Якщо п’ємо, то за Україну, якщо лаємо, то Путіна

«І за що ви, кумо, посварилися цього разу? Чим вам кум не догодив?» — «Ой, та вчудив таке, що купи не тримається. Гостювали ми в кума Петра. Пригощалися гарно, розмова душевна була. А мій бевзь що не тост — то за сусідів. Господарі вже ображатися почали. А він своєї: щоби сусідам, мовляв, здоровилося і гараздилося, щоб у них були повні комори збіжжя, столи вгиналися від печеного і вареного, а гаманці тріщали від зарплат!

Кум злиться, каже, що сусіди в нього — агресори, залізли через межу і шмат городу собі відкарнали. І ще нахваляються частину двору відібрати. За що ж їм такі почесті? А мій усе своєї: бажати іншим добра — гуманно, а хто думає інакше — егоїст і шкура. Кум із кумою нас мало не в плечі зі своєї хати виштовхали». — «Ти бач, яке лихо! І що ж це на кума Гриця найшло? З якого дива йому ті сусіди такими дорогими стали?»

Знаєте, шановні читачі, почувши подібну розмову, я б вирішила, що в того чоловіка, який захворів на такий от гуманізм, хвороба прогресувала і переросла в гарячку. Але, почитавши новини в соціальних мережах, зрозуміла, що дядько підхопив вірус. А осередком зараження став пост блогера, котрий розмістив фото вирізки з газети — листа жителя Нижнього Новгорода: російські туристи буцімто висловлюють обурення тим, що українці за кордоном поводяться занадто патріотично: якщо п’ють, мовляв, то за Україну, а якщо лають, то Путіна. Ну, некомфортно почуваються жителі сусідньої держави, коли поряд за столом лунає «Слава Україні!». Це ж треба стільки нахабства мати, щоб не криючись демонструвати любов до своєї країни! Пост, до речі, у перший же день підтримало понад тисячу співвітчизників блогера. У коментарях мовиться, що раніше поруч із українцями відпочивалося спокійно. А тепер от їхній патріотизм як колька в печінку.

Так і хочеться запитати: а чому це вам так не до шмиги? І чого, по-вашому, нам іще не можна робити? Що ви будете сприймати як виклик? Наші українські пісні? Нашу красиву мову? Наші народні страви? Наші вишиванки? І загалом, хто вам забороняє привселюдно висловлювати захоплення своєю країною? А кого ж прославляти українцям? Ваш Кремль? Чи вашого Путіна, який нахабно заліз на нашу землю? Та ви самі з цим прекрасно справляєтеся. Пригадайте лишень історію із футболістом московського «Локомотива», котрий, після матчу 1/16 Ліги Європи проти «Фенербахче» в Стамбулі, який команда, до речі, програла, заявився на поле не з прапором своєї країни, що було б більш-менш зрозуміло, а у футболці із зображенням Путіна. Щоправда, йому це так не минеться, оскільки такий вибрик суперечить позиції УЄФА щодо будь-якої релігійної чи політичної пропаганди в межах футболу.

Що вже казати про власників малих архітектурних форм із шаурмою й лавашами. Кіоски, що наросли як гриби, зносять із міркувань санітарії, тож їхні господарі подекуди, наче ікону, вивішують портрет Путіна: а раптом зображення захистить від нечистої чи то пак тієї, що вимагає дотримання чистоти і гігієни, сили?

Ось такий смішний патріотизм з переляку. І пахне він якось не так. Тому, напевне, у вас ще й одеколон «Наш Крим» випустили. Щоправда, дешевий, як на наші гроші, — усього 15 гривень. Кожен безхатько і жебрак придбає та й буде «патріотично» тхнути. Тож славте у відповідь свою країну, ми це зрозуміємо. Поки що ми бачимо інше: при тому, що у вас є ким і чим пишатися, ви підміняєте невмирущі цінності скороминучими.

А те, що в нас майстерно лають Путіна, здравомислячі люди розуміють — навіть у вас. Напевне, незабаром знайдуться бажаючі дослідити і вивчити для нащадків той неповторний та іскрометний український фольклор. Приїжджайте! Можете навіть поспівати разом із нами…