Група народних депутатів подала до Верховної Ради законопроєкт про внесення змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо відтермінування набуття юридичними особами права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Згідно із пропозицією, підприємства зможуть купувати таку землю лише через два роки після припинення воєнного стану. Таку норму в наш непростий час можна зрозуміти, хоч можна й посперечатися.
«Згідно з даними Міністерства оборони України, на території дев’яти областей (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Миколаївська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та Черкаська) потребують обстеження та за необхідності розмінування майже 470 тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення. Окремого дослідження потребує стан ґрунтів, які внаслідок бойових дій, детонації мін тощо забруднено важкими металами. Ці негативні наслідки воєнних дій істотно впливають на вартість землі сільськогосподарського призначення, що ставить під сумнів можливість та доцільність зняття відповідних обмежень щодо максимальної площі земельних ділянок, які можуть набувати у власність громадяни України, а також вільного їх продажу юридичним особам», — зазначають автори законопроєкту.
Як зазначено в пояснювальній записці, до 1 січня 2024 року встановлено обмеження щодо обігу земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, у власності громадянина України не може бути більш ніж 100 гектарів землі.
Чи доцільно продовжувати реформу та продаж земель сільгосппризначення попри війну, «Урядовий кур’єр» вирішив запитати юристів.
Не треба заборон
Як зазначає член ради Асоціації «Земельна спілка України» Сергій Біленко, на сьогодні не існує вагомих причин продовжувати заборону юридичним особам придбавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
«Практика свідчить, що шаленої кількості пропозицій щодо продажу земель сільськогосподарського призначення не було ні до початку широкомасштабної війни, ні протягом періоду, що вона триває. Українці не намагаються масово продати свої земельні ділянки за копійки, як лякали багато політиків на початку земельної реформи. Ринок функціонує у нормальному режимі», — зазначає він.
Додамо, що юридичні особи-орендарі, які бажають купити сільськогосподарську землю, фактично можуть це зробити й нині через передачу переважного права на їхню купівлю підконтрольним фізичним особам. І жодних катастрофічних наслідків цього не спостерігаємо. Тобто, як вважають в Земельній спілці України, після 2024 року кардинально нічого не зміниться, просто процедура для юридичних осіб спроститься.
Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон нарікає, що законотворці постійно ініціюють якісь зміни правового поля, і прикро, що це відбувається занадто часто та несистемно.
«Це відлякує інвесторів та дезорієнтує будь-який притомний бізнес. Поза тим, саме власники сільгоспземель втратять найбільше в разі запровадження відтермінування другого етапу реформи, адже це загальмує зростання вартості землі та її оренди. Земельна реформа має йти так, як це визначено в Земельному кодексі України», — додає він.
На думку фахівців, законопроєкт не передбачає можливості продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.
«Хоч ця заборона, на мій погляд, шкідлива. Замість того щоб виставити на торги ділянки сільськогосподарського призначення і одержати до бюджетів надходження за їхньою ринковою ціною, значна кількість таких земель обертається в тіні», — вважає Сергій Біленко.
Частина таких земель переходить у приватну власність через корупційні механізми безоплатної приватизації (щоправда, на період війни ці норми призупинено). Іншу частину використовують за тіньовими договорами з керівниками державних підприємств. З огляду на це більш чесно і вигідно для держави було б продати їх за ринковими цінами.
На думку Романа Сластьона, законопроєкт створює значні колізії. «З огляду на його текст у період від набрання чинності закону і до скасування режиму воєнного стану знімається обмеження ліміту 100 гектарів сільгоспземель в одні руки, а потім знову на два роки це обмеження повертається. Де логіка? Після ухвалення законопроєкту в юридичних осіб з’явиться можливість в інший спосіб (не через купівлю) набувати у власність ділянки, а потім процес на два роки припиниться після скасування воєнного стану. Не зрозуміло, чи це помилка, чи свідома спроба якось обійти встановлені обмеження», — зазначає він.
Ринок показує позитив
Надання юридичним особам права придбавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення позитивне для галузі. Можливість укладення угод купівлі-продажу таких земель було відновлено у червні 2022 року, тобто всього через три місяці після початку повномасштабного вторгнення, і нині ринок працює нормально й показує позитивну динаміку зростання кількості угод та вартості земельних ділянок.
«Придбання земельної ділянки у власність — це можливість використати її як заставу для одержання кредитного ресурсу. Це один з найголовніших позитивних моментів. А такий ресурс аграріям дуже потрібний, особливо в нинішніх умовах», — переконаний пан Біленко.
На думку пана Сластьона, продовження земельної реформи підтримає розвиток АПК і його експортного потенціалу. Зокрема, це позитивно позначиться на кредитоспроможності аграріїв, адже розвиток ринку сільгоспземель істотно піднімає вартість земельних ділянок як предмета застави.
Про нотаріусів та інвестиції у розвиток
Як купують (продають) земельні ділянки сільгосппризначення нині?
Безперечно одне: тепер ринок земель сільськогосподарського призначення функціонує в нормальному режимі. Поступово до досить складних правил його функціонування звикають нотаріуси. Процедурні питання, які виникають під час укладення договорів купівлі-продажу, поступово зникають після ухвалення нових законів.
«Нещодавно Президент підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки», який стосується саме цих питань», — кажуть у Земельній спілці України.
Нотаріуси нині піддаються ретельним перевіркам державних органів та забезпечують відповідність угод чинному законодавству. Щомісяця укладають 7—10 тисяч угод купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що фактично відповідає обсягам, які були до повномасштабного вторгнення.
«Купівля таких земель дає змогу інвестувати в нові теплиці, ягідники, овочівництво на зрошенні, адже значні обсяги виробництва цих продуктів залишилися на тимчасово окупованих територіях, що потребує імпортозаміщення», — каже Роман Сластьон.
З іншого боку, можливість продажу земельної ділянки може стати нагодою для її поточного власника отримати необхідні кошти для реалізації власних ідей, відкриття бізнесу чи інших фінансових потреб.
Отже, це питання доволі складне, й народні обранці та експерти оцінюють його по-різному. Тому можливо, дискусії щодо законопроєкту триватимуть і надалі.
Про це під час пресконференції в «Укрінформ» повідомив заступника міністра аграрної політики та продовольства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Денис Башлик.
За його словами, за два роки з часу відкриття ринку землі було укладено 85247 угод щодо 275157 га землі, які становлять 1% від усіх сільськогосподарських площ.
На його переконання, ринок землі працює абсолютно прозоро, без прихованих схем.
Ми в Google+