Голова  Центральної виборчої комісії
Володимир ШАПОВАЛ

Учора, 27 липня, голова Центральної виборчої комісії офіційно оголосив про початок цьогорічного виборчого процесу. Відповідно до частини другої статті 16 Закону  «Про вибори народних депутатів України» він настає за 90 днів до дня голосування. А оскільки вибори в Україні — це завжди щось значно масштабніше, ніж звичайна, чергова, конституційно передбачена зміна складу парламенту, то увага суспільства передусім прикута до головного штабу з підготовки та організації наступних перегонів. Про це в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентові «Урядового кур’єра»  розповів голова  Центральної виборчої комісії Володимир ШАПОВАЛ.

Особливих рекламацій  не було

— Володимире Миколайовичу, нинішній рік  певною мірою знаменний для очолюваного вами персонального складу комісії — минає п’ять років з його утворення. Як ви почуваєтеся на цьому, так би мовити, виборчому олімпі?

— До так званих ювілеїв ставлюся обережно, хіба що коли йдеться про десятиліття чи чверть віку. Та цього року восени якраз виповнюється 15 років з дня  ухвалення першого закону ( а їх, як відомо, було два) про створення ЦВК як самостійного державного органу з відповідними повноваженнями. Водночас п’ять років,  з липня 2007-го, ми функціонуємо цим складом, який був сформований Верховною Радою.

І повинен сказати, що особливих рекламацій щодо нашої діяльності не пам’ятаю.  Хоча були окремі негативні коментарі. І це зрозуміло з огляду на наші повноваження і ще тому, що той, хто переміг, завжди задоволений, а переможені не можуть бути задоволеними апріорі.

Хоча прямих закидів за цей період, мовляв, Центральна виборча комісія фальшувала вибори чи їхні  результати,  організувала роботу неналежним чином, гальмувала процес тощо, практично не було. Гадаю, що це об’єктивна оцінка нашої діяльності, бо й справді цього не було.

Другий закон, якщо не помиляюся, з’явився 2004-го. До речі, саме тоді було змінено порядок формування ЦВК ( за партійною квотою), збільшився строк повноважень її членів з шести до семи років та внесені деякі зміни щодо компетенції комісії. Тож законодавча база, на якій ми працюємо нині, цілком влаштовує нас.  Цього, на жаль, не можна сказати про виборче законодавство.

Вибори — це завжди обопільна відповідальність організаторів і учасників. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ 

Стерильності заважає неохайність

— Продовжуючи цю думку, скажіть, будь ласка, чого більше в новому законі про вибори — суб’єктивного чи об’єктивного?

— Гадаю, що будь-який виборчий закон об’єктивно відображає політичну ситуацію в країні на момент його прийняття.

Той, який ми застосовуватимемо цього року, став, як відомо, продуктом компромісу: про це передусім говорить число голосів, поданих за нього. Згодом цей компроміс з різних причин різними персоналіями почав розхитуватися. Навіщо — не коментуватиму.

І хоча я не прибічник змішаної системи виборів, а віддаю перевагу пропорційній системі за регіональними відкритими списками, як державний службовець, керівник ЦВК виконуватиму ухвалений Верховною Радою закон.

Та змушений відверто сказати, що авторам все-таки не вдалося уникнути неточностей, некоректності, якими можуть скористатися певні люди (назвав би їх «виборчі провокатори»), щоб «скаламутити воду».  Певен, ми й це подолаємо.

Хоча, правду кажучи, юридична «неохайність» законодавців не додасть «стерильності»  на цьогорічних виборах: ЦВК змушена  ухвалювати певні рішення, які не належать до її компетенції. Адже Основний Закон зараховує такі рішення до повноважень Верховної Ради.

 — Як ви, Володимире Миколайовичу, оцінюєте професійну підготовку своїх колег? До речі, хтось із нещодавніх закордонних візитерів в Україну назвав дії ЦВК зразком професіоналізму. Чи було це, на вашу думку, щиро та об’єктивно?

  Чув про таку оцінку, хоча на той момент перебував у відпустці. Висловили її представники дружньої нам Канади, яка, нагадаю, першою  21 рік тому визнала незалежність України. Якщо ці слова сказали  поважні люди, значить вони мають певне під∂рунтя.

Я неодноразово висловлювався на загал, що люди, які прийшли разом зі мною в 2007-му, за п’ять років роботи набули величезного досвіду організації  та проведення виборчих кампаній і продемонстрували відповідальне ставлення до справи. Важливо, що ми вчилися всі разом, тож нині маємо справді високопрофесійний колектив, спроможний виконувати завдання з організації і проведення виборів будь-якої складності.

Про відео за мільярд

— Ви були спостерігачем на нещодавніх президентських виборах у наших сусідів. Що скажете, зокрема, про тамтешнє відеоспостереження — це потрібна річ чи просто дорога цяцька?

  Мені довелося бути спостерігачем на загальнонаціональних та президентських виборах у багатьох країнах  СНД та Європи. Щоправда, практику відеоспостереження запроваджено лише в Російській Федерації, — це новація у виборчому процесі, принаймні на нашому континенті. Організатори відповідної кампанії по-різному оцінювали її. Водночас надто активного супротиву ідеї відеоспостереження з боку тамтешньої опозиції я не чув.

У нас же настороженість і несприйняття значно більші. Це навіть наводить на думку, що, ймовірно, йдеться про такий собі політтехнологічний тренд, щоби  дошкулити опонентові.

Загалом, якщо згадати будь-які публічні політичні дебати, то переважна частина наших політиків завжди бачить будь-яку ситуацію лише в двох кольорах — чорному та білому, і навіть не вважає за потрібне аргументувати свою позицію.

Відверто кажучи, я  маю сумніви щодо відеоспостереження: по-перше, вони пов’язані з  тим, що закон ухвалений незадовго до початку кампанії, у мене немає інформації, чи підписав його Голова Верховної Ради.

Відповідно Президент України також ще не визначився з актуальністю ухвалення цього законодавчого акта. До того ж чітко не визначені механізми його впровадження. Тим паче, що  потрібно закупити велику кількість обладнання, протестувати техніку, визначити технічне завдання тощо. Ви можете уявити собі реакцію, коли, приміром, на п’ять дільниць  раптом не вистачить камер або коли з кількох дільниць не буде відповідного сигналу?!

А по-друге, задекларована сума   (майже мільярд гривень) на цю, ще не апробовану новацію також викликає закономірну засторогу ЦВК як розпорядника відповідних державних коштів.  Тому мої сумніви триватимуть  доти, доки ми не побачимо кінцевого результату, який підтвердить корисність чи недоцільність цієї справи.

Економія без дяки

— Чи до вподоби вам, голові ЦВК, нинішня гостра політична конкуренція під час виборів?

— Зазначу, що вона певною мірою дає членам ЦВК можливість розслабитися. Бо якщо десь недогляну я чи інші члени, то політичні конкуренти не дадуть один одному «проспати» бодай найменший відступ від закону. Це об’єктивно позитивний момент.

Та як громадянин гадаю, що подекуди суперечки між вітчизняними політиками нагадують бої без правил. Опонент — це не ворог, та відповідне суперництво дедалі більше нагадує запеклу ворожнечу. Воно, як іржа залізо, роз’їдає суспільство.

Пригадую, як ще в радянські часи вболівальники київського «Динамо», позиціонували себе заледве не ворогами вболівальників московського «Спартака». І нині позиціонування «свій — чужий» дуже заважає нашому суспільному поступові. Спілкуючись з великим числом різних людей, молоддю, студентами,  приходжу до висновку, що всі ми разом, від кого це залежить, повинні покласти край цій всепоглинаючій затятій ворожнечі. І не заради тої чи тої політичної сили. А передусім з думкою про майбутнє кожного, про  суспільний консенсус, без якого нашому державному «вітрильнику» доводиться скрутно.

— Поцікавимося матеріальним боком справи:  чи отримала ЦВК всі  кошти, необхідні на організацію і проведення парламентських виборів?

— Виділені  з державної скарбниці гроші — приблизно  1 млрд 200 млн грн. — цілком достатня сума для належної організації та проведення виборчої кампанії (про відеоспостереження тут не йдеться!). Проблем немає, це повністю відповідає нашій відповідній заявці. 

Будемо економними і сподіватимемося, що Рахункова палата, яка відстежує  всі фінансові операції ЦВК, після закінчення виборів не дорікатиме нам: мовляв, завищили заявку, проте всі кошти  не використали. Гадаю, що економія бюджетних коштів — це завжди плюс.

Нещодавно ви, Володимире Миколайовичу, сказали на загал, що в очолюваної вами ЦВК є два вибори: або провалити вибори, або порушити закон. Невже іншого не дано?

  Точніше  моя позиція може звучати так: ми готові стати крайніми, якщо від цього буде користь українському суспільству.

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир ШАПОВАЛ. Народився в 1948 р. Києві. Закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Працював на викладацькій роботі. З 1996 р. — суддя, заступник голови Конституційного Суду. З 2002 р. — представник Президента України у КС. З червня  2007 р. — голова Центральної виборчої комісії. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України. Член Вищої ради юстиції. Автор понад 300 наукових праць, підручників та монографій з проблем теорії держави і конституційного права.