ПОЛЕМІКА

21 грудня цього року закінчується календар майя. Чи означає це кінець світу?

Рік тому бельгійський астрофізик Патрик Герил назвав дату кінця світу — 21 грудня 2012 року. Здавалося б, через надмір подібних гіпотез, припущень та «цього разу — точно!» його прогнозу судилося канути в Лету. Та ні! Ясна річ, суперечка, що точитиметься аж до самої дати навколо головного: буде кінець світу чи не буде?

Увага до космічної погоди

Пан Герил вирахував, що у визначений день відбудеться зміна магнітних полюсів Землі, обертання нашої планети різко сповільниться, а потім змінить напрямок. Після землетрусу безпрецедентної сили підніметься величезна хвиля, яка знищить цивілізацію. Континенти зникнуть. Мільярди людей загинуть. Залишки Європи та Північної Америки вкриються льодовиками.

Астрофізик для вірогідності посилається на авторитет найвідоміших пророків усіх часів: єгиптян, авторів Біблії, Нострадамуса. І ще цікава деталь: саме на цьому році закінчується календар майя.

У власній високотиражній книжці «Пророцтво Оріона на 2012 рік» науковець зокрема наголошує, що ще жителі Атлантиди знали теорію магнітних полів і Сонця. Їм було добре відомо, що світ приречений на знищення. 9792 року до н.е. величезна хвиля знищила будинки жителів Атлантиди. Але їхні знання збереглися — в єгипетських ієрогліфах і календарі майя. Однак загалом дуже точний календар майя закінчується тією самою датою — 21 грудня 2012 року. Отож саме цього дня світу не стане.

Як бачимо, один із ключових аргументів, якими переконує бельгійський астрофізик, — календар цивілізації майя. Хоч він і розглядає його в комплексі обставин, що мають збігтися, однак бачить залежність кінця літочислення за майя та природними катаклізмами, зокрема спалахами на Сонці.

Зовсім недавно, себто через рік після висновків ученого-провидця, американські фахівці науково об∂рунтували неспроможність календаря майя. Фахівці НАСА — а вони знають, про що кажуть, — переконують, що ніякого надпотужного спалаху на Сонці, який би міг спровокувати кінець цивілізації, 21 грудня 2012 року не буде. В усякому разі, через Світило. Насамперед тому, що коли майя і напророкували кінець світу, то це не збігається з істинним періодом максимуму сонячної активності. А він очікується наприкінці 2013-го чи на початку 2014 року.   

Фахівці Космічного агентства взагалі сумніваються в апокаліпсисі, який би могла викликати потужна сонячна активність. Мовляв, Сонце не має в запасі стільки енергії для спрямованого вбивчого потоку на відстань 93 мільйони миль для знищення Землі.

Однак спалахи на Сонці, на переконання дослідників, — це не проста забавка. Їх активізація здатна завдати шкоди сучасним технологіям. Скажімо, викликати проблеми зі стільниковим зв’язком, супутниками,  системами навігації літаків. Тому НАСА закликає серйозніше ставитися до питань, пов’язаних із космічною погодою.

     

Протуберанці на Сонці. Фото з сайту bigpicture.ru

Майя  коли  й віщували,  то не про це

Старійшини племені майя у Гватемалі переконані, що кінця світу в 2012 році, який нібито прогнозували їхні предки, не буде. Як пояснив один із вождів Аполінаріо Чіле Пікстун, усупереч поширеній помилці, календар майя нічого не віщує про загибель планети. «Кінець світу — цілком і повністю західний міф», — зазначив старійшина. За його словами, відповідний «прогноз» означає лише, що завершується певний період часу згідно з віруваннями майя. Чоловік також розповів, що вже втомився від цієї істерії надокучливих людей, які своїми запитаннями зводять його з глузду. За стародавнім календарем майя, який рахує епохи приблизно 394-річними періодами, відомими як бактуни, закінчення 13 бактуна припадає на 21 грудня 2012 року. Число 13 для індіанців цього племені священне. Календар показує, що цього дня «закінчується» час.

Календар майя, схоже, нічого не віщував, а був просто календарем. У цьому автора намагалися переконати співробітники Головної астрономічної обсерваторії НАН України, доктори фізико-математичних наук Наталія Щукіна (нині завідувач відділу фізики Сонця) та Роман Костик (колишній керівник цього підрозділу). Точніше, кажуть науковці, не просто календарем, а однією з найзагадковіших спадщин цієї давньої цивілізації.

Українські астрофізики нагадали, що календар майя за точністю не поступається нинішньому григоріанському. Однак складаючи майянський варіант, користувалися двадцятковою системою відліку, а не десятковою, до якої ми звикли. Наприклад:

0.0.0.0.1 — 1 день
0.0.0.1.0 — 20 днів
0.0.1.0.0 — 360 днів
0.1.0.0.0 — 20 років
1.0.0.0.0 — 400 років
13.0.0.0.0 — 5125 років

Рік складався з 19 місяців. Кожен місяць мав свою назву та номер від 1 до 19 (18 місяців по 20 днів, 1 місяць — 5 днів). Кожен день мав назву та номер від 1 до 13. Номери днів збігалися через кожні 5125 років. Цей проміжок часу (цикл) мав назву. Цикл починався не з дати 0.0.0.0.0, а з дати 13.0.0.0.0.

Нинішній цикл (так звана Ера П’ятого Сонця) почався 13.0.0.0.0, 4 Ахау, 8 Кумху, що припадає на 11.08.3114 р. до н.е. (за григоріанським календарем), а закінчиться 20.12.2012 р. На календарі майя буде дата 12.19.19.17.19, 3 Кавак, 2 Канкін. Наступного дня — 21.12.2012 р. почнеться нова Ера. На календарі майя буде дата 13.0.0.0.0, 4 Ахау, 3 Канкін.

«Немає жодних відомостей, — каже Наталія Щукіна, — що кінець Ери П’ятого Сонця збігатиметься з «кінцем світу». Це сучасні вигадки. Чиї?»

Не панікуйте!  Ви — здорові  й щасливі

Наталія Геннадіївна та Роман Іванович люб’язно надали деякі сучасні дані про наше світило. Час від часу на Сонці поблизу сонячних плям відбуваються спалахи — вибухи колосальної потужності. Вони супроводжуються викидами сонячної плазми, яка мчить зі швидкістю 400—1000 км/сек. Приблизно за півтори-дві доби після спалаху (який ми фіксуємо вже через 8 хвилин — саме за такий час на Землю долітають фотони) «сонячний вітер» (переважно електрони та протони) досягає околиць нашої планети.

Земля захищається. Її магнітне поле приймає на себе удар викинутої із Сонця плазми, перешкоджаючи їй проникнути на поверхню планети. Але при цьому магнітне поле Землі деформується від удару, що спричиняє його коливання, — так починається магнітна буря.

Тому виникає взаємозалежність, про що ми знаємо і без науки: сонячна активність, спалахи на Сонці та наше здоров’я. Знаю людину, яка ретельно записує всі дані науковців, щоб вчасно обмотати рушником голову і лягти в ліжко — хворіти.

Виникають природні запитання: чому ми раніше менше залежали від спалахів на Сонці та повного Місяця? Тому що менше знали?

Відповідаючи за запитання автора, київські вчені пояснили так. Магнітне поле Землі коливається з різною частотою, зокрема 60—80 коливань на хвилину. Із такою самою частотою б’ється і наше серце. Накладання цих двох ритмів — сонячного і сердечного — може призвести до дуже важких наслідків: аритмії, інфаркту, інсульту.

Найбільш вразливі люди — ті, які мають підвищений артеріальний тиск та проблеми із серцем. Приблизно 70% інфарктів та інсультів припадає саме на час магнітних бур.

Астрофізики зауважують, що не всі магнітні бурі викликають коливання магнітного поля Землі. До того ж магнітні бурі відчувають лише (аж?) 10—15% людей. Магнітні збурення негативно впливають на самопочуття людини незалежно від її місця перебування: в приміщенні чи на відкритому просторі.

Як поводитися? Зменшити фізичні навантаження і постаратися, наскільки це можливо, відгородитися хоча б на цей день від психологічних проблем.

«І все-таки попри те, що залежність від «космічної погоди» — факт, — вважає Наталія Щукіна, — в багатьох випадках люди надумують собі проблеми зі здоров’ям: з’являється залежність від отриманої інформації, яка до того ж часто буває спотвореною. Наприклад, роблять «прогнози» магнітних збурень на тиждень, а то й на триваліший час. Але... Найзавчасніший прогноз магнітної бурі, який може дати сучасна наука, —  три доби. Більш тривалий — це обман довірливих людей».

Активність Сонця (число плям, а також магнітних бур) змінюється з року в рік. Тепер Сонце вийшло з мінімуму своєї активності й поступово наближається до максимуму, який очікується наприкінці 2013-го — на початку 2014 року. Такий прогноз астрофізики роблять з огляду на статистичні закономірності поведінки нашого світила за минулі роки.

Зміни максимумів та мінімумів сонячної активності  відбуваються в середньому кожні 11 років. У час найближчого максимуму, ясна річ, спалахи та магнітні бурі нас турбуватимуть частіше, але чогось катастрофічного (від Сонця) не слід очікувати. Так було і в попередні, потужніші, максимуми (найпотужніший за останні сто років максимум зафіксовано 1957-го). Більш того: розрахунки науковців засвідчують, що наступні два максимуми (2024, 2035) будуть меншими, ніж найближчий (2013). До речі, на думку деяких фахівців (щоправда, небагатьох), це має призупинити глобальне потепління, в якому значною мірою винна нерозумна діяльність людства.

Інформація для тих, хто сну позбувся через переживання щодо згасання нашого денного світила. А як довго ще «житиме» Сонце? «Світить воно завдяки термоядерним реакціям (перетворення водню на гелій), які відбуваються в його центральній частині — ядрі, — пояснив Роман Костик. — Тут температура сягає 15 мільйонів градусів. Щосекунди згоряє майже 200 мільйонів тонн палива. Розміри Сонця настільки великі, що, як показують розрахунки, палива вистачить ще на 4—5 мільярдів років.

До речі, завдяки нейтринним обсерваторіям (одна з них розташована глибоко під землею поблизу Ельбрусу), а також  такому відносно новому напрямку дослідження Сонця, як геліосейсмологія, тепер про фізичні умови в надрах Сонця ми знаємо не тільки з теоретичних розрахунків, а й безпосередньо зі спостережень».