Чи можна їздити на несправному авто? Відповідь очевидна навіть для людини з неповною середньою освітою. Але не для служителів Феміди Вишгородського району, зокрема судді Сергія Купрієнка та його «спільників»-даішників. Попри цілком очевидні обставини ДТП, висновки експертів тощо, Юрій В. ось уже півтора року не може довести свою невинуватість і через це насамперед отримати страхові виплати й відремонтувати авто.

Про аварію неподалік Межигір’я, дивну поведінку даішників і судді ми писали півроку тому в матеріалі «Чи є справедливість у Вишгородському суді» («УК» від 17 грудня 2014 року, № 235).

Справа півторарічної давнини

Нагадаю, як усе було. Юрій каже, що, повертаючись із Нових Петрівців, стояв, перечікуючи потік машин, щоб повернути ліворуч на Київ. Раптом «Газель», що проїжджала повз, вильнула задком і так влупила «КІА» в передню частину, що майже розтрощила бампер, решітку радіатора й погнула капот. Сам же мікроавтобус, ще кілька десятків метрів пролетівши вперед, перекинувся від зіткнення набік.

Коли приїхали даішники, водій «Газелі» Сергій заявив, що він ні до чого і що це його машину вдарила автівка Юрія. Кожен з водіїв почав писати пояснення. І якщо Юрій упорався швидко, то його опонент вовтузився кілька годин, завершивши писанину тільки тоді, коли даішники заявили, що встановлені неподалік перехрестя відеокамери не працювали. Настрій Юрія зіпсувався. А тут ще приїхала ціла «група підтримки», що виступила на захист водія «Газелі», зокрема мадам владного вигляду, яка щось напористо втлумачувала обом присутнім екіпажам даішників, показуючи якусь ксиву. Що саме, чути не було, але слово «прокуратура» виокремити вдалося. Дама поїхала, водій «Газелі» заусміхався, а міліціонер безапеляційно заявив: вашу справу розглядатимуть у Вишгородському суді. Виникає запитання: чому, якщо обидва учасники дорожньої пригоди кияни?

Суди тривали все минуле літо. Списи ламалися довкола того, їхав чи стояв автомобіль «КІА». Річ у тім, що автівка Юрія була на другорядній дорозі, а «Газель» їхала головною. Тобто якщо «КІА» не рухалася, провина водія «Газелі», який з якихось причин не впорався з керуванням, очевидна навіть для людини, яка не знається на тонкощах дорожньої грамоти. Якщо зважити на технічний стан «Газелі» (а він, судячи зі знімків її гальмівних шлангів на момент аварії, був далеко не найкращим), то у водіїв запитання «Чому не впорався?» може викликати хіба що усмішку. Перемотані брудними масними стрічками, гальмівні шланги явно протікали. Чинними ж в Україні Правилами дорожнього руху експлуатацію таких автомобілів заборонено. Чому на це не зважив суддя? А хто знає? Хоч це, як на мене, друге важливе запитання, яке варто з’ясувати.

Врешті-решт адвокат Юрія домоглася, щоб обидва автомобілі направили на державну технічну і трасологічну експертизи. Попри те, що суддя не хотів цього робити. Дивно, адже експертиза могла показати, що саме через технічні несправності «Газелі» на момент ДТП і сталася аварія. А водій, бачачи ці очевидні вади, мав би спочатку їх усунути і лише потім рушати в дорогу. Експертиза, як на мене, була якісна і однозначна. Але…

Чи є управа на кругову поруку?

Відтоді відбулося чимало подій. Коли закрутилася ця справа, на посаду начальника обласного управління ДАІ був призначений Микола Горбонос (на сайті «Дорожного контролю» є відео, в якому повідомляють, що ця посада могла йому обійтися 800 тисяч гривень «подяки»), який, до речі, раніше вже працював із тодішнім очільником ДАІ України паном Анатолієм Сіренком, тож один одного вони добре знають. Останній, перебуваючи на цій посаді, на всіх прес-конференціях підкреслював: мовляв, «подолати у відомстві корупцію — моя принципова позиція». Як боровся з нею, добре бачимо саме на прикладі цієї історії: Юрієві, який прийшов до Анатолія Сіренка на особистий прийом з усіма наявними доказами (передусім фотографіями з місця ДТП), тодішній головний даішник пообіцяв, що розбереться. Проте як тільки обласне управління очолив Микола Горбонос, Сіренко чомусь відразу забув і свою обіцянку, і Юрія (бо коли чоловік прийшов до нього на прийом вдруге, той чомусь довго не міг згадати справу, яку обіцяв «тримати на особистому контролі»). «Чому така реакція, я зрозумів пізніше, — пояснює «Урядовому кур’єру» Юрій, — коли вчергове був у Вишгородському райуправлінні ДАІ: хлопці по секрету сказали, що Ігор Коляда (інспектор, який складав протокол, — Авт.) — зять Миколи Горбоноса…»

З березня 2014 року, поки чоловік намагається добитися правди, двічі змінилися головні даішники країни, а керівництво Міністерства внутрішніх справ не втомлюється активно декларувати свої реформи. Проте система так і не змінилася. Юрій написав за цей час скарги в усі інстанції, які могли б допомогти викоренити кумівство і «рука-руку-мийство» у системі МВС та судів-прокуратур. І звідусіль отримав відписки. Нульові результати і від спроб потрапити на прийом до високих міліцейських чинів.

Єдиний позитив: Юрій виграв апеляційний суд. Щоправда, рішення суду можна оцінити «так собі». Бо суддя Апеляційного суду Київської області Ольга Капічон, ухваливши «проведення додаткової перевірки», направила матеріали справи… у Вишгородське районне управління ДАІ. Там ухвалу зрозуміли по-своєму: папери трохи потримали у себе й знову направили до Вишгородського районного суду. Цього разу справа потрапила на розгляд судді Олени Скарлат. І знову за рибу гроші. Знову суддя тягне час. Цього разу — ухвалюючи постанову про… повторну експертизу!

За словами директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександра Рувіна, такі випадки — з повторним направленням на експертизу — вкрай рідкісні. Він запевнив, що його експерти — фахівці кваліфіковані й ще першого разу «усе чітко розклали по поличках». Навіщо тоді вся тяганина? Це запитання і надалі мучить мене разом з уже раніше поставленим: «Чи є справедливість у Вишгородському суді»?