Про що мріють матері, дружини, сестри й кохані українських чоловіків, які їдуть на передову? Звісно ж, про те, щоб їхні рідні повернулися додому якнайшвидше живими й неушкодженими. А що для цього потрібно? Напевно, не в останню чергу те, щоб солдати мали якісне військове спорядження, яке пройшло перевірку на міцність.Так, днями журналісти стали свідками тестування нових бронежилетів українського виробництва на базі стрільбища однієї з військових частин Збройних сил України, дислокованої у селищі Данилівка Київської області.
Тир, де проводили випробування, розташований глибоко в лісі, де журналістів одразу зустріли місцеві «охоронці» — величезні зграї кусючих комарів. Але ми не здалися. 

Жителі східних районів України, тікаючи від тих жахіть, які нині звалилися на міста Донеччини і Луганщини, насамперед шукають прихистку у найближчих сусідів. Відтак немало їх виїхало на Дніпропетровщину. Там людей намагаються розташувати і розрадити. Про те, як це відбувається і якої саме підтримки потребують переселенці, «Урядовому кур’єру» розповів керівник управління проектами Павлоградського благодійного фонду «Горєніє», член коаліції Всеукраїнської безоплатної правової допомоги Денис ГРЕЧКО. Він безпосередньо займається розселенням і наданням допомоги тим, хто вибрався із зони бойових дій.  

Біда одна не йде, а й другу за собою веде. Підтвердженням цього стало чергове тривожне повідомлення з Криму. Там почали перекривати кисень людям найшановнішої місії — пропагандистам культури. Людям, які дбають про взаємопроникнення надбань митців, піклуються про духовний розвиток особистості. Нищити культуру можуть лише невігласи. А така спроба є.
Редакція україномовної всеукраїнської громадсько-політичної та літературної газети «Кримська світлиця» отримала припис з’їхати з орендованого приміщення у Сімферополі (АР Крим). Про це повідомляє Олесь Черемшина, кримський оглядач «Радіо свобода» у своїй колонці на сайті видання. Він також повідомив, що засновник газети Міністерство культури України вже майже два місяці не виплачує зарплату працівникам видання. Мережа «Кримсоюздрук» відмовила у розповсюдженні видання через кіоски. Крім того, за повідомленням пана Черемшини, газету «Кримська світлиця» не внесли в каталог для передплати, тому з другого півріччя вона стане недоступною для читачів. 

Удома їх зустрічали обласне керівництво УМВС, рідні та близькі. Усі розуміли, що бійці повернулися не з навчання, а з території, де орудують терористи. Зустріли тепло, душевно, висловлюючи таким чином моральну підтримку. 

Він міг і не їхати до Слов’янська, адже тоді виконував обов’язки начальника спецпідрозділу «Альфа» УСБУ в Сумській області. Однак не вагався жодної миті, бо знав: таким чином у чорні обійми смерті можуть потрапити його підлеглі. Вирушаючи в дорогу, відчував небезпеку, навіть обмовився одному з товаришів: мовляв, назад дороги немає і вже не буде. 

«Господь забрав найкращого, найулюбленішого, найкрасивішого, самого світлого і рідного Вітюшку, — у розпачі написала на своїй сторінці в соціальній мережі Інна, дружина 32-річного старшого повітряного радиста, гвардії прапорщика Віктора Ментуса, який героїчно загинув разом із екіпажем та ще 40 бійцями-десантниками у транспортному літаку Іл-76, збитому вночі 14 червня терористами в аеропорту Луганська. — Як жити без тебе — не знаю і не хочу»... 

«Ви або зараз створите нову Україну, або ніколи». «Якщо не проводити кардинальних реформ, країни не буде. Бездіяльність прирівнюється до смерті». Ці два надто жорсткі й відверті, але досить влучні вислови щодо ситуації, в якій опинилася наша держава, належать одній людині — Касі Бендукідзе, радникові Президента України Петра Порошенка. Один з ключових авторів ліберальних економічних реформ у Грузії є також членом міжнародної експертної ради, яку створено при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі.

Чи мав на увазі пан Бендукідзе і стан справ у нашій атомній енергетиці, коли робив ті висновки, з яких ми почали свою розмову, не відомо. Найімовірніше — так, з огляду на численні інтерв’ю, які останніми роками він давав українським ЗМІ. Каха добре обізнаний з політичною та економічною ситуацією в нашій країні, з тими зокрема корупційними схемами, з тарифами і протекціонізмом, які процвітають не лише в енергетичній галузі. «З цими хворобами треба йти до хірурга. Якщо їх вдасться вирізати, то решті болячок можна прописувати ліки і фізіотерапію. Але з першими обома — лише до хірурга». 

Кабінет Міністрів України 11 червня схвалив законопроект «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Прийняття Верховною Радою цього документа, а також законопроекту «Про співробітництво територіальних громад» дасть змогу Мінрегіонбуду розпочати впровадження пілотних проектів з формування дієздатних громад, що передбачено Концепцією реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади. До речі, вищеназвані проекти законів дають змогу реформувати місцеве самоврядування, не чекаючи змін до Конституції України.

Про те, які новації в управлінському аспекті можуть допомогти громадам досягти самодостатності, «УК» розповів доктор наук із державного управління Валерій АЛЕКСЄЄВ. 

Час братися до найголовнішого — зводити міст поміж берегами українства. Служитиме цей міст довго й надійно, коли очистимо річку від мулу, коли очільники влади будуть надійними підпорами зведеної нами дороги. З кого починати очищення? Із себе. Відмити себе від облуди та лінощів, спам’ятати сусіда й родину, не втікати і не ховатися від труднощів і жертовності. Щоб збудувати гідну державу, треба звести надійний підмурівок, мати мудрий реальний план, міцні матеріали, вправних трударів, прикласти чесну працю, долучати взаємопоміч і розуміння. Осмислити, яку Україну будуємо у власних головах, у родинах, на сходових майданчиках, уздовж господарських парканів, у результатах праці, в щирості ставлення до людей, до Бога. 

Жодна проблема у світі не варта єдиної дитячої сльози… Можливо, комусь цей вислів видається надто пафосним. Але, напевно, знайдуться лише одиниці, які зможуть це заперечити. А щоб малюки не плакали, дорослі мають знати й дотримуватися їхніх прав.
Згадаємо, як нещодавно всі наші ЗМІ сколихнула звістка про викрадення й вивезення в Росію дітей із маленького містечка, що на Донеччині, — Сніжного. Але тоді інформація була уривчаста, адже ті, хто займався поверненням малюків додому, не могли її розголошувати саме в інтересах дітей. Нині, коли усі хлопчики і дівчатка повернулися і перебувають у безпеці, Аксана Філіпішина, представник Уповноваженого з прав людини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності, розповіла подробиці тієї події.