Пам’ятаю, яку паніку кілька років тому викликала інформація про 3-річну дівчинку, яку шпигонув знайденим під парканом дитсадка шприцом її товариш по пісочниці. Коли ж небезпечну знахідку здали на експертизу, з’ясувалося, що перед тим, як викинути, нею скористався ВІЛ-інфікований наркоман. Про це свідчила виявлена аналізом велика концентрація вірусу. Батьки були у відчаї. Лікарі призначили дівчинці курс хіміотерапевтичних препаратів. Міліція почала ще активніше відганяти від дитсадків вечірні тусовки, після посиденьок яких і знаходили пляшки, недопалки та використані шприци.  

Цілком можливо, що нинішню осінню призовну кампанію на строкову службу у Збройні сили України теоретики і практики вже в недалекому майбутньому назвуть історичною. Принаймні дуже хочеться, аби вони мали на те право, оскільки, визначений на найвищому державному рівні як останній рекрутський набір, цей призов засвідчує громадськості реальний початок розбудови нової, сучасної за всіма параметрами професійної армії. 

Навіть в об’ємних дослідженнях, присвячених прориву оборони гітлерівців на Дніпрі, цій невдалій повітрянодесантній операції зазвичай відводиться лише кілька абзаців. Мовляв, у ніч на 24 вересня 1943 року в районі Букринського плацдарму висаджено десант, який із поставленими завданнями у повному обсязі не впорався, хоч «особовий склад виявив героїзм, мужність і стійкість». Отож багатьом видається, що йдеться про малозначимий епізод. Тим часом навіть у енциклопедичних виданнях радянських часів Дніпровську повітрянодесантну операцію називають однією з найбільших в історії десантних військ у Великій Вітчизняній війні.

 До меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» зайшла Перемога. Серед чоловіків вона видавалась квіткою. Маленька. Чепурна. По-домашньому затишна і привітна. Лише численні нагороди свідчили, що Ніна Трохимець — солдат.
— На фронті з 1943 року, — розповідає. — Брала участь у визволенні Києва і Європи. Зенітниця. Двадцятий рік працюю відповідальним секретарем Ради ветеранів міста Вишневого Київської області. Від їх імені приїхала в музей.
Науково-виставковий проект, здійснений у меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», присвячений 70-річчю визволення Києва від фашистів. Одне з його завдань, наголосив Прем’єр-міністр Микола Азаров, зберегти історичну пам’ять, вшанувати героїв-захисників. 

Нещодавно у столиці Великобританії відбувся об’єднаний конгрес організацій операторів ринку скрапленого газу: Європейської (AEGPL), Світової (WLPGA) і Британської (UKLPG). Найбільший за останні п’ять  років зліт зібрав газовиків з 65 країн світу і зайняв усі п’ять поверхів виставкового центру Королеви Єлизавети II у центрі Лондона. Українська делегація на форумі була однією із найчисленніших. Наші газовики виступили із доповіддю, у якій ознайомили присутніх із тенденціями і перспективами розвитку ринку скрапленого газу в Україні. 

Давно хотів висловити своє бачення подальшого поліпшення медичної освіти у вищих навчальних закладах України. Але почну з того, що під час приймання на роботу в органи внутрішніх справ претендент дає відповіді на багато психологічних тестів щодо відповідності тій чи тій посаді, абітурієнт мистецького вишу передусім складає іспит на профпридатність. Я особисто наполягаю на тому, щоб таке екзаменування проходили всі, хто обирає професію медика. Спочатку випробування психодіагностичними тестами, від результатів яких залежатиме допуск до іспитів з фахових дисциплін.  

У  селі Гатне Києво-Святошинського району Київщини відбулися урочисті заходи з нагоди 70-ї річниці визволення Києва та області від німецько-фашистських загарбників. Того дня на території Меморіалу загиблим воїнам села Гатне перепоховано 55 червоноармійців, які віддали свої життя у боях за столицю України під урочистий мітинг-реквієм на їхню честь.
У церемонії взяли участь віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко, керівництво Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної ради, народні депутати України, представники посольств Російської Федерації та Республіки Таджикистан, ветерани, представники археологічно-пошукового загону «Дніпро—Україна», жителі Києва та області.

Звістка про перемогу дільничного інспектора міліції Юрія Камінського з Романівського району Житомирщини на всеукраїнському конкурсі дільничних інспекторів міліції прозвучала дещо несподівано, адже криміногенна ситуація в цій області — одна з найблагополучніших в Україні, а згадуваний район — один із найспокійніших, де, здавалося б, правоохоронцям ніде проявити ні високого професіоналізму, ні, тим паче, героїзму в боротьбі зі злочинцями. 

Друзі мого сина-одинадцятикласника вже студенти: здобувають технічні спеціальності на державних формах навчання, мають стипендії. Причому, як з’ясувалося, маючи невисокі бали ЗНО з профільних предметів — на рівні 150. Засвоївши шкільну програму на традиційну «трійку» (100 балів отримуєш за те, що з’явився, а далі включається відповідна шкала оцінювання), принаймні півроку до наступної сесії є змога отримувати від держави стипендію.
«А ось на гуманітарний профіль, куди ти зібрався, з такими балами точно не пройдеш!» — «пресую» сина єдиним залізним аргументом, який не зі стелі впав: у державі справді не вистачає технарів. Тому уряд і збільшує замовлення на відповідні спеціальності. Про це і Прем’єр зі шпальт нашого видання заявляв.

«Невідома могила жертв війни» — так називається акція, яку зініціювала Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» спільно зі Всеукраїнською асоціацією ветеранів війни та ДСНС України. А в Міністерстві освіти і науки розглядають пропозиції щодо участі в акції учнів та студентів.

На узбіччях доріг, лісових галявинах, полях і навіть сільських городах є ще багато невідомих могил воїнів та інших жертв війни. Часто вони вже зрівнялися з землею і заросли бур’янами, а свідків тих подій, які можуть вказати на їх місцезнаходження, стає, на жаль, дедалі менше.