Суспільство

Чимало років тому ми — військовослужбовці та пенсіонери військового містечка — побудували біля своїх домівок гаражі й господарські будівлі, які використовуємо і понині. Стояли наші гаражі та сараї і нікому не заважали. Та ось нещодавно військова прокуратура Харківського гарнізону пред’явила позовні заяви про звільнення земельних ділянок, на яких стоять ці будівлі. Мотивували тим, що зайняли ми їх незаконно, а це є землі оборони і вони повинні використовуватися за призначенням. Але ж ці споруди стоять там понад 10 років. Чому ж саме нині вирішили їх зламати, а землю звільнити? Як порозумітися з прокуратурою і судом? Чи є в нас шанс відстояти свої будівлі? Ю. МІРОШНІЧЕНКО, с. Первомайське Харківської обл.

«Говорить Білозір’я!» На жаль, цих слів із радіорепродуктора вже понад рік не чують жителі вулиці Кірова. Не краща ситуація з дротовим радіо й на інших кутках села, розкиданих на чималій відстані. Та хіба тільки цього села! У Черкаському, Золотоніському, Драбівському та багатьох інших районах Черкащини виникають проблеми з дротовим радіо. «Ледь животіють», як написала нам із Корсунь-Шевченківського району Галина Савченко, радіоточки не тільки в багатьох жителів сіл, а й районного центру.

Чи знаєте ви, що таке стритбол? А я не знав, поки не потрапив на Сорочинський ярмарок. Виявляється, це вуличний баскетбол. З’явився у 1950-х роках у бідних кварталах США. Віднині змагання з цього заокеанського виду спорту щорічно проводитимуться й у Великих Сорочинцях. Окрім цього, звичними стануть тут свята Сала, Полтавської Галушки, Меду. Які до цього проводилися тільки в Полтаві та деяких райцентрах області.

…І цього року в саду Йосипа Рачка видався щедрий урожай яблук, крони вгинаються аж до землі. Довелося навіть ставити підпорки. Знову добре попрацювало під час цвітіння це тендітне, роботяще боже створіння — бджола, завдячуючи тому, що пасіка тут поряд. З півтора гектара саду можна було б зібрати не одну тонну пахучих червонобоких плодів і заробити чималі гроші. Але і цього разу Йосип Йосипович вчинив із цим багатством так, як завжди: заготував для себе, чотирьох дітей, своїх восьми онуків і восьми правнуків декілька ящиків, а решту яблук — усім, хто забажає. 

Щодня  користуюсь послугами метрополітену, тож гідно оцінила появу у продажу пластикових карток. Відтоді не доводиться  носити в кишені жмені жетонів або купувати їх щоранку, вистоюючи у чергах та ризикуючи запізнитися на роботу. Від звичного вже проїзного на місяць вони різняться тим, що термін їхньої дії не обмежується чотирма поточними тижнями. Використати придбану кількість поїздок можна  протягом року. Та й на відміну від усталеної ціни на проїзний, купуючи цю картку, пасажир сам вирішує, скільки поїздок  придбати. Єдине обмеження —  їх не може бути більше п’ятдесяти.

"Урядовий кур'єр" став останнім виданням, на запитання якого відповів Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Василь ДЖАРТИ.

 Якщо ви побачите стіну будинку, забруднену різними беззмістовними  надписами або обклеєну оголошеннями, то що зробите? Ясна річ, підете собі далі у справах. А ось 25-річний Дмитро Хозін і його друзі з Дніпропетровського молодіжного руху К12, побачивши подібне, спробують відчистити її і перетворити на цікаву… картину. І ось уже на  колись брудній стіні розквітає дерево або яскравіє рушник.

Не вір очам своїм! Так хочеться відреагувати у дуже багатьох випадках, коли йдеш столицею. Але від реп’яхів руйнації, які переслідують майже на кожному кроці, не заховатись. Їх не обминути. Тому й спотикаєшся, мимоволі звертаючись до здорового глузду тих, що ставлять пастки, аби заманити клієнта. Марно. Павутиння чекає вас скрізь. Саме  про це кричить (!) величезними літерами на жаргоні бізнесменів «замануха» над одним з кіосків: «Найдешевші ціни».

Пам’ятаєте? «…Волы, мешки, сено, цыгане, горшки, бабы, пряники, шапки — все ярко, пестро, нестройно: мечется кучами и снуется перед глазами.  Только хлопанье по рукам торгашей слышится со всех сторон ярмарки. Ломается воз, звенит железо, гремят сбрасываемые на землю доски, и закружившаяся голова недоумевает, куда обратиться».

Вчорашні водії і кондуктори, а нині — без-робітні працівники КП «Міськелектротранс» знову вийшли на площу Свободи разом з незалежною галузевою профспілкою, яку не визнає місцева влада. Усі разом вони запевняють: звільнення робітників з підприємства — це помста за участь в акції протесту, яка відбулася у Харкові 2 серпня нинішнього року. Тоді на міські маршрути не вийшло 76 тролейбусів. У такий спосіб працівники «Міськелектротрансу» виступили проти незрозумілої їм реорганізації підприємства та невиплати боргів із зарплати і до Пенсійного фонду.

Старий Вишнівець на Тернопіллі — рідне село Руслана Головатюка. Всього за 200 метрів від його обійстя хлюпочуть хвилі місцевого ставка. Колись, кажуть, це було велике озеро, берегами якого гуляли князі Вишневецькі. Княжу резиденцію нині реставрують,  біля водного плеса запрацювали механізми, з’явилися дамби, на них тепер завжди зустрінете рибалок. Руслан уперше вийшов сюди ловити рибу з батьком, навчаючись у першому чи в другому класі. Сподобалося. І відтоді риболовля стала його захопленням. Днями юнак став відомий усій Україні — йому вдалося витягнути з водойми 37-кілограмового товстолобика. Своєю радістю рибалка охоче поділився з «Урядовим кур’єром».

Хоч живемо вже в XXI сторіччі, та населених пунктів, де люди воду отримують за графіком, в Криму чимало. Є й такі, які вже не один рік не бачили ані краплини в своїх кранах. Кримська влада налаштована на серйозне вирішення проблеми. За останні кілька тижнів відбулися реальні зрушення щодо водопостачання в Форосі та Ленінському районі автономії.