То чи воскресне істина?

Як сприймається картина художника попри те, що на ній зображено, залежить не лише від її місця на стіні — чи достатньо або надміру її освітлено. І навіть не від того, сучасниця вона тобі чи старша на кілька століть. Просто досить однієї деталі, пов’язаної з полотном, чи кількох, щоб подивитися на нього зовсім інакше.

Звісно, не оминеш увагою унікальності антивоєнного циклу офортів Франсіско Гойї «Жахи війни» з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — адже це нині єдина в Україні повна серія гравюр, надрукованих з оригінальних авторських дощок. Якщо Королівська Академія красних мистецтв у Мадриді вперше видала повну серію «Жахів війни» 1863 року, а востаннє — 1937-го, то відбитки в Музеї Ханенків — четвертого видання, здійсненого 1906 року. А перейшли вони в його власність від художника М. А. Шаронова у квітні 1941-го — незадовго до реальних жахів війни від Адольфа Гітлера.

Друга світова війна, яка забрала мільйони життів наших співвітчизників, довго залишалася в Україні, немов осколки в тілах фронтовиків, і після свого завершення — аж доки народилися хлоп’ята, які вже не гралися в «наших» і «німців». Але скільки поколінь дітей, озброєних саморобними дерев’яними пістолетами й автоматами чи іграшковими магазинними, пройшли через такі вуличні й дворові «бої» із «фрицами»… Особливо кумедними видавалися в цих битвах малюки-дошкільнята, котрі завзято атакували «німців», ще й не знаючи, хто вони такі.

Піренейську війну, яка жахає на офортах знаменитого іспанця Франсіско Гойї, Наполеон розпочав проти Іспанії 1808 року, скориставшись народним повстанням у цій країні. Народне повстання в Україні на Євромайдані «надихнуло» на підлу агресію в Криму Володимира Путіна… І якщо білоруська журналістка й письменниця Світлана Алексієвич у своїй документальній книжці «У війни не жіноче обличчя» зібрала вражаючі факти про те, як позначився страшний час гітлерівського фашизму на долях представниць слабкої статі, а з книжок інших авторів поставала війна з не дитячим обличчям, то серед «доблесних» стратегій і тактик наступальних воєнних дій агресора Володимира Путіна жінки і діти виступають у новій ролі, випробуваній ще у Чечні, — живого щита, яким спекулюють «хоробрі» солдати й офіцери. Це президент Путін навіть не посоромився оприлюднити перед російськими журналістами: мовляв, а ми поставимо попереду жінок та дітей — і хай спробують стріляти… Таке застосовувалося в Криму і за кремлівською підказкою взято на озброєння сепаратистами в Донбасі.

«Істина померла». «Чи воскресне?» — ці назви двох антивоєнних гравюр Франсіско Гойї з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків надто промовисті для нашого сьогодення з реальністю «неіснуючих зелених чоловічків», щоб не замислитися над ними і не зробити свої висновки. 

Людмила ЯНОВСЬКА,
Володимир ЗАЇКА
(фото),
«Урядовий кур’єр»