Усі, хто захоплюється краєзнавством і шукає нових вражень, не розчаруються, побувавши у селі Дідівці й нині. По-перше, тут дуже красиво: справжній райський куточок. По-друге, саме з цим місцем пов’язані найщасливіші й найбільш натхненні у творчому плані роки науковця, а спогади про особистість Костомарова й незвичайну історію його життя місцеві жителі переказують з покоління в покоління.
Щебетання солов’їв у верболозах тихої річечки таке проникливе, що на містку мимоволі стишуєш ходу. Здається, й сама дорога пригальмовує тут біг — можливо, пригадує такий самий погожий день приблизно півтора століття тому. Тоді сільські краєвиди були трохи іншими — з рясними житами навколо, маленькими біленькими хатками під солом’яними стріхами, вітряками на місці сучасних котеджів, та й місцева шосейка не красувалася твердим покриттям, а колеса легкого екіпажа м’яко котилися в пухкій порохняві. Сивий, трохи чудний на вигляд добродій у широкому одязі та велетенських чоботях (він полюбляв взуття довше, ніж потрібно) замислено споглядає навколишній світ. Він настільки проникає в буяння весняної природи, що почувається невіддільним від неї. 

У День Перемоги стріляли на Рівненському Поліссі. Щоправда, не сепаратисти, а ті, хто вирішив поділити сфери впливу на місцеві родовища бурштину. Розрахунок, вочевидь, був такий: «під шумок» подій у державі вирішити власні питання й залишитися непоміченими. Одначе не так сталося, як гадалося…
Сутичка виникла вночі в урочищі Гальбин у Сарненському районі між майже 2 тисячами жителів чотирьох сіл та півсотнею добре озброєних молодиків, що приїхали на «крутих» машинах, аби підпорядкувати собі процес незаконного видобутку бурштину. Саме тут, у бурштиноносній зоні, він процвітає: люди ж бо мають змогу копати камінь почасти просто на власних городах. Унаслідок сутички троє місцевих із ножовими та вогнепальними пораненнями потрапили до лікарні, а 16 заїжджих затримала міліція. В обох сторін конфлікту вилучено щонайменше 15 одиниць автоматичної, нарізної та травматичної зброї. Спалено 4 авто, потрощено й знищено ще 10. 

Уже стало традицією для виставок цього об’єднання, що свій контент майстри визначають самі, як і те, що немає ані критеріїв, ані виразної кураторської мети, ані друкованого супроводу акції. Тож експозицію склали або знакові, або нові роботи. Хтось із художників вирішує свої стосунки з кольором, як от 
А. Варваров у роботі «Не відволікайте», де зелене хлопча (в буквальному розумінні) вгризається в полум’яний кавун. Хтось виявляє фотографічну схожість в парадності портрета, як у картині, присвяченій Богданові Ступці. Ось упізнаваний з розміщеного у столичному метро кольорового волюнтаризму Тартаковського з його «Електростанцією в Шишаках» (2013). Насиченість мазків надає пейзажу певної об’ємності.

6 травня 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», відповідно до якого протягом наступних 45 діб триватиме часткова мобілізація у визначених областях України. Під час прес-конференції «Основні питання проведення часткової мобілізації в Україні» представники Міноборони роз’яснили деякі аспекти цього процесу. 

Частіше, ніж цигарки, хоч і в менших обсягах, через пости Чернівецької митниці Міндоходів зловмисники намагаються провести контрабандою психотропні речовини, наркотики, а також зброю. 

«За незалежність Луганської та Донецької народних республік на референдумі у двох східних областях України проголосували до 90% мешканців, причому Донеччина вже попросилася до складу Росії». Повідомлення, місце якому хіба що у програмі «95 кварталу», нині транслюють у новинах найбільші інформаційні агентства світу. 

Прокуратура Києва розпочала провадження щодо приховування міліцією злочинів проти активістів Майдану. Як повідомили у прес-службі цього відомства, внаслідок такої недбалості фактично не розслідували понад 350 фактів заподіяння громадянам тілесних ушкоджень під час подій у центрі столиці 18–20 лютого 2014 року. 

Трагедія з вибухом багатоповерхівки сколихнула весь Миколаїв. Намив — густонаселений мікрорайон міста. Його почали створювати шляхом намивання піском узбережжя річки Південний Буг з ініціативи колишнього директора Чорноморського суднобудівного заводу Юрія Макарова. А в 1976 році зусиллями робітників заводу розпочалося будівництво мікрорайону саме для потреб суднобудівників. Попри те, що Намив нагадує справжні бетонні джунглі, миколаївці з інших районів приїжджають сюди, щоб відпочити на березі річки. Здається, у кожного є друзі, родичі чи знайомі, які живуть на Намиві. Тож відразу після трагедії містом поповзли різноманітні чутки. 

Нині дедалі більше людей обладнують свої помешкання лічильниками води. У нас вони стали популярними тільки останні 10—15 років. А тим часом у світі давно переймалися проблемою обліку води. Так, найстарішому радянському водоміру виповнилося 90 років. Про це «Урядовому кур’єру» розповіли у Київводоканалі.

Перші водоміри для колишнього СРСР виготовляли і постачали з Німеччини. Та мало хто знає, що саме 1924 року київські інженери заводу вимірювального приладдя «Фізико-хемік» зробили справжній революційний прорив, виготовивши без усякого спеціального устаткування перший радянський прилад обліку води. Нині такий можна побачити у музеї Київводоканалу. 

Наскільки етично виставляти в національному музеї накопичення живого деспота, який професійність сприймає через дві «еф», а культуру — через складування знаково елітного? Відповідь на це запитання пропонуємо дати відвідувачам. Варто також подумати і над тим, кого обираємо і терпимо до пори? Тож виставка, що відкрилася напередодні позачергових виборів, набуває особливої ваги.