ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Як отримати статус учасника бойових дій?
Як виписати з квартири чужих дітей?
Чи може неповнолітній стати підприємцем?  

Сьогодні  святкуємо 150 років від дня народження Михайла Коцюбинського — видатного українського письменника-патріота, який безмежно любив свою Україну
Особистість визначного українського письменника Михайла Коцюбинського загадкова ще й тим, що своїх шанувальників, які вирушають у мандри його життєвими і творчими шляхами, він і досі обдаровує досить несподіваними сюжетами.

Майже шість століть тому — 1429 року — древній Луцьк приймав з’їзд європейських монархів. Древній, бо люди біля нього жили щонайменше п’ять тисячоліть. У замку над Стиром великий князь литовський Вітовт разом із головними литовськими та руськими княжими родинами вітав цвіт тогочасної Європи.
Разом із монархами Європи та іншими правителями у Лучеську та його присілках і навколишніх селах поселилося 15 тисяч їхнього почту та охорони. Метою такого представницького зібрання, що фактично заклало витоки нинішнього Європейського Союзу, став пошук шляхів підвищення європейської безпеки перед загрозою експансії Османської імперії.

Кабінет Міністрів ухвалив рішення про вдосконалення чинної системи центральних органів виконавчої влади 

А це саме те, без чого важко уявити оновлення краю на якісно новому рівні. Тому, здається, саме в ці дні представники зацікавлених сторін мали оббивати пороги інститутів і президії НАНУ.
Оскільки таких не було помічено, подумалось, що всі потенційні замовники вже подали заявки. А тому на засідання президії НАН, де розглядали участь академії у відновленні інфраструктури та відбудові виробничої сфери Донбасу, йшов із надією, що про все це почую. Впевненості додавало й те, що у державі створено відповідне агентство, покликане організовувати і координувати таку  роботу.

Чотирирічний онук, який раніше малював здебільшого будиночки та машини, раптом приніс мені листок, майже всуціль замальований червоним олівцем, із дивними чорними фігурками людей, які лежать у незручних позах. Це війна, пояснив він, а червоне — кров. 
Так, дітей, які навіть не пережили страхіть війни, все одно не обминула ця безглузда бійня, яку влаштували терористи на сході нашої країни. А що вже казати про тих, які бачили все це жахіття на власні очі!

Їх двічі приписали до мертвих. Спершу вони горіли в танку, іншим разом у них влучила ворожа протитанкова керована ракета. Та наші герої, немов казковий птах Фенікс, відроджувалися із полум’я, знову вступали у бій і виходили з нього переможцями.

Екіпаж танка Т-64 — сержант Віталій Шевченко, навідник Андрій Мухін та механік-навідник Максим Кравчук — із першого дня Антитерористичної операції перебувають на передовій, виконуючи завдання в найскладніших місцях цієї гібридної війни. Вони — своєрідні ангели-охоронці для нашої піхоти, закуті в надійну броню, із грізним каральним «гарматним мечем» для ворогів.

Випуск п’ятничного номера «Урядового кур’єра» був під загрозою. У четвер головному редакторові зателефонували з друкарні «Мега-Поліграф» і сказали, що до них увірвалися співробітники СБУ та заблокували роботу підприємства. Під великим питанням виявився друк не тільки «Урядового кур’єра», а й «Голосу України» та інших масових видань. Що трапилося в четвер у друкарні? Кореспонденти «УК» побували на місці подій. 

Базовий табір десантників надійно захований від сторонніх очей. Непомітно по периметру розташувалися вогневі точки, які будь-якої хвилини готові вишкіритися на непроханих гостей. Після перевірки документів та автотранспорту ми проїжджаємо далі.
На перший погляд у таборі ніщо не нагадує про те, що зовсім поруч тривають активні бойові дії. Та й у відносній безпеці теж потрібно завжди бути напоготові, хоча після передової та бойового рейду для військових тут —справжній відпочинок. 
— Обстрілюють нас регулярно, — розповідають десантники. — На День Незалежності обстріл почався рівно о 10-й годині. Напевно вирішили привітати нас зі святом. Але ми не образилися, їх теж «привітали», тож мало їм не здалося. Періодично знищуємо їхніх коректувальників вогню, тоді декілька днів живемо спокійно.

Місто над Південним Бугом, на перший погляд, живе звично: народжуються діти, реалізують проекти, кожна родина і громада щодня творять свій добробут. Попри проблеми, є зрушення й успіхи, а ось чого у діях місцевої громади не стало, — то це поведінки за відомим прислів’ям: моя хата скраю, я нічого не знаю.
Події на сході країни максимально загострили у вінничан усвідомлення значущості зберегти все добре, що є в мирному житті, а також відстояти вибір українського народу — іти шляхом євроінтеграції.