У рамках реалізації масштабних президентських реформ, що передбачені  Програмою «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», наша країна потребує висококваліфікованих управлінців, здатних мобільно реагувати на запити суспільства, забезпечувати умови для поліпшення життя громадян. Домогтися цього не можна без розвитку лідерських навичок вищих керівних кадрів державної служби та посадових осіб місцевого самоврядування. Адже саме вони повинні відігравати провідну роль у забезпеченні високоякісної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 

Історики в один голос твердять, що у час голодного мору, коли людина ламалася фізично і морально, доводилася обставинами до останньої межі існування, а іноді й втрачала людську подобу, залишалися мужні й благородні, хто не злякався випробувань і простягав руку допомоги іншим. Долі людей, про яких згадують ті, хто вижив, доводять, що героїзм можливий завжди.  Без пам’яті про них правда про злочин проти українського народу буде неповною. 

Засиділися в офісі? Тоді саме час зробити щось надзвичайне, аби зовсім не перетворитися на кімнатну істоту. Іншими словами: любите адреналін — любіть і можливість себе випробувати. Аби полегшити завдання тим, хто готовий кинути виклик власному Я, однак не знає, з чого почати, пропонуємо ТОП-10 незвичних випробувань. Серед способів відчути мурашки на шкірі є й надзвичайно дорогі, і бюджетні — на будь-який смак.  

 На початку минулого століття серед циркових номерів особливу популярність мав поєдинок з хижаком. І не тільки тому, що тодішнім силачам не давали спокою лаври міфічного героя Геракла. Радше ставка робилася на видовищність і драматичність такого дійства, яке обожнювала публіка.
Тим, кому пощастило бути на цирковій виставі в липні 1907 року, вражень вистачило на все життя. Адже 24-річний український богатир був настільки впевненим у собі, що вирішив підсилити ефект, попросивши зняти з лева намордник. Лишалися тільки дебелі одяганки на передніх лапах, що закривали страхітливі кігті. Та коли могутній чоловік з оголеним торсом увійшов до клітки, сталося непередбачуване: розлючений звір якимось чином звільнився від них і блискавично кинувся на людину. Зал завмер у жахливому передчутті. Та закривавлений богатир підняв 150-кілограмового лева догори і бухнув ним об землю. Звір більше не підвівся, а героїчний силач, окрім ран, одержав ще й велику золоту медаль «Переможцю левів».

Осінь 2023 року. Учень 5-го «Б» класу Гриць Обценьки повернувся з літнього оздоровчо-реабілітаційного табору і ділився свіжими враженнями. Точніше, пережитим за останні три тижні.

— Це якийсь жах! — бідкався він. — Умови — відстій! Персонал — садисти! Та ще й друзі по нещастю такі попалися, що з ними каші не звариш… Я їм пропонував на знак протесту гуртом оголосити якийсь страйк, та де там!.. Ніхто не погодився, і довелося терпіти всі 20 днів… А все так класно починалося, бо і вдома, і в школі нам сказали, що будемо байдики бити у звичайному таборі. Поїхали. Дорогою я ще встиг «танчиками» відірватися. Ех, якби ж тільки знав, що чекає далі! 

Невеличке місто Вільногірськ, що на Дніпропетровщині, має близько 24 тисяч населення. Більшість його жителів холодного вересня, який видався цьогорічної осені, не мерзли у своїх домівках і не мусили чекати початку офіційного опалювального сезону: теплі батареї за бажанням господарів —хоч і серед літа — забезпечувало автономне індивідуальне опалення. І якщо станом на 1 серпня таке задоволення мали 67% вільногірців, то на 15 жовтня — вже понад 92% (близько дев’яти тисяч квартир).

Звістка про знищення унікальної пам’ятки — хати чумака в Моринцях на Черкащині швидко облетіла ЗМІ. Спочатку про саму пам’ятку. У центрі Моринців є подвір’я, на якому стоїть так звана чумацька хата. Свого часу у ній був розташований музей етнографії першої половини ХІХ століття. У 1964 році, з нагоди 150-річного ювілею з дня народження Кобзаря, в селі перебував заслужений діяч мистецтв України Іван Гончар. Його ідею створити хату-музей з інтер’єром часів Тараса Шевченка підтримали ентузіасти з Моринців. 

Прізвище Героя Радянського Союзу Григорія Коптілова можна побачити не в усіх виданнях, у яких ідеться про хоробрих воїнів Великої Вітчизняної війни. Навіть у першій та другій книжках «Подвиг» 70-х років минулого століття, де розповідають про уродженців Сумщини — кавалерів Золотої Зірки та ордена Леніна, — немає згадки про Григорія Олександровича.

І річ не в тому, що він народився далеко від України — у містечку Миколаєві Нижньо-Амурської області. Причина — в іншому. Свого часу Григорій Коптілов потрапив у список так званих неблагонадійних, оскільки відбував покарання в таборах. І навіть повна реабілітація 1965 року не могла вплинути на силу ідеологічної інерції, за якою Герой певний час перебував у затінку визнання і пошанування.

Та й нині прізвище Коптілова не настільки на слуху, аби про нього знала широка громадськість. Лише завдяки зусиллям окремих ентузіастів-краєзнавців ім’я хороброго воїна повертається до сузір’я Героїв. 

Робота міліціонерів завжди в полі зору громадськості, бо ж до них  звертаються по захист, допомогу і справедливість. Працювати для людей, розв’язуючи проблеми правоохоронної діяльності в тісній взаємодії з громадою, — основні критерії,  якими керується вінницька міліція.

У дні, коли начальник обласного управління проводить прийом у районах, люди йдуть до нього, бо знають, що їхнє повідомлення обов’язково розглянуть або візьмуть до уваги.

Про криміногенну ситуацію в регіоні та про значущість дієвого зв’язку між правоохоронцями і громадськістю у профілактичній роботі та розкритті злочинів розмовляємо з генерал-майором міліції Віктором РУСИНОМ. 

Аксіома: кожен роботодавець має дбати про належні умови праці на підприємствах і в установах. Цього вимагає закон. Проблемою мають опікуватись міністерства. На жаль, серед них є й таке, що не поліпшує умови роботи, а ніяк не реагує на їх погіршення. Щоб переконатися в цьому, не потрібно проводити спеціальних досліджень, наймати за шалені кошти закордонних аналітиків. Варто встати рано-ранесенько і подивитися, з чого розпочинається робочий день двірника.