РЕЦЕПТ ВИЖИВАННЯ

За сезон заготівлі ягід поліські сім’ї заробляють по 20—30 тисяч гривень

- Купуйте чорницю, щойно з лісу, — припрошують дітлахи, що стоять обабіч поліських лісових доріг, кожного, хто тут зупиняється.

— А в мене беріть ожину, бачите, яка соковита!

Домовляємося про ціну: за літрову банку чорниці — 15 гривень, ожини — 10.  Вже за годину мої ягоди потрапляють до холодильної камери, поповнивши сімейні зимові запаси. Кому ж не хочеться взимку поласувати вареничками з чорницею чи випити цілющого ожинового морсу? До слова, того дня на ринку в Рівному за літр чорниці правили від 20 до 23 гривень.

А далі… Як мовиться, хто не встиг, той запізнився: сезон заготівлі чорниць, який цього літа тривав із місяць, завершується. А грибний — іще не розпочався. Отже, у пору короткого перепочинку можна підвести першу риску. А вона у кожного своя.

У торгівлі чорницею задіяні всі: від дітей до бабусь. Фото Валерія Мельника

Риска сімейна

Сім’я Колодичів із села Познань Рокитнівського району (як і переважна більшість сусідів) з лісу живе весь рік. Отож шість днів на тиждень щонайменше п’ятеро представників цієї багатодітної родини вирушають по чорницю. Дітвора нарівні з дорослими прокидається разом із вранішнім літнім сонцем: не проспати б увесь річний заробіток. Щоправда, совість не дозволяє глибоко залазити до кишень працьовитої родини. Втім, Глиннівський сільський голова Юрій Карповець розставляє акценти:

— Спочатку заготівельники, яких не бракувало, платили по 10 гривень за кілограм чорниці, але люди за такі гроші не здавали ягоди. Тоді ціна пішла вгору — по 12, 14, 18 гривень і, нарешті, дійшла до 20—22 за кілограм. От тоді, на піку ціни, сім’я з п’яти чоловік могла заробити і півтори тисячі у день. Але ще треба натрапити на крупну, не засушену спекою ягоду і наловчитися швидко її брати. Тобто не ледачі поліські сім’ї заробили за сезон по кілька десятків тисяч.

— За ці гроші наші діти самі себе до школи одягають, комусь мобільний телефон треба, комусь — комп’ютер, — каже мама ще однієї багатодітної родини Валентина Хомич. — Юнаки купують і квадроцикли — ними добре по болотах діставатися і по чорницю, й по журавлину. Словом, живуть із того наші люди.

— Але праця в лісі надзвичайно тяжка: це ж треба нагнутися до кожної ягідки, поклонитися нашій чорноокій красуні, — додає Любов Колодич. — Спробуйте виходити цілий день у гумових чоботях: згори немилосердно палить сонце, знизу заїдають комарі, мухи та гедзі — вони цього року надзвичайно агресивні.

— Маєте для порятунку від них якісь спеціальні засоби?

— Жодні засоби тут не допомагають. Просто не звертаємо уваги, беремо ягоди, бо треба гроші на життя. Ось так і створюємо самі собі робочі місця. А з початку липня почали легально ходити ще й у Білорусь. Маємо спеціальні перепустки, бо живемо на прикордонній території, — от за ними нас у ліси до сусідів і пускають.

— Справді, Білорусь на прохання наших селян дала їм тимчасовий дозвіл збирати ягоди в прикордонних лісах — адже по той бік кордону в лісах  немає сіл. Діє він із 1 липня до 1 листопада — аби ще й журавлину застати. Словом, учинили справді по-сусідськи, по совісті, — оцінює ситуацію Юрій Карповець. — Хотілося б лише, щоб і наші люди так само по совісті  ставилися до лісу, який їх годує, — незалежно від того, український він чи білоруський.

Риска для громади

Рокитнівський сільський голова Петро Гончар ще в середині 90-х придбав для потреб сільської громади легкову машину «за ягоди»: тобто, за податки, які залишаються в сільській скарбничці як збір за користування лісовими ресурсами. І своїм колегам рекомендував робити саме так: поділитися цим податком із лісівниками, котрі доглядають ліс.

Тепер цей життєвий досвід ліг в основу обласної програми «Ліси Рівненщини» до 2015 року. Вона рекомендує сільським радам 50% згаданого збору спрямовувати лісгоспам, які розташовані на території сільської ради. Існують і аналогічні районні програми.

— Щойно повернувся з податкової: за чорничний сезон, який, вважайте, завершився, на рахунок нашої сільської ради надійшло від суб’єктів господарювання — юридичних осіб 75,5 тисячі гривень лісового збору, половину днями перекажемо до лісгоспу. І навпаки: самі дещо отримаємо від лісівників: адже цього року фізособи-підприємці сплачують згаданий податок до лісгоспів — так передбачив Бюджетний кодекс. А вже лісгоспи діляться із сільрадами, — каже Петро Гончар. — Втім, ми не рекордсмени в районі. Ними, вочевидь, буде Глиннівська сільська рада, що розташована на прикордонній території. Але там сезон іще триває.

Так чи так, але один лише Рокитнівський район гарантованих 1,5 мільйона гривень лісового збору за рік точно матиме. Звісно, в кожному з шести «чорничних» районів області свої обсяги заготовленого, але, в середньому, цю цифру варто помножити на шість. Половина цих коштів — гроші сільських громад, які можна використати на вирішення невідкладних потреб. Виходить, чорниця — ще й прямий шлях до самоврядування: а його, погодьтесь, рівно стільки, скільки є для цього грошей.

— Збір за використання лісових ресурсів — суттєве джерело поповнення місцевих бюджетів, — коментує голова обласної ради Юрій Кічатий. — Якщо вже Бог наділив наш край таким багатством, як ліс, то ми повинні вміти заробити на його дарах. Причому, в нас повинно вистачити мудрості, аби заробили всі: і селяни, котрі тяжко працюють у лісі, й лісівники, які його доглядають, і сільські громади, яким потрібно розвиватися. Ну а заготівельники, звісно, свого не упустять: їм важливо вловити кон’юнктуру ринку.

Риска для заготівельників

Останнім часом заготівельників на ягідному ринку не бракує: між ними теж неабияка конкуренція. І саме вона допомагає втримати ціну на чорницю, журавлину чи гриби. Бо то — ціна нелегкої селянської праці.

Куди ж потрапляє поліська чорниця, окрім домашніх полиць із варенням та холодильних камер?

Переробників, які займаються цією ягодою тут, на місці, одиниці. Заготівельно-виробничо-збутовий комбінат Рівненської облспоживспілки — один із них.

— Чорницю не переробляли останніх 15 років, — каже його директор Леонтій Примачок. — Не тому, що не мали замовлень, — занадто дорогою була для нас ця сировина. Цього року ягода вродила на славу, тож ціна нарешті стала доступною. Переробили чорницю на джеми та соки і вже маємо замовлення від санаторіїв Трускавця. Колись, пригадую, ми відправляли чорничні джеми навіть до Японії.

Нині ж за кордон, а конкретно, в Європу, мчать 50-тонні фури замороженої ягоди: наша чорноока красуня собі ціну знає, кажуть підприємці.

Фірма «Верес» уже понад 10 років відправляє чорницю до Литви, Австрії, Німеччини.

— Перша ягода йшла на полиці магазинів у сирому вигляді, нині відправляємо заморожену. Кожен ящик ретельно перевіряємо на вміст радіації: самі розумієте, як це важливо. До речі, допустима європейська норма забруднення до 600 бекерелів на кілограм, і наша поліська чорниця цілком їй відповідає, — розповідає директор Сергій Богданець. — Знаєте, для європейців ягоди з лісу — це все одно, як риба з моря: екзотично і натурально. Українцям поки що не до екзотики.

І годує, й лікує 

Словом, нині наша поліська ягода годує і лікує Європу. Так-так, годує і лікує. У харчовій промисловості з неї виготовляють йогурти, наповнювачі, барвники, сиропи. Та ще ширший спектр її використання у фармації. Мабуть, не знайдете сьогодні жодного препарату для поліпшення гостроти зору без додавання екстрактів чорниці. А якщо живеш на Поліссі, зір можна «загострити» під час чорничного сезону: достатньо щодня з’їдати склянку свіжих ягід. Чорниця також помічна при анемії: адже в ній багато заліза. Оскільки ж його супутником є аскорбінова кислота, залізо зі свіжої чорниці засвоюється значно краще, порівняно з лікарськими препаратами. Шлункові коліки, набряки, гіпертонічна хвороба, ревматизм, цистит, бронхіт, ангіна і навіть псоріаз — ось перелік захворювань, за яких допомагає ця диво-ягода. А листя чорниці успішно справляється з першими проявами цукрового діабету. Така вона, чорноока поліська красуня.

ЧОРНИЧНА ЛЕГЕНДА, ЩО ПОБУТУЄ НА ПОЛІССІ

Знадобилося якось Лісовій Феї перейти з одного лісу в інший. Ніч стояла темна, безмісячна. Заблукала Фея, присіла на траву й зажурилася. Раптом чує тихий голос: «З’їж жменьку моїх ягід, і очі твої стануть такими зіркими, що побачать кожну стежину». І відчула, як на долоні їй хтось насипав неначе намистинок. З’їла одну, другу, третю — і навколо розвиднілося, вийшла вона на свою стежину. Відтоді й повеліла Фея лісовому народу розселити чорницю по всьому світу. А найгустіше засадити поліські ліси, де й трапилася з нею ця пригода.

ЧОРНИЧНІ РЕЦЕПТИ

♦ При гіпертонії: 2 столових ложки ягід звечора залити в термосі склянкою окропу, настоювати ніч, вранці процідити. Випити рівними порціями протягом дня.

♦ При діабеті: 2 столових ложки сухого листя чорниці залити літром окропу, довести до кипіння і настоювати 2 години. Процідити. Приймати по 2 столових ложки 4 рази на день за півгодини до їжі.

♦ При запаленні горла та ясен (для полоскання):

3 столових ложки сушених ягід залити 2 склянками кип’яченої води кімнатної температури, поставити на вогонь, довести до кипіння і кип’ятити 10—15 хвилин, процідити, остудити.

♦ Кисіль із чорниці:

2—4 столових ложки чорниці, 2,5 склянки води, 1—2 столових ложки цукру, 1 столова ложка крохмалю.

Промиті ягоди залити холодною водою, довести до кипіння і варити 15—20 хвилин. Процідити, плоди розім’яти, покласти у відвар, довести до кипіння, додати цукор і розведений у холодній воді крохмаль. Довести до кипіння і вимкнути.