Євген СВЕРСТЮК,
філософ, радянський екс-дисидент, в’язень сумління

Для нас головним бар’єром був кримінальний режим, який дуже міцно закоренився і об’єднався з російським, також кримінальним по суті. І раптом цей режим в Україні скандально падає. І той народ, який здавався нам усім знесиленим, не організованим, раптом набирає сили і скидає оцю кримінальну тимчасову камарилью, чим великою мірою розчищає собі свою властиву, справжню дорогу до свободи. І це дуже фортунний поворот історії.

Про події на Майдані

Революція була, я сказав би, дуже достойною. Вона й називається Революцією гідності. Другий важливий момент — національне і релігійне пробудження стало фантастичним. Ми цього не очікували.

І нарешті ми маємо третій етап — інтервенцію. На жаль, інтервенція — це дуже деструктивне начало, це дуже брутальна сила. У даному разі це сила віджилої епохи, це маніяки з цвинтаря совєтської імперії. Всі їхні методи як дві краплі води нагадують те, що вони робили під час завоювання Західної України, Прибалтики й інших країн. І ті методи, та брутальність, і той принцип насильства, і та ж безвідповідальність. Та оце залякування є духовно імпотентним. Воно є безперспективним.

Про фальшиві міфи

Це нам послано як випробування, як іспит на самоствердження. І це самоствердження відбувається на всіх рівнях. Не випадково при поганому озброєнні, при поганій підготовці дух наших захисників дуже високий. Є, правда, прикрий момент, що їхня зброя, зброя дезінформації, фальшивих міфів Кремля, зброя позавчорашня, зужита, загнила, все-таки пускається в хід, і, очевидно, це її останній шанс. Не може брехня, нанизана на брехню, створити щось. Чи є тут щось нове? Якщо підійти аналітично до зброї Путіна і зброї Сталіна — то це одне й те саме.

Сталін ніколи не цікавився справжньою реальністю. І це характерно для большевицького способу мислення. Для них важливіше було запустити примітивну брехню, якусь абсолютно абсурдну, в яку повірять і яка придатна для їхньої агітації. Та війна не була ніякою вітчизняною. Яка вітчизняна, коли мільйонні армії здаються в полон, одягають ворожу уніформу проти Сталіна? Але пущено у хід, що вітчизняна, і спробуй скажи, що не так.

Так плодилися насильно контрольовані міфи. Вони мали успіх, і я думаю, що поразка нинішнього режиму, й совєтського, і постсовєтського режиму Путіна в тому, що він не має належного озвучення у світі. Він всюди викритий, він як паяц, котрий забрехався. І ніхто йому не вірить. Проти Путіна світло світу, коли він з його шизофренічним чи маніакальним «дрангом» на Україну, з його брехнею просто засвітився. Це необхідно осмислити як уже його поразку. І ця сила тримається лише на певних реальних чинниках тимчасового характеру.

Про європейський шлях

Є дуже багато ризиків і несподіваних загострень. Але вони дрімали й раніше. Ми мали кримінального президента. А чому? Він був «данєцкій», він був «наш», як вони кажуть. Ми вже тоді мали справу з іншою психікою, з іншою ментальністю. І вона була ворожою культурі, і вона була ворожою українству. А нині це все вилізло на поверхню. Очевидно, має бути хірургічне лікування у цій ситуації. Бо так його, це мислення, використовували всі, кому не лінь. Схід, Україна, схід і захід… це все підживлювалося замість того, щоб інтегрувати культурно схід і захід, то навпаки, розігрували це. А нині багатьом це буде занадто дорого коштувати. Тобто це вже коштує життя багатьох людей. І ще буде витрачено багато коштів, вимушено покладено на те, щоб той схід підняти до якогось елементарного рівня інформації й культури. Це дуже важко при тій величезній бідності — і моральній, і матеріальній, — яка там панує.

Тільки у таких умовах — бойових, небезпечних, військових, де багато експериментів, де багато несподіванок, які приводять до свідомості, до тями, лише у таких умовах і може бути прозрівання. Якраз на тлі такої жорсткої реальності люди мають прокидатися і приходити до тями.

Про Путіна

Занадто багато його цитують, занадто багато думають про нього і занадто слабо оцінюють насправді дуже невеликий його інтелектуальний і ще менший моральний потенціал. Чи може Путін розв’язати світову війну, чи ще більшу війну — це питання для психіатра. Звичайно, тут можна прикинути різні варіанти розвитку такої незрівноваженої психіки, але цілком ясно, що це не здорова психіка. Це не психіка державного керівника. А якщо говорити про розв’язування ще й світової війни, то він у цьому зацікавлений. Річ у тому, що він уже виклав усі козирі. Але є ще один, атомний козир, і він дрімає у чорному ящику. І цей шизофренік вирішив і ним також пограти. Пограти на слабких нервах.

Про нинішню владу

Якщо говорити про нинішню владу, то у мене немає достатніх знань, щоб судити про вагомість різних осіб у владі. Але те, що в яких умовах з’явився новий Президент, і в який спосіб він розв’язує питання, то мені здається, що це дуже достойно для України. Думаю, що це дуже достойна фігура. Народ не помилився, коли виявив йому такий ранг довіри.

З останнього інтерв’ю на Радіо «Свобода»