Ситуація нині, коли отримання дозволу на ведення бізнесу затягують місяцями, — на жаль, швидше правило, ніж виняток. Деякі підприємці на цей процес витратили рік. І це при тому, що законодавством передбачено норму, яка кардинально спрощує їхнє спілкування з дозвільними органами.

Ідеться про принцип мовчазної згоди. Тобто коли підприємець подав у встановленому порядку заяву та необхідний пакет документів і у визначений законодавством термін (10 днів) не отримує дозволу на діяльність або суб’єкту господарювання не надають чи не надсилають рішення про відмову, то це означає автоматичну згоду дозвільного органу надати потрібний документ. Тож підприємцю вмикають зелене світло.  

Європейський принцип

«Принцип мовчазної згоди запровадили ще 2009 року, але він залишився на рівні декларацій. Не дав повноцінного життя цій нормі й Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень із державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (№835), який ухвалили торік у листопаді», — зауважив директор департаменту ліцензування та дозвільної системи Державної регуляторної служби (ДРС) Олександр Андрєєв, презентуючи в столиці пропозиції служби щодо оптимізації, спрощення дозвільних процедур, реального запровадження ПМЗ.

Голова служби Ксенія Ляпіна наголосила: попри те, що цей закон з 1 січня 2017 року має революційно змінити дозвільну систему (скасують паперові дозволи), правильний теоретично підхід мовчазної згоди на практиці не працює. «Навіть якщо підприємець отримав дозвільний документ за принципом мовчазної згоди, то він не має змоги брати участь у тендерах, оскільки для цього потрібні паперові варіанти дозволів, а також отримувати інші документи (наприклад, ліцензії). Заднім числом дозвільний орган може надати відмову в дозволі, підписану і затверджену датою, яка не виходить за межі встановленого для відмови терміну. Тобто виходить так, що суб’єкт уже працює, а потім виявляється, що він робить це незаконно», — констатує вона.

Саме через це підприємці намагаються не користуватися ПМЗ. Хоча принцип мовчазної згоди і заявлений як європейський антикорупційний — такий, що не дає чиновникам змоги маніпулювати термінами й процесом видачі дозволів, проте у ДРС наголошують, що через брак чіткого механізму застосування українці цей принцип не надто використовуватимуть.

Щодо своїх пропозицій з упорядкування застосування ПМЗ, то Державна регуляторна служба не претендує в цьому сенсі на істину в останній інстанції і закликає підприємців долучитися до цього процесу, аби виробити оптимальне рішення.

Як пояснює Олександр Андрєєв, з 1 січня 2017 року згідно із законом право на діяльність суб’єкти господарювання матимуть з моменту появи запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — реєстр) про видачу йому дозвільного документа. Тобто в день прийняття рішення про видачу дозволу дозвільні органи будуть зобов’язані вносити інформацію про це в реєстр та до порталу електронних сервісів. Також у реєстрі буде інформація й про прийняття заяви на отримання дозволу (спеціальна позначка). А оскільки буде і дата прийняття заяви, і видачі дозволу, то це й сприятиме ефективному застосуванню ПМЗ.

Але щоб вдосконалити принцип мовчазної згоди, ДРС пропонує  в разі, якщо дозвільний орган не вноситиме в реєстр інформацію про видачу дозволу в установлений для цього термін, то в реєстрі має автоматично зазначатися відмітка про те, що суб’єкту господарювання видано дозвільний документ за ПМЗ (цей факт фіксуватимуть і на порталі) й він може роздрукувати собі виписку з реєстру та починати працювати. Також через побоювання, що у разі застосування ПМЗ підприємець може, не заплативши за дозвіл, автоматично отримати передбачені ним права, ДРС пропонує запровадити норму, згідно з якою поява в реєстрі відмітки означатиме виникнення в суб’єкта зобов’язання сплатити за видачу дозволу. Дозвільний орган самостійно контролюватиме оплату в органах Державної казначейської служби України без вимагання у суб’єктів господарювання надання копії квитанції або іншого документа про оплату. Якщо ж суб’єкт не оплатить у встановлений термін, дозвільний орган прийматиме рішення про позбавлення (анулювання) права на здійснення діяльності, отриманого за ПМЗ. Державна регуляторна служба пропонує розповсюдити принцип мовчазної згоди на всі дозвільні (погоджувальні) процедури, зокрема й ті, що передують отриманню дозволу.

Усе це має оптимізувати дозвільний процес та мінімізувати корупційні ризики, коли деякі органи затягують з видачею дозволів, виправдовуючись великою кількістю заяв, або невчасно повідомляють суб’єкту про надання дозволу. Ці органи змушені будуть оптимізувати й свою діяльність.

Змусити чиновника відповідати за бездіяльність

Щоправда, Ксенія Ляпіна застерігає, що закон може й не запрацювати з 1 січня. «Адже не відомо, чи є державне замовлення від Мін’юсту на розробку програмного забезпечення для реєстру. У разі, якщо програмного забезпечення не буде, можливо, треба буде запроваджувати перехідний період, коли інформацію про дату прийняття заяв та видачу дозволів оприлюднюватимуть на порталах державних органів. Служба звертатиметься до представників вищої влади в Україні, щоб звернули увагу на нестачу програмного забезпечення вже зараз, а не в грудні. Потрібен ефективний громадський контроль, інакше роками відтерміновуватимуть дію норм закону, підприємці втрачатимуть прибуток через неможливість розпочати в розумні терміни господарську діяльність та наражатимуться на корупцію, відмови заднім числом та штрафи», — каже голова ДРС.

Посадовець наголосила, що за наявності реєстру не виникатиме питання, як трактувати рішення про відмову, яке ухвалили поза встановленим терміном, але воно вмотивоване. «За електронної системи, після того як минув термін надання дозволу і з’явилася відмітка про його отримання за ПМЗ, чиновник не зможе надати і вмотивовану відмову. Державний орган змушений буде проводити планові чи позапланові перевірки діяльності такого суб’єкта й вирішувати, скасовувати дозвіл або ні», — констатує пані Ляпіна.

І нагадує ще про одне питання, яке слід вирішити, — відповідальність чиновника за бездіяльність або прийняття рішення, через яке підприємства зазнають значних збитків. «Відповідальність передбачено законодавчо, але вона не адекватна збиткам, та й чиновники своїми деклараціями показують, що не спроможні відповідати копійкою. Очевидно, потрібно переходити до жорсткіших норм. Кількість дозволів, наданих за ПМЗ, покаже, чиновники яких органів не виконують своїх обов’язків», — упевнена Ксенія Ляпіна.

Підприємці, яким набридла манера роботи державних органів, обома руками за кардинальну зміну норм відповідальності. Президент асоціації «Укркондпром» Олександр Балдинюк каже, що у Європі чиновник за свої рішення відповідає майном. Він вважає, що держслужбовці працюватимуть належно, коли з їхньої зарплати поступово вираховуватимуть борг. Деякі експерти пропонують таку кару за рішення, які завдають збитків підприємцям, або за бездіяльність — не дозволяти обіймати державні посади. Є й ті, які переконані, що лад можна навести лише запровадженням кримінальної відповідальності. Адже перспектива кількох років за ∂ратами — найпотужніший стимул працювати за законами.

Отож підприємці налаштовані рішуче обстоювати зміни до різних нормотворчих актів, аби закон №835 ефективно запрацював та нівелював зверхнє ставлення чиновників до тих, хто платить податки, які йдуть зокрема й на зарплати держслужбовцям.