Газета Кабінету Міністрів України26 вересня 2026
26 вересня 2026

То чи воскресне істина?

Як сприймається картина художника попри те, що на ній зображено, залежить не лише від її місця на стіні — чи достатньо або надміру її освітлено. І навіть не від того, сучасниця вона тобі чи старша на кілька століть. Просто досить однієї деталі, пов’язаної з полотном, чи кількох, щоб подивитися на нього зовсім інакше.
Звісно, не оминеш увагою унікальності антивоєнного циклу офортів Франсіско Гойї «Жахи війни» з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — адже це нині єдина в Україні повна серія гравюр, надрукованих з оригінальних авторських дощок. Якщо Королівська Академія красних мистецтв у Мадриді вперше видала повну серію «Жахів війни» 1863 року, а востаннє — 1937-го, то відбитки в Музеї Ханенків — четвертого видання, здійсненого 1906 року. А перейшли вони в його власність від художника М. А. Шаронова у квітні 1941-го — незадовго до реальних жахів війни від Адольфа Гітлера.

 

То чи воскресне істина?

«Жахи війни» з офортів Франсіско Гойї, які експонують у Музеї Ханенків  по 25 травня, вкотре актуальні 

Як сприймається картина художника попри те, що на ній зображено, залежить не лише від її місця на стіні — чи достатньо або надміру її освітлено. І навіть не від того, сучасниця вона тобі чи старша на кілька століть. Просто досить однієї деталі, пов’язаної з полотном, чи кількох, щоб подивитися на нього зовсім інакше.

Звісно, не оминеш увагою унікальності антивоєнного циклу офортів Франсіско Гойї «Жахи війни» з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — адже це нині єдина в Україні повна серія гравюр, надрукованих з оригінальних авторських дощок. Якщо Королівська Академія красних мистецтв у Мадриді вперше видала повну серію «Жахів війни» 1863 року, а востаннє — 1937-го, то відбитки в Музеї Ханенків — четвертого видання, здійсненого 1906 року. А перейшли вони в його власність від художника М. А. Шаронова у квітні 1941-го — незадовго до реальних жахів війни від Адольфа Гітлера.

Друга світова війна, яка забрала мільйони життів наших співвітчизників, довго залишалася в Україні, немов осколки в тілах фронтовиків, і після свого завершення — аж доки народилися хлоп’ята, які вже не гралися в «наших» і «німців». Але скільки поколінь дітей, озброєних саморобними дерев’яними пістолетами й автоматами чи іграшковими магазинними, пройшли через такі вуличні й дворові «бої» із «фрицами»… Особливо кумедними видавалися в цих битвах малюки-дошкільнята, котрі завзято атакували «німців», ще й не знаючи, хто вони такі.

Піренейську війну, яка жахає на офортах знаменитого іспанця Франсіско Гойї, Наполеон розпочав проти Іспанії 1808 року, скориставшись народним повстанням у цій країні. Народне повстання в Україні на Євромайдані «надихнуло» на підлу агресію в Криму Володимира Путіна… І якщо білоруська журналістка й письменниця Світлана Алексієвич у своїй документальній книжці «У війни не жіноче обличчя» зібрала вражаючі факти про те, як позначився страшний час гітлерівського фашизму на долях представниць слабкої статі, а з книжок інших авторів поставала війна з не дитячим обличчям, то серед «доблесних» стратегій і тактик наступальних воєнних дій агресора Володимира Путіна жінки і діти виступають у новій ролі, випробуваній ще у Чечні, — живого щита, яким спекулюють «хоробрі» солдати й офіцери. Це президент Путін навіть не посоромився оприлюднити перед російськими журналістами: мовляв, а ми поставимо попереду жінок та дітей — і хай спробують стріляти… Таке застосовувалося в Криму і за кремлівською підказкою взято на озброєння сепаратистами в Донбасі.

«Істина померла». «Чи воскресне?» — ці назви двох антивоєнних гравюр Франсіско Гойї з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків надто промовисті для нашого сьогодення з реальністю «неіснуючих зелених чоловічків», щоб не замислитися над ними і не зробити свої висновки. 

Людмила ЯНОВСЬКА,
Володимир ЗАЇКА
(фото),
«Урядовий кур’єр»