Якщо у вас зламався пилосос, то я щиро співчуваю. І водночас раджу - йдіть до магазину й порадуйте себе покупкою, бо ремонт коштуватиме стільки грошей і нервів. На собі випробувано.

Чомусь усі негаразди трапляються у вихідний. Та ще тоді, коли гарантія на техніку закінчилась кілька місяців тому. Ось і недавньої нещасливої суботи, як не намагалася включити пилосос, він ніби занімів. Звісно, що треба шукати майстра.

У своєму районі згадала про Будинок побуту, до якого - рукою подати. Пішла, сподіваючись для початку на консультацію. Добре, що техніку залишила вдома, бо заклад не працював і навряд чи запрацює найближчим часом - там проходять ремонтні роботи. Очевидно, приміщення матиме інше спрямування.

Пригадався подібний заклад на Подолі - поїхала туди, та він уже давно перепрофільований. Колеги порадили "пройтися" по оголошеннях у газетах. Купила кілька видань, шукаю відповідного майстра. На жаль, ремонтують усе, окрім пилососа. В той момент пошкодувала, що зламався саме він, а не телевізор чи холодильник.

Десь через тиждень митарств у пошуках майстра раптом на одному з будинків у своєму ж районі читаю напис, що ремонтують все: від дрібної побутової техніки - до...

Це те, що треба, радію, переступивши поріг майстерні, де прийомщик техніки пояснив, що після проведення діагностики (20 грн) ремонт коштуватиме від 150 грн і більше. Погоджуюсь, треба ж урешті-решт з'ясувати причину поломки. І ось наступного дня звістка по телефону від майстра: пилосос потребує заміни плати правління, тож коштуватиме ремонт від 270 гривень.

Краще купити новий, вирішую, проте на всяк випадок телефоную в сервісний центр іншого району, адже знаю причину поломки, яку їм озвучую. У слухавці пояснюють, що проводять власну діагностику й називають суму - 120 грн, а за ремонт беруть від 500 гривень.

- Чому так дорого? - перепитую.

- А пилосос у вас не з дешевих, - почула у відповідь.

Відшукала на балконі забутий пилосос "Електролюкс", який працює як звір, але в ньому зіпсувався шланг. Шланг, заспокоюю себе, мабуть, купити легше. Телефоную у сервісний центр, а там допитуються про номер пилососа, бо без цього шланг буцімто не замовити. Як на гріх, ці цифри стерлися. І що робити? Пилосос є, але без шланга пил не збереш. Виходить замкнене коло.

Ось тут і виникає питання, куди ж поділися Будинки побуту, які в народі називалися ремонтними майстернями? Саме там надавалися послуги людям за помірними цінами, а споживачам були відомі прейскуранти. Вони знали чітко, скільки платити і за що. Майстри ж гарантували нам, що річ ще прослужить не один рік. А коли траплялося, що робота була зроблена не так, можна було пред'явити претензії, витребувати книгу скарг або насамкінець повернути назад кошти. Нині попит на послуги є, як і раніше, але справа переходить у руки "приватників", котрі на свій розсуд і "правлять бал".

Вихід із ситуації було знайдено за тиждень. У одному з магазинів по продажу техніки за програмою утилізації ми віддали старий пилосос і зі знижкою 20% купили новий. Поки що працює.