Нині на вітчизняних фермах виробляють європейське молоко — без контакту з повітрям. Та є потреба в збільшенні його виробництва:  про це свідчать показники як останніх років, так і базового 1990-го. Тішить, що за січень цього року Україна наростила експорт молочних продуктів. Завдяки виходу на нові ринки молокозаводи почали більше потребувати сировини і тому істотно підвищили закупівельні ціни. А це стимулює її виробництво в промисловому секторі й домогосподарствах населення. Якщо тенденція збережеться, то, мабуть, і та частина орендарів, яка називає ферми «соціальним проектом», бачитиме в них джерело прибутку. Цікаво: а які тенденції на Вінниччині — у визнаного лідера за обсягами валового виробництва молока та за кількістю утримання поголів’я великої рогатої худоби?

Зріс  попит на високоякісний продукт

Торік на Вінниччині всі категорії господарств виробили 857,3 тисячі тонн молока, що на 2,3% більше, ніж у 2015 році. При цьому область перевищила свій показник 2005-го. Це вельми втішна тенденція, адже значущість молочного скотарства у продовольчій безпеці держави та в економіці сільських територій важко переоцінити.

ТОВ «Устя», що в Бершадському районі, на 2500 гектарів ріллі утримує майже тисячу голів великої рогатої худоби, зокрема 450 корів. У тваринницькій галузі товариства круглий рік працюють 40 осіб з її роботою пов’язані механізатори та обслуговуючі галузі. З виробництва молока господарство має обігові кошти, що дуже важливо в міжсезоння, а кормові культури, які згодовують тваринам, є добрими попередниками, що дає змогу грамотно формувати сівозміну. Крім того, з ферм на поля вивозять органічні добрива, які працюють на врожай та зберігають родючість ґрунтів для наступних поколінь.

Як розповів досвідчений керівник господарства Павло Марущак, кілька років тому через невеликі надої постало питання, чи доцільно займатися молочним скотарством. Але покликали спеціалістів, за рекомендаціями яких зробили галузь повністю сучасною.  Тепер щороку тут отримують від корови в середньому по 8 тисяч літрів молока високої якості, яке купують навіть для виготовлення кошерної продукції.

Протягом останніх років в області збудовано нові молочні комплекси, однак здебільшого в господарствах реконструювали наявні фермські приміщення під нове доїльне обладнання та сучасні технології утримання корів. «Будувати з нуля — це відразу вкласти кілька мільйонів в обладнання та приміщення. Але ж його ще треба наповнити високопродуктивним поголів’ям, яке коштує дорого, і в нас, і за ме-жами країни. Тепер в області реалізаційна ціна племінної худоби становить від 45—65 гривень за кілограм живої ваги. Тобто нетель коштує приблизно 25 тисяч гривень. Тому  господарства віддають перевагу реконструкції фермських приміщень та послідовно поліпшують продуктивність поголів’я», — сказав заступник директора-начальник управління організації виробництва продукції тваринництва та переробної промисловості департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Микола Заїка.

З його слів, за сучасних технологій корова за 3—5 років віддає свій продуктивний потенціал. Після цього її треба замінити. Оновлення поголів’я обходиться в круглу суму, однак це передбачувані витрати, і замінювати є чим. Свого часу галузевий департамент розробив і запропонував господарствам стратегію розвитку молочного скотарства, яку схвалила обласна влада. Одним з її напрямів став перехід на утримання більш продуктивних порід корів вітчизняної та закордонної селекції. І тепер в області працює 54 суб’єкти племінної справи, зокрема 4 племінних підприємства, що продають сім’я високопродуктивних биків-плідників, яке використовувати дешевше, ніж купувати нетелей. Цієї бази достатньо, щоб забезпечити потреби області.

Цікаво: якщо раніше в раціоні корови концентровані корми становили 5—10% і це була дерть, то тепер, щоб отримати від неї за рік 8 тисяч кілограмів молока, вони становлять 50%  і навіть більше, причому використовують збалансування елементів різними добавками. Тож виробництво молока стало інтенсивним. І хоча чисельність поголів’я в сільськогосподарських підприємствах трохи зменшилася (це загальна тенденція в галузі), обсяги виробництва і продуктивність зросли. Торік в області вони отримали від корови в середньому по 5809 кілограмів молока, що  на 131 кілограм більше, ніж  2015-го. А деякі господарства досягли європейських показників — надоїли по 9  і майже по 10 тисяч кілограмів.

«Нині виробляти молоко вигідно», — запевнив  Микола Заїка. З його слів, сільськогосподарським підприємствам  молокозаводи за кілограм молока дають у середньому 8,3 гривні. А наприклад «Вінницький молочний завод «Рошен» приймає його за ціною в середньому 9,4 гривні. Тож якщо маєш партію кілька тонн відповідної якості, є змога реалізувати за ціною понад 10 гривень за кілограм. «Тепер молокозаводи насамперед зацікавлені працювати із сировиною високої якості. І завдяки підвищенню продуктивності кількість молока, яка надходить на промисловий переробіток від сільськогосподарських підприємств, збільшується, а його питома вага від населення зменшується», — зауважив він. Ці тенденції притаманні загалом галузі у країні. Обсяги виробництва і заготівлі молока ґатунку екстра зростають, інформує асоціація виробників молока.

Корова у дворі — є робота у селі

Загалом домогосподарства виробляють молока більше. На Вінниччині їхня частка становить 80%. В областях пропорція різна. Проте у країні й раніше, і тепер між заводами є конкуренція за молоко з особистих селянських господарств, що свідчить про їх значущість. Також населення реалізує свої молокопродукти на ринках, працюючи на продовольчу безпеку держави.

Однак кількість корів у домогосподарствах зменшується. Причин цього кілька. По-перше, сільське населення старіє. По-друге, закупівельні ціни на молоко були низькими. Дається взнаки й те, що природний  трикутник селянин — присадибна ділянка — корова не набув логічного продовження: власна переробка — власний магазин (кооператив). За таких умов додана вартість підставляла б плече найбільш клопітній і затратній ланці, якою є виробництво молока. А була б робота, то й  молодь залишалася б у селі.

Та ситуація змінюється. У січні в області закупівельна ціна на молоко від населення в середньому становила 5,72 гривні, що на 2,3 гривні більше, ніж у  відповідний період торік. Далекоглядні молокозаводи починали будувати відносини з домогосподарствами на якісно іншій основі. За інформацією департаменту агропромислового розвитку ОДА, Гайсинський молокозавод приймає молоко від населення за ціною на 10—20% більшою, ніж в окрузі. Він згуртував здавачів у заготівельний кооператив, об’єднавши власників 1200 корів (за кількістю поголів’я це сучасний комплекс) і забезпечує їх ветеринарними препаратами, концентрованими кормами й буряковими вичавками, доставляючи  їх до кожного двору.

У Томашпільському районі  з ініціативи місцевої влади заклали підвалини кооперативу, який не лише заготовлятиме, а й перероблятиме молоко. І нині за грантові кошти ЄС тут будують переробний цех. Цими питаннями переймається і кооператив, який нещодавно створили у селі Джулинка Бершадського району. Тож простежується стале прагнення домогосподарств населення отримати додану вартість.

Допомагають тим, хто  потребує

Цього року держава на розвиток тваринницької галузі передбачила значно більше коштів, ніж торік. Підставляють плече і в областях. «На Вінниччині з обласного бюджету надають підтримку малим фермерським та особистим селянським господарствам відповідно до обласної програми їх розвитку на 2016—2020 роки», — зазначила виконуюча обов’язки директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Валентина Кирилюк.

З її слів, пріоритетний напрям — кредитування тих, хто хоче займатися тваринництвом як бізнесом. Таким з обласного бюджету через обласний фонд підтримки інвестицій надають пільговий кредит на три роки під 6% річних, що дає змогу започаткувати або розвивати сімейну ферму. Крім того,  другий рік  домогосподарствам населення, які утримують 3 і більше корів, з обласного бюджету  відшкодовують половину вартості придбання доїльної установки або обладнання для охолодження молока. Лише торік 254 домогосподарства отримали 820 тисяч гривень відшкодування. Ця підтримка ефективна, тому на нинішній рік обласна влада збільшила суму допомоги до мільйона гривень.

«Ідеться про самозайнятість сільського населення, покращення якості молока, зменшення ручної праці. Стимулюємо ті родини, які прагнуть  створити власний бізнес і мати сталий прибуток з нього», — зазначила Валентина Кирилюк. На користь розвитку і те, що у селах працюють ветеринарні пункти, а для випасу череди є пасовища, зокрема із залученням коштів з обласного, районного і місцевих бюджетів зі спеціального фонду, які надходять від втрати земель сільськогосподарського призначення.

Мабуть, кожна область з огляду на місцеві реалії має власну тактику. Зрушення сталися і в стратегії держави.

«Раніше чи не все ішло в Росію — тверді сири, масло. І коли цей ринок обвалився, то думали, що буде катастрофа. Але відкрились азіатські ринки. Тепер, за останні 2—3 роки, я  не чув від керівників молокозаводів, що продукція залежується на складах», — сказав  Микола Заїка. Валентина Кирилюк розширила тему: «Якщо рентабельність виробництва молока протягом останніх років становила 10—20%, то виробництво яловичини було  нульовим або збитковим. Але нині до нас телефонують зокрема з Узбекистану і Таджикистану із проханням надати адреси виробників. Щойно повністю запрацює попит зовнішнього ринку на яловичину, то утримання великої рогатої худоби стане вигідним бізнесом».

Отже, Україна зберегла такі традиційні ринки, як Казахстан, Молдова, Грузія, Вірменія, Туркменістан і вийшла на нові — Китай, Єгипет, В’єтнам, Бангладеш та інші. Проте українці споживають молока менше від рекомендованої норми. Якщо все підсумувати, то стане очевидним, що сільськогосподарські підприємства й домогосподарства населення — це одна українська молочна ріка, яку треба розвивати.