Суспільство

  • Ольга ПРОКОПЕНКО

    Харчі для військових купують на електронних торгах

    За якою схемою діє тилове забезпечення бійців продовольством? Про це йшлося на брифінгу «Організація харчування військовослужбовців ЗСУ. Проблеми та перспективи».

    — Нині у ЗСУ діє дві системи забезпечення їжею: це експеримент з харчування, в якому задіяні дві військові частини (понад 3100 бійців). На їхній базі створюють їдальні, а продукти закуповують за каталогом. Друга — система аутсорсингу, коли різні компанії беруть участь у тендері на надання повного переліку послуг харчування. На сьогодні 4 компанії надають послуги 169 тисячам військовослужбовців за заявкою тилу, — повідомив голова комітету конкурсних торгів Міноборони Олег Свірко. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    «Трояндовий батальйон» творить красу

    Одна з недавніх сесій Сумської міської ради мала незвичну родзинку. На засідання завітала група жительок обласного центру з розкішним короваєм, а міський голова Олександр Лисенко оголосив про участь у роботі депутатів восьми сумчанок, які мешкають у багатоповерхівці по вулиці Дем’яна Коротченка, 33/1.

    Жінки вирішили долучитися до втілення міської програми «Євродвір», яка стартувала менш як два роки тому за ініціативи міського голови і депутатського корпусу міста. Вони не чекали, доки хтось наведе лад у дворі їхнього будинку та на прилеглій території, а самі активно взялися за роботу. 

  • Олександр ШАПАРЕНКО: «За те, що присвятив перемогу в Мюнхені донечці, мене викреслили з нагородного списку»

    У  1960—1970-х роках  слава про Олександра Шапаренка  линула континентами земної кулі. Його фотознімки обійшли всі відомі друковані видання світу, йому аплодували мільйони спортивних уболівальників. Це він приніс світову славу Сумам, переконливо довівши, що й тут, за сотні кілометрів од гомінких столиць і великих міст, можна досягати найвищих спортивних вершин.

    Олександр Максимович часто навідується до рідного міста, з яким його пов’язують не тільки родинні стосунки, а й спортивні справи. В один із таких приїздів він відповів на запитання «УК». 

  • Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ

    Мудрість від Макіавеллі, або Політичні понти

    Чимало наших політиків люблять похизуватися професійною обізнаністю. Мабуть, щоб українці не тільки заздрили їхньому інтелекту, а й розуміли, що ті невипадково протирають штани у найвищих посадових кріслах. Тому принагідно, ніби між іншим, слуги народу зізнаються, що у рідкісні хвилини відпочинку (а хтось у в’язниці) зачитувалися мемуарами чи біографіями Вінстона Черчилля і Франкліна Рузвельта, студіювали твори Конфуція і Густава Лебона. Начебто натякаючи, що стали вони ще розумнішими, віднині послуговуватимуться мудрими порадами геніїв, і заживемо ми ще краще.

    Насправді ж те, що вони ліплять із парламентської трибуни, їхні голосування і спосіб життя свідчать: вони так нічого не навчилися ні в Лебона, ні в Черчилля, ні в Макіавеллі. Працею останнього «Державець» («Володар») як прапором розмахують окремі політики, бо ж звучить так солідно і переконливо. Та й хто ж із пересічних виборців стане порпатися у тому Макіавеллі? Однак трактат мислителя і держсекретаря Флоренції Нікколо Макіавеллі, присвячений Лоренцо де Медичі, й через півтисячі років після написання сприймається неоднозначно. 

  • Олег ЛИСТОПАД

    «Ставлюся до російської медіа-продукції як до протухлої ковбаси»

    Хоч перші інформаційні війни Росія почала вести у зв’язку зі створеними нею ж сепаратистськими регіонами — Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Карабах, та, на думку професора Державного університету Ілії (Грузія) Олега Панфілова, всерйоз ця машина запрацювала під час другої чеченської війни. 

    Про історію та особливості російських інформаційних воєн пан Панфілов (він, до речі, засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики у 2000—2010 роках) днями годину спілкувався з українськими журналістами. 

  • Ольга ПРОКОПЕНКО

    Військових проконтролюють цивільні

    Представником уповноваженого Верховної Ради з питань захисту прав військовослужбовців при уповноваженому ВР з прав людини призначено Юрія Матвійка. Про це під час прес-конференції на тему «Актуальний стан забезпечення прав військовослужбовців в умовах особливого періоду в час проведення АТО» повідомила омбудсмен Валерія Лутковська.

    — Згідно із законом уповноважений має здійснювати цивільний контроль за діяльністю військової організації, — сказала вона. 

  • Роман КИРЕЙ

    Перехідний вік чи бездушність?

    Коли дитина йде з дому — це завжди погано, хоч би якою була на те причина: безвідповідальне бажання помандрувати та пошукати пригод чи втеча від негараздів у родині. Адже це означає, що недогледіли не лише батьки, а й інші дорослі, які мали бути поруч: родичі, вчителі, ба навіть старші друзі чи сусіди. Чому ж діти інколи зважуються на такий радикальний крок, полишивши звичне життя, що з того виходить та чи можна цьому запобігти і як саме, дізнавався «Урядовий кур’єр».    

  • Євген ЛОГАНОВ

    Батьківський будинок повернули сестрам

    Найбільш не захищені на світі діти. Нерідко їх ображають дорослі, й на допомогу малечі поспішають правоохоронці. А ось трагедія, що сталася в Якимівському районі Запорізької області, не вписується у свідомість нормальної людини: мати вбила тримісячну доньку. Вона викинула її тільце у вигрібну яму й зателефонувала в поліцію, розповівши нісенітницю, що в її дочки лікарі виявили онкологічну хворобу та забрали її в Запоріжжя, де мала зникла.

    Того самого дня в неї вдома правоохоронці виявили труп маленької дівчинки, яку упізнано як дочку. За цим фактом слідчий вніс дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за умисне вбивство дитини (п.2 ч.2 ст.115 КК України), повідомивши матері про підозру в умисному вбивстві малолітньої дитини. Та суд навіть не відправив дитиновбивцю за грати на час досудового слідства, залишивши її під домашнім арештом. Тільки настирливість прокурора, який подав апеляційну скаргу, призвела до арешту вбивці. Так у Якимівці мати забрала життя своєї дитини. 

  • Володимир ЕННАНОВ

    Куди йти, коли нікуди йти?

    Нещодавно на українському телебаченні демонстрували авантюристську кінокомедію «Постріл у труні», в якій головні ролі виконували популярні актори Євген Моргунов, Георгій Віцин та Спартак Мішулін. За задумом режисера, ці актори грали співробітників колонії і злочинців, які відбули термін покарання. А починається фільм сюжетом прощання, коли, змахуючи скупу сльозу, офіцери вчорашнім підопічним кажуть: «Вони обов’язково повернуться, коли зіткнуться з дійсністю».

    Здавалося б, можна лише посміятися над дотепною фразою і сприйняти це як злий жарт. Якби ж автори стрічки знали, наскільки пророчими стануть ці слова не лише стосовно їхніх героїв, а й тих засуджених, хто побував у місцях позбавлення волі. 

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Чому не вибілюється тіньове підприємництво?

    Наприкінці лютого — на початку березня 2016 року на розсуд широкого підприємницького кола громадські організації ділової спільноти представлять документ, яким планують закласти фундамент для детінізації української економіки. Йдеться про законопроект із робочою назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо гідного оподаткування для виходу економіки з кризи». Його також грунтовно обговорюватимуть на широкій представницькій платформі промисловців та підприємців — Всеукраїнському форумі бізнесу, що має відбутися в березні, щоб вийти на прийнятний документ, що сприятиме відновленню ділової активності, розвитку економіки, а головне — впевненості українців у завтрашньому дні.