

Досвід країн, які успішно переформатували своє державне управління на регіональному і місцевому рівнях, свідчить, що помітну роль у складних процесах державотворення відіграли мас-медіа. Вони не лише активно розповідали про нагальність змін, вивчали громадську думку щодо планів і дій провідників реформ, а й певною мірою формували відповідні настрої у суспільстві. 

Війна — явище, що існує поза межами людського розуміння: для психіки не природне вбивство однієї людини іншою. Події, в яких ми живемо протягом останніх двох років, лишаючи шрами на душі, зумовлюють високий рівень тривожності й недовіри, відчуття, що всі ми перебуваємо на якомусь зламі, спричиняють мобілізацію й одночасне виснаження. 

Попри заяви начальника управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка про те, що розслідування злочинів проти Майдану може бути зупинено 1 березня, якщо не внести зміни в закон про Державне бюро розслідувань, депутати не захотіли займатися цим питанням під час пленарного тижня і спокійно пішли на чергову перерву. Тепер до вирішення цього питання у залі вони зможуть повернутися лише за кілька тижнів. Пояснити своє рішення й таке ставлення вони не поспішають, відмовляючись коментувати. 

Станом на кінець січня нинішнього року 10 регіонів України надали Мінрегіону переліки проектів, які можна реалізувати коштом Державного фонду регіонального розвитку у 2016-му. Це Закарпатська, Донецька, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Харківська, Черкаська, Чернівецька обласні та Київська міська державні адміністрації. Про це повідомив «УК» перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ В’ячеслав Негода. 

У нашому селі сміття збирають раз на місяць. Тому дехто складує його у спеціальні мішки з плівки, забиваючи ними сараї. Інші односельчани носять непотріб у пакетах через день-два в сусіднє селище (там сміття вивозять частіше, а населений пункт розташований дорогою до залізничної станції, з якої ми їздимо на роботу до Києва). Проте є ще й третя категорія селян, які викидають сміття в лісосмугу. Останній варіант найгірший. І для тих, хто це робить (їх ловлять періодично і штрафують), і для самого селища (у погожі дні сморід доноситься до крайніх хат), і для довкілля загалом. Бо на стихійне сміттєзвалище скидають здебільшого ті тверді побутові відходи, які не розкладаються тривалий час, навіть якщо їх присипають землею. 

За гроші тепер можна отримати майже будь-які відомості про громадян і комерційні структури. На наших таємницях заробляє мільйони ціла індустрія. При тому, що досі не ухвалено закон, який регулював би їхню діяльність, приватні детективи надають безліч послуг, проявляючи «оперативну» кмітливість у відносинах із замовниками.

Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності взявся вирішити це питання, порекомендувавши прийняти за основу законопроект «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». У висновку комітету йдеться, що, попри окремі недоліки цього документа, які можна усунути, ідея створення в Україні професійної детективної діяльності заслуговує на підтримку. 

Вона втілювала і осмислювала світ у жанрі наїву і стала прикладом вірності творчості в собі. Феномен Приймаченко в своєрідному сполученні традицій народного мистецтва і особистої манери без тиску панівної ідеології.

На виставці представлено понад 300 творів із Національного музею народного декоративного мистецтва, де загалом зберігається 651 екземпляр «її власної реальності — небаченої, дивовижної, незбагненної». А також альбоми з малюнками в її улюбленій техніці гуаші з насиченими кольорами та авторська неполивана кераміка. 

Це не могло тривати вічно. Надто в країні, де успіх у бізнесі чи не стовідсотково зумовлений здатністю пошити в дурні державу, а держава то б’ється з тим бізнесом, повертаючись мов слон у посудній лавці, то тупо обслуговує інтереси тих, хто в цій країні рівніший за інших. І не те щоб французький мрійник-мільйонер становив бодай якусь загрозу цій специфічній системі. Він просто не вписувався в неї, а вона цього не любить. Та все-таки мало хто міг передбачити такий перебіг подій: 14 січня податкова міліція із залученням автоматників у масках вдерлася з обшуком до господарства французького винороба Крістофа де Лакарена.

Вже маючи купу грошей, зароблених у рідній Франції, Лакарен, перебуваючи у бізнесових справах у нашій країні, закохався в українську жінку, а згодом вирішив оселитися в наших краях. Давно маючи змогу не перейматися хлібом насущним, Лакарен шукав собі справу радше для душі, ніж для зиску. Займався парфумами — і 2004-го, до 210-річчя, подарував Одесі єдиний у світі ароматичний фонтан. Той діяв, доки його не знищили місцеві вандали. Вже понад 10 років тому Лакарен взявся до авторського виноробства — орендував 150 гектарів землі у селищі Шабо на півдні Одещини, розгорнув невеличке виробництво вина під маркою «Крістоф де Лакарен» зі скромними обсягами 30—60 тонн на рік. 

«І за що ви, кумо, посварилися цього разу? Чим вам кум не догодив?» — «Ой, та вчудив таке, що купи не тримається. Гостювали ми в кума Петра. Пригощалися гарно, розмова душевна була. А мій бевзь що не тост — то за сусідів. Господарі вже ображатися почали. А він своєї: щоби сусідам, мовляв, здоровилося і гараздилося, щоб у них були повні комори збіжжя, столи вгиналися від печеного і вареного, а гаманці тріщали від зарплат!