— Слава Україні! — Героям Слава! — цими словами вітаються справжні патріоти не лише в Україні, а й на закордонних курортах. Це саме ті слова, які найчастіше тепер можна почути на пляжі. В цьому переконалася моя подруга, яка нещодавно повернулась із відпочинку з Єгипту.

Перше, що її вразило, — український прапор, який майорів над рестораном єгипетського готелю. Особливої пікантності ситуації додавало те, що через номер жив… російський снайпер. Він не лише не приховував роду своєї діяльності, а й вихвалявся цим. Мовляв, для мене люди — лише мішені. Щоправда, висловлювався так недовго. Адже дуже швидко українці роз’яснили йому, хто є хто, як ми ставимось до войовничо налаштованих росіян, і снайперів передовсім.

Раніше ніхто не передбачав, що в державі постануть такі питання, тож штатні психологи служби з надзвичайних ситуацій, а також інші фахівці цього профілю стикаються з проблемами, які важко подолати.

— Нині в Україні велика кількість людей, які пережили війну, мають колосальні психологічні травми. Досвід відвідування таборів переселенців показує, що люди навіть менше звертаються за медичною допомогою до лікарів, а найбільше потребують психологічної допомоги. Окрему категорію становлять діти. Вони пішли в нові колективи у школах, дитячих садочках, у них розірвані сталі соціальні зв’язки. Стурбованість викликає також велика кількість підлітків, які внаслідок пережитого стресу можуть почати вести асоціальний спосіб життя. 

Досягти таких показників вдалося завдяки тому, що обласне управління Пенсійного фонду жодного дня не припиняло роботу. Щоправда, донедавна працювало дистанційно з Харкова, але відтепер його діяльність налагоджено на Луганщині.
«За рішенням голови облдержадміністрації наше управління днями передислоковано до Сєверодонецька.

На жаль, реалії нині такі, що на території анексованого Криму державні реєстри України не працюють ще з березня-квітня, а на окупованих сепаратистами територіях Донецької та Луганської областей — з моменту, як їх захопили терористи. А що робити звичайним людям, якщо в них народжується дитина, вони беруть шлюб, потрібно написати дарчу або заповіт чи перереєструвати квартиру, машину, дачу чи фірму? 

Наша хата стояла на невеликому узвишші, з якого всю довколишню місцевість видно немов на долоні. Зовсім поряд петляє й виблискує проти сонця вузька степова річка. Понад нею зеленіють густі чагарники та дерева, а трохи далі високою стрімкою стіною нависає жовта глиняна круча. «Отією дорогою зайшли німці, й там довго їхній згорілий танк стояв», — іноді розказувала й показувала моя прабабуся. Ще дошкільнятами ми із сусідом і тезкою (хлопчаків тоді здебільшого називали на честь першого українського космонавта) аж тремтіли від збудження. Де у світі справедливість? Ну чому ми не народилися раніше? Та ми б під час війни навіть гори звернули!..  

Державні закупівлі упродовж останніх 20 років у більшості вітчизняних підприємців та бізнесменів асоціювалися з можливістю заробляти великі гроші на бюджеті країни. Сам процес був далекий від терміну «прозорість», адже там панував лобізм: у закупівлях мали право брати участь лише обрані, тобто ті, хто на той час наближений до влади і, відповідно, мав таку преференцію, як участь в освоєнні державних фінансових ресурсів.  

«І я знаю: все, що камінням осідає в наших душах зараз, поки ми на війні, випливе потім, після війни, і саме тоді почнеться велика розмова про ці речі, від яких буде залежати, ми продовжимо жити або ні».

Еріх Марія Ремарк

 («На західному фронті без змін») 

У післямові до збірки творів великого хірурга й письменника Миколи Амосова Юрій Щербак акцентує на цьому дивному творчому гібриді: поєднання літератури й медицини. Відразу ж пригадуються імена письменників-лікарів Авіценни, Ф. Шиллера, А. Конан-Дойля, С. Моема, А. Кроніна, С. Лема, М. Булгакова, А. Швейцера і, звичайно ж, його, Юрія Щербака.
Майже півстоліття тому створено європейську асоціацію лікарів-письменників, яка на конференціях паралельно розглядає медичні й літературні проблеми. І це закономірно, бо, як нагадує Юрій Щербак, медицина й література виростають з одного гуманістичного кореня.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Визволення по-російськи  
Кремлівський шторм
Караючий меч Кулі-Шена
Приклад, вартий наслідування

Прочитала на одному з чернігівських міських сайтів, що вже три роки як першачкам заборонили задавати домашнє завдання. Зовсім ні! Це триває здавна. Ще одинадцять років тому, коли мій син пішов до класу шестирічок, відкритого на базі старшої групи дитсадка, вчителька повідомила: «Так, не маю права!» І тут же безапеляційним тоном додала: «Але задаватиму!»