Сьогодні Країна знань гостинно відчиняє свої двері — в усіх українських школах лунає перший дзвоник для майже 3,8 мільйона учнів. Він покличе на урок 414 тисяч першокласників, що на 4 тисячі більше, ніж торік.
Що цікавого принесе школярам і вчителям новий навчальний рік? Адже система української середньої освіти стоїть на порозі численних змін: підвищення якості освіти, оновлення навчальних програм, підготовка нових підручників, та й загалом перехід на 12-річну систему навчання.
Найперша новація — учням збільшать години на вивчення іноземної мови. Так, у 6—9 класах на іноземну відведуть 3 години (замість двох), а в 10—11-х — 3,5 години (замість трьох).
Також у Міносвіти запевняють, що поступово змінюватимуть навчальні програми з різних предметів — вони відповідатимуть рівню розвитку дитини в певному віці. Це фактично перший крок до переходу на 12-річну систему навчання: п’ять років триватиме початкова школа, чотири — базова і три — старша. З 10-го по 12 клас учні навчатимуться за певним профільним спрямуванням — це дасть змогу підліткам спробувати свої здібності в тій чи тій галузі, щоб по закінченні школи зробити більш осмислений вибір майбутньої професії. А поки що цьогорічні одинадцятикласники отримають атестати зрілості — в День знань на свою останню урочисту шкільну лінійку їх вишикувалося 211 тисяч по всій країні.
На вчителів теж чекають істотні зміни. Їх покроково прописали в законопроекті «Про освіту», що винесений на громадське обговорення, а парламент повинен розглянути цього місяця. Приміром, атестація педагогів відбуватиметься по-новому — незалежно й об’єктивно. Вчитель самостійно зможе обрати, в яких установах проходити курси підвищення кваліфікації. А здобувши вищу категорію, отримає надбавку до зарплати.
Вища школа теж зазнає істотних новацій. Скажімо, Міносвіти вже значно розширило автономію університетів, зокрема надало змогу формувати свої програми підготовки студентів, забезпечило систему власного друку дипломів. Також ухвалено «Перелік галузей знань і спеціальностей», за яким абітурієнти вступатимуть до університетів наступного року. Зміняться підходи й у формуванні державного замовлення для вишів. А головне, у профільному відомстві перш за все прагнуть підвищити якість вищої освіти, тож позбавляють ліцензій заклади, які не відповідають державним вимогам.
Приємно, що з 1 вересня влада збільшить соціальні виплати, зокрема й в освітянській галузі. Так, за словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, вчитель без категорії отримає додатково 470 грн щомісяця, вчитель вищої категорії — 605 грн. Підвищення соцвиплат відчують і 1,5 мільйона студентів: стипендія зросте на 112 (для вишів 1—2 категорії) і 95 грн (для університетів).
Ректор Донецького національного університету Роман ГРИНЮК: «Першокурсників у нас значно більше, ніж торік»
Минув майже рік, як Донецький національний університет переїхав до Вінниці. Виш зберіг свій прапор, на Поділля перебралося 70% його викладачів. Тож починати нову сторінку в своїй історії мали з чого. Водночас була і певна занепокоєність тим, як швидко вдасться обжитися на новому місці. Що вдалося зробити, а які проблеми ще потребують свого розв’язання? Про це «УК» розпитав ректора університету професора Романа ГРИНЮКА.
— Романе Федоровичу, скільки студентів поповнили колектив у новому навчальному році?
— На всі форми навчання та освітні рівні ми набрали 2,5 тисячі осіб. Тож загалом навчатимемо майже 5 тисяч. На першому курсі денної та заочної форм бакалаврату — 1200 студентів, що значно більше, ніж торік. Ми провели, як на мене, потужну профорієнтаційну роботу і на Вінниччині, і на Донеччині. За об’єктивних причин, не так багато студентів цього року прийшли до нас з Донецької і Луганської областей. Від загальної кількості першокурсників їх лише 15%. Решта — в основному з Вінницької та центральних областей, хоч є представники майже всіх регіонів країни, навіть із Криму. Тож географія розширюється, і наш навчальний заклад територіально стає загальнодержавним.
— Коли ви переїхали, то практично не мали нічого. Яка тепер в університеті матеріально-технічна база?
— Зважаючи на те, що на денній формі навчатимуться понад три тисячі студентів, ми взяли в оренду ще одну будівлю. Тепер маємо три навчальні корпуси, в яких місця вистачить усім дев’яти факультетам. Для технічного забезпечення навчального процесу вдалося зробити багато. Насамперед завдяки допомозі міжнародних та вітчизняних організацій і благодійників. Наприклад, з Міжнародним фондом «Відродження» реалізуємо проект щодо європейського розвитку нашого університету на суму майже 350 тисяч доларів — завершуємо обладнання трьох сучасних комп’ютерних класів, продакшн студії, лінгафонного кабінету та лабораторії дистанційної освіти. На природничих факультетах обладнали потужні навчально-наукові лабораторії. Коли починали працювати у Вінниці, то не мали жодного власного комп’ютера, а тепер їх майже 300. Завершуємо створення єдиної корпоративної комп’ютерної мережі, яка об’єднуватиме всі навчальні корпуси на основі хмарних технологій.
— Який у ДонНУ викладацький склад?
— В університеті працюють 76 докторів наук, професорів і понад 300 кандидатів наук, доцентів. Для підготовки науково-педагогічних кадрів працює докторантура та аспірантура.
— Чи вдалося забезпечити студентів гуртожитками?
— Це питання вирішується дуже складно. За підтримки місцевої влади ми уклали угоди з навчальними закладами міста про надання в їхніх гуртожитках певної кількості місць для студентів нашого університету. На жаль, не всі домовленості колеги виконують. Причини тут різні. Я вважаю, що одна з них полягає в тому, що ми стали конкурентами деяким місцевим навчальним закладам. На їхню думку, ми в гостях, тому маємо чекати на їхню добру волю. Станом на кінець серпня ми поселили лише 50% студентів заявленої кількості.
— Де живуть викладачі?
— Більшість викладачів та співробітників винаймають житло власним коштом. Лише кілька наших колег проживають у гуртожитку академії післядипломної освіти, де з самого початку нам надали 20 місць. Однокімнатна квартира у Вінниці коштує від 2,5 тисячі гривень, плюс комунальні послуги. Хотів би зазначити, що, наприклад, заробітна плата доцента з усіма доплатами становить лише п’ять тисяч гривень. Тому більша частина грошей йде на оплату саме житла. Ця проблема — найболючіша. Саме тому ми втратили деяких викладачів, які переїхали в інші міста країни, де в них є можливість безкоштовно проживати.
У колективі — 700 викладачів і співробітників. У нас уже працевлаштувалися понад сто вінничан — від прибиральниць до професорів. З 1 січня цього року ДонНУ перерахував до місцевого та державного бюджетів понад 18 мільйонів гривень. Наш університет унікальний, адже на відстань в одну тисячу кілометрів перемістили потужну науково-освітню установу з мінімальними втратами колективу. Тому без підтримки держави відбудова українського національного університету в умовах вимушеного переміщення неможлива. Передовсім це стосується розв’язання соціально-побутових проблем викладачів і студентів. Одним із варіантів ми бачимо запровадження комплексної цільової урядової програми з цих питань.
— Повідомлялося, що до вирішення житлового питання залучатимуть грантові кошти…
— Поки що цей проект обговорюється. Незабаром мають приїхати представники уряду Норвегії, і вже тоді матимемо конкретну розмову щодо їхньої допомоги в розбудові академічного містечка.
— Коли перебралися, ви були повні оптимізму. Як тепер?
— Наш колектив зробив не просто вибір, а вибір, який, роблять раз у житті. Я і мої колеги хочемо вільно жити й працювати в Україні. Показники цьогорічної вступної кампанії додають нових сил та оптимізму.
ДОСЬЄ «УК»
Роман ГРИНЮК. Народився 1960 року в місті Свірськ Іркутської області РФ. Закінчив Донецький державний університет. З 1990-го тут пройшов шлях від старшого викладача до професора. У листопаді 2012 року на загальних зборах колективу його обрали ректором. Доктор юридичних наук, професор.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
Луганщина: на лінії розмежування жодної школи не закриють
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
ТРИВОЖНИЙ ВЕРЕСЕНЬ. Скільки школярів заповнять класи 1 вересня на підконтрольній українській владі території Луганщини, сказати важко. Приплив дітей триває ледь не щодня. Батьки хочуть, аби в їхньої дитини був справжній документ про освіту, а не папірець невизнаної «республіки».
— Уточнені цифри маленьких вимушених переселенців, які стануть нашими учнями в нинішньому навчальному році, ми зможемо назвати лише після 10 вересня. Адже лише до Сєверодонецька щотижня прибуває до 10 школяриків, — розповідає в. о. директора департаменту освіти та науки Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (ЛОВЦА) Тетяна Ткачова.
За її словами, ймовірно до 315 загальноосвітніх шкіл та 10 шкіл-інтернатів на підконтрольній території Луганщини 1 вересня прийдуть 1300 вихованців, а до 22 вищих навчальних закладів — понад 25 тисяч студентів.
Нині в області передбачають закрити три школи в Троїцькому районі та одну — в Старобільському через малу кількість учнів. Ще шість шкіл будуть реорганізовані з тих самих причин.
— Але на лінії розмежування жодну школу не закриємо, незважаючи на мінімальну кількість дітей, — підкреслює Тетяна Ткачова.
Посадовець каже, що до навчальних закладів у прифронтових Станично-Луганському, Новоайдарському та Попаснянському районах — велика увага. Там зруйновано 26 об’єктів системи освіти, ще 16 потребували ремонту. Тож із різних бюджетів — державного, обласного та місцевих — туди спрямовано понад два мільйони гривень.
Допомагають і міжнародні організації. Зокрема спільно з урядом Японії розроблено два проекти на загальну суму 4,5 мільйона доларів для Донецької та Луганської областей. Ці гроші витратять на модернізацію класних кімнат, а також оснащення шкіл спортивним інвентарем. А дитячий фонд ЮНІСЕФ усіх учнів привітає з 1 вересня канцелярськими наборами.
Ми в Google+