Це луганське лісомисливське підприємство — одне з найбільших не лише в області, а й на Донбасі. На території у 42,5 тисячі гектарів розташовано дев’ять лісництв. Унікальність тутешніх зелених насаджень полягає в тому, що це єдиний лісовий масив, який межує з Краснолиманським Донецької області. Отим самим, де йшли запеклі бої. Та й у межах зони відповідальності кремінчан протягом цього літа до десяти разів міни та снаряди з «Градів» ставали причиною загорянь. Але злагоджені дії лісників, військових та рятувальників не дали розгулятися вогню і знищити «зелені легені» Луганщини. 

Хоч «обиденний» у перекладі зі старослов’янської — виготовлений за один день, в Україні створювали такі рушники переважно за ніч: якщо хтось захворів і нічого вже не допомагало, проводжаючи на війну чоловіків, щоб вони там не загинули. Вишивали кожен рушник заполоччю (акрилові нитки в ритуальних речах неприпустимі, бо синтетика не утримує інформації), при живому вогні свічки; на прямокутному шматку домотканого полотна (вибіленого Сонцем, Місяцем, росою, водою (білий — колір Бога-Отця), висушеного на вітрі), відрізаному від сувою — спіральної моделі Живої Матерії.  

Ви знаєте, скільки коштує у стольному граді побудувати котеджик та підтягнути до нього комунікації? Експерти з нерухомості називають суми від 500 (п’ятисот!) тисяч гривень. До чого тут війна? Пояснюю.
Команда київського мера та купка депутатів вирішили «потурбуватися» про бійців АТО. А саме — нарізати їм земельки під, так би мовити, індивідуальну забудову.

Перебуваючи у Слов’янську, аби краще вивчити настрої місцевого населення, наважився провести міні-опитування.  Просто на вулицях надокучав людям різного віку одним запитанням: «Яку подію у житті міста після його визволення вважаєте найголовнішою?» Із доброго десятка відповідей майже половина запевняла, що таким став шкільний дзвінок 1 вересня. Зважаючи на великі руйнування тутешніх шкіл та моральний стан батьків, педагогів і учнів, цьогорічний День знань став непересічною подією.

Сто років тому українська земля стала ареною кривавого протистояння армій трьох імперій — Російської, Австро-Угорської та союзної їй Німецької, що зійшлись у Першій світовій війні. За спогадами сучасників тих подій, солдати з обох сторін конфлікту були сповнені патріотизму і мужності, однак через кілька років душі вояків переповнились апатією і впевненістю, що військо зрадили власні генерали і політики. Врешті-решт, це обернулося революціями, загибеллю імперій та ще кривавішими жертвами. 

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну службу» за сумлінну працю та у зв’язку з виходом на пенсію присвоїти четвертий ранг державного службовця Грабітченку Миколі Володимировичу

Безперешкодно кордони між Кримом і Херсонщиною долають нині лише птахи і хмари. Людям же, та й навіть звірині куди складніше: небезпека натрапити якщо не на мінну розтяжку, то на який-небудь «багнет» у руках наспіх рекрутованого удегейця чи алеута — не теоретична… 

Перша партія розконсервованих та оновлених на підприємствах Укроборонпрому танків Т-64БВ, БТРів та іншої важкої техніки пройшла випробування на міцність та витривалість у польових умовах 92-ї окремої механізованої бригади в селищі Клугино-Башкирівка на Харківщині. Тут усе наближено до реального бою: відлуння канонади, ревіння моторів, хмари пилу. По завершенні тренувань техніка разом з підготовленими екіпажами вирушить у зону АТО.  

Вже давно ні для кого не є секретом, що обороноздатність української армії буквально знищували протягом останніх років. І відновити її ось так за кілька місяців майже неможливо, особливо коли в країні фактично відбуваються військові дії. Проте, як свідчить мудре прислів’я, — той, хто не годує свою армію, годуватиме чужу. Так сталось і у нас. Тому зміни в оборонній системі зараз як ніколи актуальні.  

Поки триває крихке перемир’я у зоні проведення Антитерористичної операції, полтавці продовжують збирати кошти і благодійну допомогу нашим військовим, які там перебувають. До цього підключилася молодь, зокрема студенти Полтавського університету економіки і торгівлі (ПУЕТ), які передали таку допомогу солдатам 16-го батальйону територіальної оборони. Разом з викладачами вони зібрали понад 5000 гривень, на які закупили для солдатів корисні речі. Капітан розвідувальної групи Максим Соколов подякував студентам і сказав, що така підтримка піднімає бойовий дух.