Могилами безіменних солдат, що бовваніють поблизу місць колишніх боїв, далебі нікого не здивуєш. На жаль, не така велика рідкість і забуті безіменні могили, що з часом геть зрівнялися із землею й позаростали бур’янами, чагарниками чи навіть деревами. Саме під час корчування коріння старих насаджень на пустирі поблизу села Спасько-Михайлівка Донецької області місцеві жителі натрапили на величезне поховання часів Великої Вітчизняної війни. Тутешній фермер Микола Пантелєєв, узявшись розчищати цю ділянку, вирішив залучити до роботи екскаватор. І його ківш майже відразу дістав на поверхню з метрової глибини людські кістки, а також іржаві патрони, кулеметний диск, залишки військової амуніції.   

На запитання, винесене в заголовок, відомий львівський ресторатор і громадський діяч Вардкес Арзуманян відповів: «Архітектурою, своєю аурою та дивовижною енергетикою!» 

Міста і села, вулиці і площі, як і люди, мають дні народження. Нехай не зовсім точні, а доволі умовні, коли йдеться про сиву минувшину. Тож коли саме оселилися вірмени на території Галицько-Волинського князівства,  достеменно невідомо. Дослідники Львова доводять, що перші втікачі з Вірменії з’явилися тут ще в середині ХIII століття: рятувалися від спустошливих нападів ординців. Вочевидь, добрих ремісників і вправних будівничих, спритних купців одразу оцінили в місті, що стояло на перехресті торгових шляхів й активно розбудовувалося. Новим поселенцям міська влада виділила окрему вулицю в середмісті, аби відтворили на чужині куток рідної землі.

Культ гарбуза на наших теренах відомий ще задовго до західних геловінських традицій. Чого варті хоча б заготовлені українськими дівчатами  жовтогарячі овочі на випадок небажаного залицяльника. Після Покрови починається період весіль, а їм, як відомо, передує обряд заручин, на яких круглоголовий господар городу частенько був головною «дійовою особою».  До речі, підносити нелюбому женихові гарбуза — це не лише жарт. Це, стверджують знаючі люди, досить образливий натяк, адже гарбуз віддавна знаний в Україні як біостимулятор. Уявляєте, який це сором був для парубка — отримати гарбуза, адже в такий спосіб йому давали зрозуміти, що наречений з нього ніякий, або ж натякали, що мало каші з’їв — звісно, гарбузової.  

Спекотне літо, яке було в нас цього року, коментують по-різному, воно стало захисною парасолькою від не природних, а соціально-економічних і навіть кримінальних явищ. Так, було гаряче. Особливо це відчули в Херсонській області, де недобрали значну кількість урожаю, пояснюючи падіння аномальною погодою. Але чи вперше було так гаряче?
Звичайно, ні. На те й південь, щоб там грітися. Тому один із фермерів втрати урожаю мотивував не аномальним літом. На його думку, одночасно  зі спекою останні 20 років допікає селянам (і не лише їм, а всій державі) аномальне свинство. У ставленні до суспільства, колективних надбань минулих поколінь, які служили державі. Один із виявів — знищення зрошувальних систем у Херсонській області, які були життєдайними артеріями краю. Розібрали. Порізали. Здали на металобрухт, аби на нашому невігластві багатіли закордонні підприємці. Одиниці, а серед них як безвідповідальні й обмежені люди, так і ті, що величають себе політиками, нажилися. Суспільство постраждало. На багато-багато років. Державні органи, які мали стояли на сторожі народних інтересів і здорового глузду, замість протидіяти злочинцям, лише констатують і обгрунтовують їх аномальним літом. 

За погашення боргів із зарплати на комунальних підприємствах персонально відповідають керівники місцевих органів влади. Однак чи лише від них залежить розв’язання проблеми? Ситуацію вивчали журналісти «Урядового кур’єра»  

Росспоживнагляд безпідставно звинуватив кондитерів корпорації «Рошен» у неналежному контролі якості сировини. Висновок іноземної структури за результатами перевірки українських підприємств містить відверто неправдиву інформацію.

Саме так відреагувало Міністерство аграрної політики та продовольства України на результат інспекції, проведеної Росспоживнаглядом. Із сайту останнього пролунали звинувачення в тому, що кондитерську продукцію фабрик «Рошен» виробляють без забезпечення гарантії якості та на основі скасованих у Росії нормативних документів, які не відповідають сучасним вимогам безпеки продуктів, а також у тому, що молочна сировина на підприємства надходить із тих молокопереробних заводів, що не допущені до постачання на територію РФ.  

Миколаївська дирекція «Укрпошти» традиційно під час передплатної кампанії влаштовує свято для своїх клієнтів. Черговий День передплатника відбувся в приміщенні міського поштового відділення № 3, яке розташоване у спальному мікрорайоні Миколаєва. Завдяки вчасній підготовці заходу поштове відділення відвідали сотні миколаївців. Представники різних видань розповідали про переваги друкованих ЗМІ, проводили конкурси, роздавали газети. Поштовики оформлювали передплату та надавали консультації. 

Кожному, хто досліджував, а то й просто цікавився українською літературою чи світовим кінематографом, знайоме це ім’я. Олег Кіндратович Бабишкін народився у Переяславі-Хмельницькому на Київщині, а диплом Київського університету імені Тараса Шевченка одержав у червні 1941 року разом із «призначенням» на передову. Фронтовими дорогами він пройшов від донських степів (через Україну) до Угорщини й Австрії. Був поранений, куля ледве не зачепила серце… З війни повернувся до Києва і з 1945-го два десятиліття працював в Інституті літератури Академії наук та видавництві «Українська радянська енциклопедія». Захистив кандидатську, потім — докторську дисертації. Головним опонентом Олега Бабишкіна на захисті докторської був поет-академік Максим Рильський, який високо оцінив його дослідження творчості Лесі Українки. З 1965 року і до виходу у 1988 році на пенсію Олег Кіндратович був професором факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Недавно осіннього вечора в черкаському Ювілейному парку молода дівчина зробила останній крок у житті — стрибнула вниз із Мосту кохання. Це місце в обласному центрі особливе. Сюди часто приходять закохані, милуються чудовими парковими насадженнями, дніпровими краєвидами. Бувають тут і молодята, які щойно побралися. Дають одне одному клятву вірності. І навіть як символ непорушності слова чіпляють біля поручнів замки. 
Цього разу під Мостом кохання, висота якого сягає десятиповерхового будинку, знайшли дівчину, яка вчинила самогубство. Охайно вдягнена, темноволоса. Була причиною нещаслива любов чи щось інше — тепер встановити важко. В УМВС справу внесено до журналу єдиного обліку як самогубство. 

Минулої Покрови  день був погожий і теплий. А за народними прикметами, яка Покрова — така й зима. Тож, схоже, осінь буде затяжна, до Михайла (21 листопада) снігу не буде. Хоч листопад — зими рідний брат і замикає ворота осені, тепло поки що відступає повільно.

У листопаді старі люди здавна складали прогнози на наступні зиму, весну і літо у дні таких релігійних свят: Дмитра Солунського. Дідів день — поминання предків (8), Параскеви-П’ятниці. Параски (10), Кузьми і Дем’яна (14), архістратига  Михайла (21).