Мітингами в Черкасах нікого не здивуєш, проте недавній декого налякав. Люди виступили проти незаконного вирубування здорових дерев у лісопарковій зоні поблизу вулиць Лісова просіка та Степана Бандери (колишня Можайського). Це район Соснівки, де ще можна відпочити, помилуватися залишками природного ландшафту. І зрубали тут не одне-два дерева, а більш як 260! Важко сказати, про що думали забудовники із приватного підприємства «Дніпробуд-Центр», коли пилка вгризалася в сосни.

На приїзд фронтової фури в місті Вишневому Бучанського району на Київщині чекали тисячі городян. Та що там городян! За добу до призначеного дня до офісу Благодійного фонду «Безпечний регіон» Сергія Гулієва почали масово прибувати легковики з гуманітарним вантажем: жителі Київщини й деяких сусідніх областей везли для бійців 77 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ переважно засоби особистої гігієни. 

 Після паводку, який прокотився Закарпаттям цієї як ніколи теплої зими, й падіння рівня води повторилася знайома з попередніх років ситуація: на кущах, деревах на берегах річок накопичилися тисячі поліетиленових пакетів і пластикових пляшок. Таке собі наочне підтвердження нерозв’язаної сміттєвої проблеми, яка залишається чи не найгострішою з усіх проблем довкілля Закарпатської області. У якому стані нині боротьба з відходами в гірських річках, про що неодноразово писав «Урядовий кур’єр», на місці дізнавався кореспондент.

 Підтримати Україну краще, швидше та сильніше. Цьому має сприяти рішення міністрів оборони Європейського Союзу: під час неформальної зустрічі у Стокгольмі (Швеція) очільники оборонних відомств ЄС погодилися з необхідністю надати мільярд євро з Європейського фонду миру на компенсацію негайної військової підтримки України.
Тож Євросоюз хоче прискорити військову допомогу нашій державі в її самозахисті від російської агресії, надавши упродовж тижнів артилерійські снаряди калібрів 155 міліметрів та 152 міліметри. 

 Ситуація на Херсонщині неоднозначна: лівобережжя ще перебуває в окупації, населені пункти на правому березі — під постійними ворожими обстрілами. Про стан справ в області, настрої людей, російську пропаганду, колабораціоністів, переформатований образ краю і «кримську фрустрацію» говоримо із Сергієм ДАНИЛОВИМ, заступником директора Центру близькосхідних досліджень, який з 2014 року займається дослідницькими проєктами на півдні України.

 26 лютого в окремих районах Кременчука помітили одягнених у чорне підлітків. Вони поводилися зухвало і на зауваження дорослих не реагували. Неформалів бачили у сквері Бабаєва, на вулиці Соборній і у Придніпровському парку. Напередодні сходка прихильників цієї субкультури була в Полтаві. Від центрального універмагу вони пройшлися до обласного драмтеатру імені Миколи Гоголя. Мабуть, хтось зателефонував у поліцію через таку підозрілу активність підлітків, бо щойно вони наблизилися до театру, як на місце приїхав екіпаж патрульної поліції, й натовп розбігся.

 Із Юлією Малик та її 12-річним сином Михайликом ми зустрілися в одній з рівненських кав’ярень. Розмова затягнулася. Відчувалося, що Ізюм, з якого вони приїхали до Рівного рік тому, їм усе ще болить. Але біль поволі відступає, нівелюється новими враженнями, знайомствами, налагодженням більш-менш розміреного життя.

 На війні як на війні. А це означає, що будь-якої миті можеш померти або вижити. Але ти повинен стояти там, де наказано, і виконувати наказ.
Михайло Батрин із села Березники на Хустщині ніколи не служив у війську. Строкову службу не проходив, бо мав слабке здоров’я. Коли ж почалося АТО, збирався йти захищати країну на сході. Однак тоді завадила робота, яку мав завершити.

 Село Первомайське в поліській глибинці за 16 кілометрів до кордону з росією нині входить до складу Березівської об’єднаної територіальної громади Шосткинського району. Відоме насамперед тим, що в сусідньому населеному пункті Нарбутівка, якого вже, на жаль, немає на мапі, народилися брати Нарбути: Георгій (1886—1920) — видатний український графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків, «Української абетки», та Володимир (1888—1938) — поет-акмеїст, журналіст, видавець, чиї імена залишаються в історії національної культури.

 1 березня 2022 року Станіслав вивіз дружину й двох доньок за кордон. Після цього зворотний шлях у ного був лише один: через найближчий районний центр комплектування і соціального захисту до українського війська. Таким став Мукачівський, звідки новобранця після взяття на облік відправили на один з полігонів Рівненської області. Там він згадав свій мілітарний фах офіцера ППО, здобутий на військовій кафедрі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Цей виш він закінчив 2003 року, отримавши перший диплом про вищу освіту — економічну.