Схоже на те, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості (Міненерговугілля), з огляду на вагомі успіхи у диверсифікації постачання газу в Україну та низький рівень його споживання, поставило за мету цьогоріч узагалі відмовитися від імпорту блакитного палива з Російської Федерації. Саме про це, а ще й про те, що ціна на нього в другому кварталі цього року не перевищуватиме 160—170 доларів за тисячу кубометрів, нещодавно заявив очільник Міненерговугілля Володимир Демчишин. Чи зможе наша держава постачати газ за такою низькою ціною і «забути» про російський Газпром? Яка взагалі ситуація на нашому ринку 2016 року? Чи зможемо ми збільшити видобуток газу власного виробництва і мати ще більше «козирів» у такій важливій справі, як енергонезалежність країни?

Цифра  не остаточна?!

Спочатку слід нагадати, що, мабуть, уперше за всю історію сучасної України торік наша держава переважно закуповувала газ за європейським реверсом (10,5 мільярда кубометрів), покладалася на його власний видобуток (19,9 мільярда кубометрів), а частка російського палива була в цьому балансі низькою (лише 7 мільярдів кубометрів, що вдвічі менше, ніж 2014 року).

Щодо цін, то опитані «УК» експерти практично були одностайними: 160—170 доларів за тисячу кубометрів газу — не остаточний показник. «До цієї цифри треба додати ще 10—15 доларів за його транспортування. Тоді вона й буде цілком реальною», — зазначив незалежний експерт Володимир Саприкін.

Енергетичний аналітик Дмитро Марунич узагалі був ще категоричнішим. «Такою може бути ціна лише на біржі. Після транспортування до нашої території її вартість збільшується, і це не означає, що 160—170 доларів за тисячу кубометрів є так званою реверсною ціною. Я вважаю, що НАК «Нафтогаз України» невигідно називати реальну ціну газу. Йому треба показувати, що він купує його за ціною нижчою, ніж у російського Газпрому, — зазначив він.

Натомість директор енергетичних програм Центру імені О. Разумкова Володимир Омельченко вважає, що ціна 160—170 доларів за тисячу кубометрів газу реальна і остаточна. За його словами, на міжнародних і європейських біржах вартість блакитного палива знижується, тому наша країна цілком може розраховувати на цю ціну в так званому реверсному варіанті.

Дочекатися  закінчення  опалювального сезону

Цікаво, що навіть «ворожі» до нас російські газові аналітики зазначають, що до початку березня цього року Україна закачала в підземні газові сховища (ПГС) рекордні обсяги блакитного палива — до 10 мільярдів кубометрів. Це на 24% більше, ніж 2015 року, і варто зазначити, що такий показник є максимальним рівнем за останні п’ять років. За опалювальний сезон, що розпочався в нашій країні із запізненням на 15—20 днів, Україна спожила із ПГС лише 7 мільярдів кубометрів газу.

Особливо низький рівень споживання блакитного палива був у лютому — 1 мільярд кубометрів. Загалом же, упродовж січня-лютого 2016 року, за інформацією Міненерговугілля, Україна скоротила імпорт природного газу в 1,9 раза порівняно з відповідним періодом 2015 року. А з 1 березня наша країна стала набагато менше прокачувати газ навіть у реверсному напрямку зі Словаччини —  до 9,7 мільйона кубометрів на добу, водночас як поставки палива у лютому за цим напрямком становили 37—39 мільйонів кубометрів на добу.

18 березня профільний міністр також заявив, що торік споживання газу в країні знизилося на 13—14%, або на 5 мільярдів кубометрів менше, ніж 2015 року. А протягом січня-лютого Україна знизила споживання на 9%.

Тому Володимир Демчишин вважає, що цього року можна на 31% скоротити обсяг закачування газу до ПГС — з 16 до 11 мільярдів кубометрів. Чи буде він достатнім?

За словами Володимира Саприкіна, такий знижений показник є необ∂рунтованою цифрою. «Узагалі про це казати надто  зарано. Треба хоч би дочекатися, коли закінчиться опалювальний сезон 2015—2016 років, знати більш-менш точні прогнози погоди на осінньо-зимовий період 2016—2017 років, а потім вже казати про обсяги закачування блакитного палива до ПГС», — наполягає він.

Дмитро Марунич зазначає, що в жодному разі не треба орієнтуватися на обсяги в 11 мільярдів кубометрів. «Ми не знаємо, якою буде в нас зима. Якщо вона буде холодною, то країні знадобляться обсяги газу в ПГС не менші за 19—20 мільярдів кубометрів. Вирішити питання щодо наповнення в цьому випадку сховищ можна буде поступово, проте  для влади завжди болючим питанням було, де взяти на це гроші», — вважає він.

Погоджується з фахівцем і глава російської аналітичної компанії Small Letters Віталій Крюков, який зазначає, що Україна може згодом переглянути свою політику щодо повної відмови від російського газу упродовж року. Проте російський експерт і не заперечує того, що таке можливо лише за певних умов, тобто в разі незначного похолодання. 

Як зазначає пан Саприкін, нашій країні слід торгуватися з РФ до останнього і цілком відкидати російський вектор у цьому сенсі не слід.

Дмитро Марунич узагалі є прихильником того, що купувати цей вид палива все одно набагато вигідніше в РФ, ніж перекачувати реверсний європейський газ.

Нафтогаз  потребує  змін

Проте, упевнений пан Саприкін, Україні не слід лякатися російських позовів щодо України до Стокгольмського арбітражного суду за недовибране у третьому кварталі  2015 року паливо. За словами експерта, у РФ немає жодних обставин для виграшу цього позову, адже правило «бери та сплачуй», яке існувало в українсько-російських контрактах раніше, вже скасовано окремим доповненням.

Більше того, українська сторона подала до цього ж європейського суду дві скарги на Газпром (контракт купівлі-продажу газу та контракт щодо транзиту палива) на загальну суму 25,7 мільярда доларів. Як зазначають юристи, за деякими позиціями цих позовів можна виграти частково такі справи.

Міненерговугілля великі сподівання у питанні остаточного «отримання» газової незалежності від Росії покладає на збільшення видобутку власного палива. Так, нещодавно міністерство опублікувало плани щодо збільшення цього показника до 2020 року на 30%, тобто до 27 мільярдів кубометрів. «Плани Міненерговугілля абсолютно нереальні, адже для того, щоб збільшити видобуток газу на 7 мільярдів кубометрів за чотири роки, необхідно забезпечити кращу якість ресурсної бази. А в найближчі три-чотири роки інвестиційний клімат не сприятиме цьому», — вважає пан Омельченко.

Отже, щоб зробити галузь газовидобування привабливою для іноземних і внутрішніх інвесторів та значно збільшити видобуток газу (тоді Україна остаточно може відмовитися від його імпорту з Росії), вважає Володимир Омельченко, треба реструктуризувати Нафтогаз України. «Ця компанія повинна віддати в управління своїм дочірнім фірмам, наприклад тому ж Укргазвидобуванню, всі функції, з якими остання справляється набагато краще, ніж сам  Нафтогаз. Зазначу, що чимало експертів поділяють мою думку. По-друге, ми позбавимося непрозорості, яка існує навколо нашого нафтогазового монополіста», — додає він.

Від редакції.Таким чином, реальні ціни на блакитне паливо, яке закуповуватиме Україна за реверсом з європейських держав у другому та третьому кварталах 2016 року, справді можуть не перевищувати 180—190 доларів за тисячу кубометрів. Зважаючи на те, що уряд України з політичної та економічної точок зору (і це цілком зрозуміло — фактор патріотичності енергетичного міністерства) прагне якомога скоріше «залишити за бортом» у переліку своїх газових постачальників РФ, можна дійти висновку, що контракти на закупівлю блакитного палива в нашого агресивного сусіда підписуватимуть, лише коли стане відомо про те, що зима 2016—2017 років буде холодною. Тоді й справді 11 мільярдів кубометрів газу для сховищ нам буде замало.