ПРІОРИТЕТИ

Європейська інтеграція чи російський вектор? Вибір залежить від політичної волі "верхів" і здатності "низів" до таких трансформацій

Міжнародні слухання на тему "Нова геополітична роль України: майбутнє пострадянської інтеграції" викликали значний інтерес як на власних теренах, так і за межами нашої Батьківщини. Вітчизняні, а також фахівці-політологи, науковці й журналісти з Російської Федерації, Білорусі, Естонії, Угорщини почали заповнювати затишний, але комфортний прес-центр інформаційного агентства "РБК -Україна" задовго до вказаного на запрошеннях часу.

Натхненник, організатор і координатор обговорення, політолог і директор Європейського інституту політичної культури Олександр Булавін одразу взяв "бика за роги", себто окреслив найактуальніші напрямки спілкування:

- Далеко не всіх представників вітчизняної еліти влаштовує роль і місце України на сучасній геополітичній карті світу. Вони хочуть бачити її у принципово новій іпостасі, сильним гравцем у пасьянсах будь-якої складності. І сьогодні у нас є реальна нагода напрацювати рекомендації до подальших державних рішень.

Забігаючи наперед відзначимо, що в ході змістовної дискусії звучали різні, подеколи діаметрально протилежні думки, які раз по раз переривалися вигуками й гострими репліками з місць. Але Олександр Олексійович уміло вів дискусію у руслі толерантності й взаєморозуміння.

У межах слухань, які в режимі он-лайн транслювали багато провідних інформаційних Інтернет-ресурсів, учасники зібрання обговорили два комплекси питань: "Євроатлантична інтеграція як інструмент розв'язання кризових проблем України" і "Східний вектор української зовнішньої політики - погляд зі Сходу й Заходу".

Світом керує не Америка

Спеціально для цього з Будапешта до України прибув колишній радник Прем'єр-міністра Угорщини Ласло Кемені. Його виступ став своєрідним програмним маніфестом, який визначив подальшу канву обговорення:

- Я вважаю, що геополітичне майбутнє України полягає у тіснішій інтеграції з Російською Федерацією, при цьому вона виступатиме у ролі з'єднувальної ланки з Європейським Союзом. Для цього сама Росія повинна створити сприятливі умови для потенційних партнерів, які ще не визначилися зі своїм зовнішньополітичним курсом.

Двополярний світ, який утримував баланс сил за часів "холодної війни", зіграв свою роль і відійшов у минуле. Говорити про переможців і переможених нині справа невдячна. Скоріше сторони погодилися на нічию. Чи є сенс у його відновленні, скажімо у вигляді США - Китай? На моє переконання, ні.

На порядок денний, по-перше, виходять реалії глобального інтегрованого світу. По-друге, це інтеграція навколо Росії. По-третє, здатність і готовність України до участі у глобальних процесах. І четвертим стовпом виступає Євросоюз і ставлення України до його єдиного простору економічного розвитку.

Перший пункт визначає науково-технічна революція і прагнення людства до мирного співіснування після багатьох років протистояння політичних систем. Все це відбувається на основі єдиної капіталістичної форми господарювання. Крім того, події 11 вересня 2001 року круто змінили розклад сил на світовому політичному олімпі. І сьогодні можна з цілковитою упевненістю стверджувати: світом керує не Америка. Принаймні, не лише вона одна.

Прихід до влади в США Барака Обами ознаменував народження нового світосприйняття, насамперед партнерства, до якого залучатимуться всі цивілізовані країни планети. Нині можна назвати двадцятку найрозвинутіших країн, саміт яких нещодавно відбувся у Сеулі. І одним із прийнятних варіантів нового світового порядку є групування навколо них як навколо політичних і економічних полюсів. Ці полюси будуть різними, але разом створять розгалужену мережу глобальної інтеграції та партнерства.

Україна у цьому сенсі поки що не є таким полюсом. Це слід усвідомити на всіх рівнях. Тож її завдання мусить полягати у пошуку найближчого з них. А ним є лише Росія. У Східній Європі іншого варіанта просто не існує. Тим більше, що Росія активно працює над посиленням своєї ролі у регіоні: намагається підняти виробництво до рівня світових лідерів, підтягує Сибір і Далекий Схід до євростандартів і бере активну участь у всіх глобальних справах.

Інтегратор не може бути імператором

Не всі сприйняли цю думку Ласло Кемені, стверджуючи, що ситуація може повернутися і навпаки. Так могло бути у минулому сторіччі, але сучасність не дає зворотній теорії жодного шансу. На думку угорського фахівця, з якою важко не погодитися, нині настала епоха взаємодії, а не керування з одного боку і підпорядкування з іншого.

Інтеграція обов'язково повинна бути вигідною для всіх країн-учасниць, які підтримують одна одну. Водночас кожна з них доходить такого висновку самостійно. Сама думка про повернення до імперії є несумісною із сучасним світосприйняттям.

Першим кроком у напрямку інтеграції навколо себе з боку Росії є Митний союз, наступним буде єдиний простір економічного розвитку. Україні ж у цій ситуації слід чітко визначитися з пріоритетами внутрішньої та зовнішньої політики, а також із шляхами втілення економічних кроків і реформ.

Ласло Кемені переконаний, що Україна не може залишатися наодинці. Перспектива входження до Європейського Союзу залишається досить віртуальною і малоймовірною: "Ви стукаєте у двері, а вони залишаються зачиненими". Тож прийнятними варіантами залишаються тяжіння до полюса з Росією в центрі або ж політика багатовекторності. Але в обох випадках лише на засадах рівноправ'я, толерантності й обопільної вигоди.

Олександр Булавін також переконаний, що багатовекторність є ознакою активної зовнішньої політики. Це свідчить, що держава використовує всі міжнародні інструменти для розв'язання внутрішніх проблем країни. Але в кожному векторі слід мати стратегічні й тактичні цілі, не розпорошувати державні зусилля на дрібниці.

Крім того, нейтралітет і позаблоковий статус не є підставами для пасивної зовнішньої діяльності України. Вона лише виграє, коли стане сповідувати політику активного нейтралітету, зміцнюючи її конкретними міжнародними ініціативами.

Європа: "за" і "проти"

На те воно й обговорення, що в процесі дискусії можна вислухати різні думки та пропозиції. Скажімо, директор "Школи політичної психології" Геннадій Балашов заявляє, що Євросоюз не дасть Росії втягнути Україну до сфери своїх геополітичних інтересів. Одним із природних і політичних інстинктів є погляд у бік сильного, в даному разі - Європи.

Не виключено, що всі заяви керівництва України про зближення з РФ і є тим замаскованим поглядом у бік Заходу. І багатьох експертів не здивує той факт, коли наша держава вимушено опиниться серед багатих європейських країн.

З іншого боку, чи потрібна Росії Україна в іпостасі з'єднувальної ланки? Адже роль останньої намагаються знівелювати, підтвердженням чого є проекти Південного і Північного потоків. Щось подібне колись відбулося і з країнами Прибалтики, вважає головний редактор журналу "Балтийский мир" Дмитро Кондрашов.

Не секрет, що задекларовані паритетні принципи ЄС не завжди є такими в реальності. Навряд чи якась маленька країна-новачок зможе сперечатися щодо впливу на політику організації з тими ж таки Францією або Німеччиною. Щось подібне відбувається і з колишніми республіками СРСР, яких новий союз, європейський, перетворив майже на фінансових кріпаків, порушивши баланс між сільським господарством, промисловістю, освітою і наукою. А саме ці основоположні речі є китами будь-якої державності.

Не можна не погодитися і з позицією голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Василем Волгою, який вважає, що на Євро-Азійському континенті реально виникли два могутніх геополітичних полюси - Європейський і Російський. При цьому так звана "стара Європа" прагне співпрацювати з Росією у багатьох напрямках. Причому як з окремою державою, так і з регіональним лідером для багатьох пострадянських країн. Тож наша держава виступає своєрідним містком співпраці й розвитку, ініціатором прискорення інтеграційних процесів між Європейським і Російським геополітичними полюсами.

З іншого боку - сила України полягає у її консерватизмі і ментальності народу, коріння яких сягає давніх традицій землеробства.

Шлях до глобальної економіки

У підсумковому документі слухань "Нова геополітична роль України: майбутнє пострадянської інтеграції" учасники відзначили, що головною перепоною реалізації наших геополітичних амбіцій є проблеми соціально-економічного й політичного розвитку, а також недостатня консолідація громадянського суспільства.

Розв'язання цих проблем може і повинно стати найсильнішим мотивом для активізації і стратегічного осмислення зовнішньополітичної діяльності керівництва країни. Підвищити рівень життя населення, оновити виробничу базу неможливо без освоєння міжнародних ринків і рівноправного входження в глобальну економіку.

Користь контактів, контрактів, спільних ініціатив і дій з країнами Європи, власне, ЄС та іншими континентальними структурами не піддається сумніву. Проте, як свідчить міжнародна практика і сучасні економічні реалії, розраховувати на серйозні прориви у цьому напрямку не доводиться. У зв'язку з цим учасники зібрання закликали керівництво України до створення довгострокового і вигідного геополітичного "Східного проекту". Його має бути спрямовано передусім на розвиток відносин з Росією та Білоруссю.

Тому учасники слухань виступили з ініціативою скликання Громадянського форуму України, Росії та Білорусі як інструмента громадянської дипломатії, що сприятиме гармонізації як міждержавних, так і суспільних відносин.