Недільний ранок 25 травня почався для мене з того, що близько 7-ї години у Фейсбуці на сторінці міністра внутрішніх справ Арсена Авакова прочитала, начебто ще 22 травня через недбалість деяких членів ЦВК електронну систему підрахунку голосів зламали хакери і відновити її до 25 травня неможливо. Отже, бюлетені доведеться підраховувати вручну. Звісно, Інтернет рясніє фейками. І все-таки при нагоді вирішила перевірити цю інформацію.  

Знайти будівлю українського Генконсульства у центрі Франкфурта-на-Майні цієї неділі було нескладно. Йдучи слідом за людьми у вишиванках, які того ранку прямували до своєї дільниці, ми потрапили на Вібелерштрасе, 29.
У списку виборців на цьому закордонному виборчому окрузі понад 10 тисяч осіб. Але, як пояснили кореспонденту «УК» досвідчені дипломати, зазвичай голосувати на дільницю приходять близько 20% зареєстрованих там громадян.
Звивистих черг до кабінок голосування, подібних до київських, тут не було. Адже виборці закордонних округів не мають змоги голосувати за мерів чи депутатів міськрад. Тож члени виборчої комісії мали менше клопоту з бюлетенями.

Житло, працевлаштування, повернення заблокованих на банківських рахунках заробітних плат і депозитів — ці та багато інших наболілих питань змусили кримчан зібратися разом і самотужки взятися за розв’язання своїх проблем. «Ми розуміємо: якщо самі не організуємося, за нас ніхто вирішувати нічого не буде, — зауважив голова оргкомітету Анатолій Засоба. — Тому з’їзд ставить за мету напрацювати єдину стратегію й тактику поведінки з розв’язання проблем переселенців». 

Зрозуміло, що саме поняття «мобілізація» має спонтанний, швидкий і чіткий характер. Часу на емоції та лірику не передбачає. Тому думати про решту питань доводиться, як кажуть, у процесі. З перших днів багатьох мобілізованих турбували питання житейські, найчастіше виплата кредитів та іпотечних зобов’язань. Виникло у них і чимало запитань правового, соціального, фінансового характеру. Це й не дивно, бо в один момент були вирвані з буденного мирного життя, де панують свої закони. Одне за одним ці питання спільно з урядовими, військовими, фінансовими структурами почали вирішуватися.  

Здається, це навіть крутіше будь-якої ракети типу «земля-повітря»: аеропорту «Бориспіль» загрожує… каналізація, а точніше — фільтраційні поля, на які відводяться стоки. Притому загроза йде як із-під землі, так і з повітря. З-під землі, за словами міського голови Борисполя Анатолія Федорчука, води з тих мулових полів, які потрапляють у грунти, підходять аж до злітної смуги, і цілком імовірно, що через 5—10 років ця злітна смуга може стати непридатною. А з повітря — це те, що над цими муловими полями збираються великі зграї птахів, які «кидаються навперейми» літакам, що може спричинити справді непередбачувані наслідки. 

Здалеку ялинники, що всихають, схожі на сірі плями, які вразили живий соковито-зелений килим Карпатських гір. Зблизька мертвий ліс жахає могильною (майже у прямому сенсі) тишею, яку порушує скрипіння всохлих стовбурів і тріск почорнілих голих гілок із клаптями буро-сірої хвої. 
Масове всихання ялинників (у Карпатах їх ще називають смерічниками) набуло в усій Європі катастрофічного розмаху з 2003 року. Науковці визнали його надзвичайною ситуацією, спричинену природними чинниками. Під загрозою успішне виконання лісом не тільки екологічних, а й економічних та соціальних функцій. Ми втрачаємо цінну деревину, що має високу вартість і стабільно високий ринковий попит. Бук, який замінює ялину, не має такого попиту в деревопереробників. Брак збуту деревини ставить під загрозу робочі місця для місцевого населення в Українських Карпатах. 

 На 20.00 черги на дільницях у Києві не зменшилися. У випадку якщо виборці, які прийшли на дільниці в Києві, але потрапили в чергу й не встигли проголосувати до 20-ї години, члени ДВК повинні запросити всіх до приміщення, зачинити його, але дозволити зробити свій вибір кожному громадянину.

На всіх 1082 виборчих дільницях Києва явка виборців обіцяє бути рекордною. 

Фотокореспондент «Урядового кур'єра» побував на кількох виборчих дільницях столиці відразу після відкриття і побачив своїми очима високу активність киян. 

Увесь світ знає про київський Майдан. А от у Закарпатті, у Міжгірському районі, є свій Майдан — село, яке існує вже кілька століть. Місцеві люди — не революціонери, але не менш рішучі. Повільно й водночас упевнено, вони роблять ті справи, завдяки яким існує держава, — будують домівки, печуть хліб, народжують і виховують дітей...
— Наше село ще на зорі змагань за українську незалежність проявило характер, — розповідає сільський голова Олександр Маркович. — За рік до проголошення суверенної держави депутати прийняли рішення встановити національний синьо-жовтий прапор на головній адміністративній будівлі.