Релакс цьогорічної відпустки закінчився раптово й несподівано, коли мого п’ятирічного сина вкусила за ногу якась муха. За кілька днів нога набрякла так, що стала вдвічі більшою за другу, піднялася температура, почався абсцес. Злякалися ми з чоловіком, враховуючи, що були за межами України, — годі й згадувати. Але нерви нервами, а треба було щось вирішувати. Зателефонували за номером, вказаним на медичній страховці. Нас скерували до великої лікарні за кільканадцять кілометрів від готелю, сказавши, що там уже в курсі проблеми. «Тільки доведеться все-таки заплатити за допомогу, а вже в Києві страхова компанія поверне гроші», — повідомили. Про такий варіант попереджали ще в Києві, тому, взявши гроші, паспорти й страховку, ми помчали до лікарні.  

Таким високим і щільним вибудувався в Україні паркан із дощів у вересні. Зась пробитися крізь нього сонцю, а де вже подолати його надтонким і тендітним, часом не одразу помітним для очей, срібним ниткам Бабиного літа? На всіх павукодромах, з яких вони тоді зазвичай здіймаються у повітря, було дуже довго нельотно, а на вулицях — важко не штовхатися парасолями і не набрати в черевики води. Та легко ховалися на чиїхось лицях сльози поганого настрою — хіба у зливу розрізниш їх у потоках крапель? 
Але саме завдяки затяжним дощам і непритаманній холоднечі у вересні так ціняться, на рівні дива, нинішні погожі дні запізнілого Бабиного літа у жовтні. 

Ця аварія стала резонансною, викликала збурення інформаційного простору не тільки в регіоні, а й у багатьох всеукраїнських ЗМІ. Уже відомо, що повідомлення про неї надійшло  до Камінь-Каширського райвідділу УМВС України о 7 годині 40 хвилин. Один із волинян повідомив телефоном, що близько п’ятої ранку поблизу села Скулин Ковельського району впав легкомоторний літак. Пожежі не було.
На місце події виїхали заступник прокурора області Вадим Веніславський, керівництво УМВС України у Волинській області, слідчо-оперативні групи Камінь-Каширського та Ковельського міськрайвідділів УМВС України в області, Ковельського лінійного відділу УМВС України на Львівській залізниці, ковельський міжрайонний прокурор, прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері. 

Боротьба з МАФами в Україні поставлена досить цікаво: спочатку їх гучно демонтують, а потім ці самі ятки з’являються на своїх місцях, але вже тихенько. Через якийсь час ситуація повторюється. Найбільш обурливе те, що МАФи часто-густо розташовані неподалік навчальних закладів, тим самим спокушаючи старшокласників і студентів купити пляшечку пива чи слабоалкогольного напою і випити її на перерві. 
На жаль, в Україні бажання отримати прибуток подекуди перемагає здоровий глузд. Здавалося б, у більшості підприємців є діти, тоді чому вони продають підліткам цигарки, пиво та інші шкідливі напої і харчі?! Часто нахабність наших підприємців просто вражає! І вражає не лише батьків, а подекуди й контролюючі органи, які не в змозі самостійно впоратися із ситуацією.

Хочу отримати відповіді на такі запитання:

1. Розтлумачте, будь ласка, детально, що мається на увазі під «істотними умовами» договору на оренду земельної частки (паю)? Які ще умови можуть бути вписані до цього договору? Хто має право їх туди вписати? На якій підставі?

2. Як взагалі правильно укладати такий договір? І якими нормативно-правовими актами це затверджено?

К. ГУЛЕНКО, Київська область  

Я член гаражного кооперативу «Авіатор» у Хмельницькому. Вже давно хочу приватизувати земельну ділянку, на якій стоїть мій гараж. Та є проблема: гаражний кооператив уже має Державний акт на постійне користування земельною ділянкою. Раніше розв’язували цю проблему просто — землю під конкретним гаражем вилучали із загальної площі кооперативу, а тоді власник гаража її приватизовував. Однак тепер мені сказали, що хтось колись цю процедуру визнав незаконною і скасував.
Начальник управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради в офіційному листі порадив голові нашого гаражного кооперативу добровільно відмовитися від права користування усією земельною ділянкою. Саме тоді усі бажаючі члени кооперативу отримають змогу приватизувати ділянки під своїми гаражами.
Хочу дізнатися, чи це справді так? Які документи це регулюють? Куди з цим питанням нам слід звернутися? Які документи надати?

Я. РЕБЕКЕВША, м. Хмельницький 

Ірина Костянтинівна з будинку номер три по вулиці 16 лінія поспішала до стін рідної оселі. Зять зателефонував і повідомив: будинок розмальовують. Уперше пані Ірина бачила, як молодь розписує стіни, під час акції «Ніч у музеї». В неї залишилося відчуття, що малюнки хлопців змушують думати. Кожен штрих щось та означає. Що вона побачить на стіні власної багатоповерхівки?
Виявилося, що сірі потріскані панелі заввишки зо два людські зрости погрунтовані блідо-рожевим. І на цьому тлі молоді люди захоплено малюють, а керує ними бородань у квітчастій кепці.

Якщо на мапі у центрі трикутника між містами-райцентрами Хмільник — Бердичів — Козятин поставити крапку, то там і є Вишенька. Це справжня глибинка, в якій усе крутиться навколо землі. Дорогою сюди з Вінниці мимоволі згадав відоме прислів’я, що в кожній хаті своя правда. Комусь зручніше віддати землю в оренду інвесторові, й нехай він розв’язує всі проблеми. А інший бачить сенс у тому, щоб самому перти плуга. У будь-якому разі українська земля  віддячує кожному, хто її розуміє. 

Цього року восьмеро сміливих незрячих з різних куточків України підкорили небо. У Криму поблизу Коктебеля вони самостійно, без інструктора, здійснили стрибки з парашутом і встановили вже третій світовий рекорд у цьому виді спорту серед сліпих. Шестеро чоловіків і двоє жінок приземлялися у море, де на них чекав катер. І не важливо, що жоден із них не бачив відстані, на якій потрібно розкривати парашут (він розкривався автоматично) і ніколи не займався парашутним спортом, однак п’ять хвилин польоту дали можливість цим людям почуватися переможцями над своїми недугами й проблемами.  

Ті, хто відпочивав на курортах Миколаївщини та Одещини, навіть не здогадуються, що поряд є водойма, в рази чистіша від Чорного моря. Лиман на межі Одеської та Миколаївської областей має назву Тилігульський і вважається не тільки найчистішим, а й найглибшим та найпрозорішим у південному регіоні. Його довжина сягає 60 кілометрів, ширина — до 4,5 кілометра, максимальна глибина — 21 метр, прозорість води — до семи метрів. Назва лиману походить від тюркських слів Делі Гель — «Буйне озеро». А ще Тилігул називали  скаженим, божевільним, непередбачуваним. Нині лиман найбільше потребує оздоровлення. 
Тюрки дали лиману цю назву через місцеві долинні вітри, що дмуть переважно з півдня на північ або навпаки.  А нинішні відпочивальники жартома називають південний вітер «одеситом», а північний — «молдаваном». Вітри в долині Тилігульського лиману зриваються несподівано, рибалки добре знають це і рідко відходять на велику відстань від берега.