Суспільство

Чи може суд утримувати з мене аліменти в розмірі  частини від середньої зарплати по Києву (як для моєї професії це 4250), якщо я офіційно ніде не працюю? В. БУРИЛОВ, м. Київ

І серед політиків, і в суспільстві співіснують дві фактично протилежні точки зору. Прихильники першої стверджують, що незалежна Україна за своєю суттю –– європейська держава не тільки географічно, а й ментально, яку багатовікова залежність від Росії тимчасово відрізала від європейськості. Інша точка зору: наша країна – абсолютно своєрідна, і вона повинна йти своїм власним, неєвропейським шляхом, зберігаючи саме ті цінності, що склалися за останні десятиліття. Спробую переконати, що нам, українцям, не дуже й потрібні європейські цінності. Для цього порівняю деякі фрагменти навколишньої дійсності. 

Сьогодні «Урядовий кур’єр» започатковує нову рубрику — «Дитяче оздоровлення». Розповідатимемо, де і як проводять літо маленькі українці: про мальовничі місця та нові цікаві види відпочинку.  Не замовчуватимемо й порушення, якщо такі знайдемо. Сторінка виходитиме щовівторка.

Сьогодні кожен українець має змогу переконатись у тому, що ціни на продукти харчування вже тривалий час стабільні, а на деякі групи навіть почали знижуватись. Щоб дійти такого висновку, не обов’язково вивчати дані Держстату, достатньо вийти на базар чи навідатись до магазину. Офіційна статистика лише підтвердить побачене. Так, фахівці НДІ «Украгропромпродуктивність» провели моніторинг роздрібних цін на 681 продуктових ринках та базарах, в обласних та районних центрах України, і зафіксували приємні зміни. 

Новенькі контейнери для пластикової тари, що з’явилися в рівненських дворах, просигналили про те, що сміттєпереробний завод, на який чекали, нарешті запрацював. І став першим в Україні подібним підприємством із замкненим циклом виробництва, де сміття перетворюють на альтернативну енергію, стверджують експерти. Екологія, економіка, логістика — все це органічно переплелося лише в одному об’єкті, до якого підійшли, так би мовити, з європейською логікою.  Україна вичерпала ресурс засміченості: здається, про це знають навіть дошкільнята. Рівне — не виняток: саме в 2013-му тутешній сміттєполігон вичерпує свій ресурс, тому цей завод був надзвичайно важливим.  

Найбільша затока північного Аральського моря  з 1961 року названа іменем  Тараса Григоровича Шевченка. Географічний об’єкт перейменовано у зв’язку з участю Кобзаря в науковій експедиції 1848—1849 років. Цьогоріч виповнюється 165 років з її початку, і з цієї нагоди вийшло у світ історико-біографічне дослідження чернігівця Ігоря Галутви «Він був мені друг, товариш і командир». Винесені у заголовок слова є цитатою з листа Тараса Григоровича, написаного  княгині Варварі Рєпніній про військового моряка і видатного географа Олексія Бутакова.

Він не з чужих слів, а особисто знав засновників закарпатської школи живопису. Ба більше, він їхній учень. Згодом сам продовжив традиції цієї школи, а нині її визнаний корифей відсвяткував своє 75-річчя.  

 Хлопчик плакав, а його мама нарочито ігнорувала і гіркі схлипи, і ображене сопіння. Ще й бурчала тихенько: «Учитиме він мене! Замалий для того, щоб указувати дорослим, що робити». Ми сіли в один тролейбус і жінка зразу ж відповіла на дзвінок мобільного телефона, завдяки чому стала зрозумілою причина її обурення. «Реве ось! — вказала на сина, ніби співрозмовник міг побачити той жест. — Розкричався, що ми дорогу не там переходимо. До них у садочок інспектор ДАІ приходив, картинки різні показував, от він і перейнявся. Що? Та поспішала я, пояснила йому, що дорослим видніше, як правильно вчиняти. От ще ти мені розкажи, що я не права! То сам його із садочка забирай! Тобі не треба поспішати готувати вечерю і вчити уроки зі старшою!» 

Театр починається з вішалки, а «Урядовий кур’єр» з… підворіття: десяток років тому парламентська новобудова на вулиці Садовій не залишила нам вибору, перекривши парадний вхід, і тепер потрапити до редакції можна лише пірнувши у тунель, як поміж собою називаємо прохід попід сусіднім будинком, через який можна зайти у внутрішній двір, щоправда, з «козирної» вулиці Грушевського. Досвідчені колеги знають: проскакувати підворіття потрібно на одному диханні, аби не почути позаду чергове: «Ви не підкажете?» Однак найдосвідченіші не раз переконувалися: саме там, а не на навколишніх печерських пагорбах можна іноді «спіймати» класну тему.

Влітку 1990 року Рада Міністрів УРСР зважилась на незвичайний крок: вийти із співзасновників газет «Радянська Україна» й «Правда Украины» і заснувати своє видання. Ясна річ, цей крок не міг бути не погодженим із ЦК Компартії України, адже вся періодика в Україні, як і в усьому СРСР, тоді ще перебувала під пильним і невсипущим партійним контролем. Але в життя «нерушимого Союзу» ввірвалися нові часи, почалися незворотні процеси його розпаду. Тож на видання радмінівської газети із скромними обсягами і тиражем у ЦК КПУ подивились поблажливо, як на урядовий бюлетень.  

Упродовж року представники майже 40 громадських організацій, які долучилися до загальнонаціональної моніторингової кампанії, триматимуть під прицілом чиновників на місцях, – щоб з’ясувати, чи відповідає їхній стиль життя тим доходам, які вони офіційно декларують. 

Торік 17 листопада в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано статтю «Честь мундира дорожча від істини?» В ній ішлося про те, що ТОВ «Селком» не погодилося з рішенням Антимонопольного комітету, який визнав його порушником антиконкурентного законодавства і наклав штраф розміром 3,87 мільйона гривень плюс стільки ж пені. Керівник підприємства Василь Омельченко, який все життя пропрацював в енергетичній сфері, зокрема 11 років заступником генерального директора Чорнобильської АЕС після аварії на ній, оскаржив дії АМКУ в суді. Оскільки вважає, що шляхом накладання непомірних санкцій «Селком» намагаються не лише усунути з ринку послуг, які він надає українським й закордонним енергопідприємствам, а й остаточно знищити на догоду конкурентам.