Одесі потрібна сучасна туристична інфраструктура, але одесити з недовірою ставляться до будь-яких робіт на узбережжі (мають на те підстави, бо вже не раз їхню довіру тут обманювали). Одеські пляжі — громадське надбання, але багато прибережних об’єктів — уже давно свята приватна власність. Секретар Одеської міськради Олег Бриндак підтвердив, що курортна Аркадія, приміром, — суто приватна територія, яку раніше розкупили частинами, що їх нині викупив один великий інвестор.

Громадські фундації Одеси та міська влада мали б шукати консенсус, вирішуючи принципові для міста питання, та в умовах політичної поляризації дехто з активістів радше схильний шукати привід для бійки. І в умовах цього хитросплетіння суперечностей бійка вже сталася. На приморській велосипедно-пішохідній Трасі здоров’я активісти побилися з будівельниками та представниками охоронної агенції «Народна варта». Дійшло до розбитих голів та пострілів із «травматиків». 

Активісти називали це протестом проти незаконних, на їхню думку, робіт. Міський голова вважає, що там була політична провокація. «На мій погляд, — каже Геннадій Труханов, — це спланована акція тих політичних невдах, які сьогодні  хочуть спровокувати владу на те, щоб вона взагалі нічим у місті не займалася».

Відкинувши політичний підтекст, спробуємо з’ясувати, довкола чого виник конфлікт. Що пропонує міськрада і що не влаштовує у цій пропозиції активістів.

Фото з сайту io.ua

«Ні» парковці у парку!

Ідеться фактично про кілька епіцентрів приморської активності. Один із них — парковка біля дельфінарію «Немо». «Пляж «Ланжерон» — популярне місце відпочинку, — об∂рунтовує доцільність стоянки Одеський міський голова. — Епіцентром тут став дельфінарій — єдиний в Україні, при якому є готель. Через тимчасову окупацію Криму зростає затребуваність Одеси як туристичного центру. Під час курортного сезону поблизу Ланжерона виникає майже транспортний колапс — машини у заторах».

Юрій Нікітін, громадський активіст, один із лідерів руху «Генеральний протест», всіляко підкреслює свою аполітичність та незаангажованість. Каже, що, на його думку, «за останні 20 років жоден міський голова не був кращим за іншого».

Конкретно щодо парковки біля дельфінарію його вердикт однозначний і безапеляційний: «Там мають повернути ∂рунт, висадити дерева — не має бути жодної парковки».

У такій позиції активістів, звісно, не може задовольнити відповідь міської ради, що вона, мовляв, зобов’язала бізнесменів виконати роботи з благоустрою та висадити дерева, що ті вже й висадили 50 дерев, до того ж не саджанців — а вже 3—5-річних ялин. Зауваження про те, що там мали б бути акації, зовсім малозначуще на тлі головного гасла «Парковці — ні!»

Камінь спотикання

Міськрада анонсує розширення Траси здоров’я до 7,5 метра і її розподіл на доріжки для велосипедистів, бігунів та технологічного транспорту. Ось ця остання і стала каменем спотикання.

«Слід прибрати смугу виділеного автомобільного руху взагалі, — наполягає Юрій Нікітін. — Має бути пішохідна зона, де можна виділити смугу для велосипедистів. Рух автомобілів слід заборонити».

І ось тут найцікавіший момент. Міськрада, по суті, саме такий варіант і пропонує.

«Ніколи, доки це буде у моїй компетенції, — каже Геннадій Труханов, — не підпишу жодного розпорядження, яке дозволило б там рухатися будь-якому транспорту. Просто провокатори почули на слуханнях від архітекторів фразу про дорогу для технологічного транспорту».

Міський голова каже, що тоді ж відразу зауважив, що йдеться не про окрему виділену дорогу для автотранспорту. Просто одну зі смуг пішохідно-велосипедної траси потрібно технологічно виконати так, щоб без проблем і руйнувань прийняти сміттєвоз чи, у разі потреби, пожежну машину або ж карету швидкої допомоги. 

Клятвам міського голови, що Траса здоров’я буде тільки пішохідною, активісти не вірять. У своєму конспірологічному пориві її облаштування вони бачать нічим іншим, як однією з ланок у забудові одеських приморських схилів.

Роботи на узвозі з Гагарінського плато на Трасу здоров’я вони розглядають у контексті не інакше як створення тихою сапою ще однієї транспортної магістралі, що обслуговуватиме майбутні приморські новобудови.

«Коли йдеться про реконструкцію Французького бульвару (відкрита для руху вулиця, майже паралельна Трасі здоров’я. — Авт.) у комплексі з Успенською вулицею і з реконструкцією Траси здоров’я, — каже Юрій Нікітін, то запевняю, що це пов’язано із забудовою схилів і припиненням існування Французького бульвару як санаторної зони. Новобудови тут ростимуть як гриби».

«Я назвав би такі припущення маренням», — обурюється Одеський міський голова. Він каже, що чув інші версії: мовляв, «благоустрій на Ланжероні роблять для того, щоб російським військам було зручніше висаджуватися в Одесі».

Не те щоб це останнє можна було сприйняти всерйоз, але ступінь антипатії воно ілюструє.

Нехай без приязні — аби без мордобою            

«Куди вже більш публічно?» — дивується Одеський міський голова і запевняє, що від 2005-го — саме відтоді Геннадій Труханов був депутатом міськради — не пам’ятає такої відкритості влади під час ухвалення рішень.

Каже, що й стосовно Траси здоров’я було проведено консультації з громадськістю:  «Усі охочі могли висловити претензії чи щось порекомендувати, і говорити про те, що когось не поінформували, не попередили — неправда, тут не може йтися про якісь кулуарні рішення».

Зовсім іншою бачить картину Юрій Нікітін. «У мене складається враження, — каже активіст, — що міський голова не хоче чути нічиїх думок, крім власної».

Один із фактів: «Міський голова декларує, що тут, вздовж Траси здоров’я, буде парк «Ювілейний», а меж цього парку не визначено».

Тут міський голова і не заперечує. Погоджується, що в місті ще чимало безгоспних чи напівбезгоспних об’єктів, і запевняє, що муніципалітет працює над цим питанням — ось уже визначилися зі статусом Алеї Слави й вирішили, хто триматиме її в порядку. Щось подібне планують зробити і з Трасою здоров’я.

Якби не політична складова, можливо б, вдалося досягти компромісу.

Юрій Нікітін як про справу вже минулу згадує «Генеральний протест» — громадський рух одеситів проти Генерального плану, що зміг на якийсь час під знаменами турботи про місто поєднати різні політичні сили: «Усі ті, хто у великій політиці один одному пики били і обзивали різними словами, тут працювали разом задля міста. Але коли політична ситуація стала такою, що кожен із них отримав змогу реалізувати свої політичні плани, це стало для них важливішим. Хтось бореться за владу, хтось — за вплив в окремо взятому кутку країни».

Міський голова каже, що бійку на Трасі здоров’я кваліфікували як конфлікт між особами — без звинувачень в організації масових безладів, і справу закрили.

«Навіть коли люди вважають, що роботи розпочали, не порадившись із ними, — каже Геннадій Труханов, — це ще не привід бити робітників, палити будівельні конструкції та техніку». Жертвою «коктейлю Молотова» став трактор і будівельні опалубки. Будівельна компанія зазнала збитків 100 тисяч гривень.

Хочеться, щоб це були останні жертви у війні на схилах. А конфлікт надалі врегульовувався б так, як у країні, де діють закони і панує здоровий глузд.