Команда одного з найбільших і найавторитетніших фестивалів в Україні зробила неможливе: в нинішній ситуації зібрала в Херсоні 29 театрів із шести країн світу, які за дев’ять днів показали 32 вистави різних жанрів, стилів і напрямів. Окрім вистав у сквері, що поблизу Музично-драматичного театру ім. Куліша — організатора фестивалю, активно працювала Green zone, де проводили майстер-класи, музичні вечори, читали п’єси, презентували книжки українських драматургів, зустрічі з учасниками фестивалю.
«Мельпомену Таврії» відкрив столичний Національний театр ім. І. Франка виставою із символічною для фестивалю назвою «Зірка, або Інтоксикація театром» британського драматурга Ноеля Кауарда із Поліною Лазовою і Богданом Бенюком у головних ролях. П’єса-шарж іронічно відкрила глядачам театральні лаштунки зі стосунками та рефлексіями як зірок, так і їхнього оточення. А Національний театр ім. Лесі Українки, навпаки, показав свою виставу в останній фестивальний день. Трагікомедія «Дрібниці життя» за оповіданнями Чехова сприймається як актуальний заклик: будьте толерантні, уважні до ближніх, бо саме дрібниці можуть ускладнити наше життя.
У свою чергу академічний Молодий театр подарував херсонцям свої дві нові вистави. Якщо «Однорукий» МакДонаха анонсовано як «американську комедію без цензури та гальм», то у спектаклі «Це все вона» Іванова знана актриса Рима Зюбіна, молодий актор Олег Коркушко, режисер Влада Бєлозоренко занурили нас у складний і водночас хвилюючий світ стосунків батьків і дітей.
Колектив, який нинішній сезон закінчує одразу з чотирма преміями «Київська пектораль», — Київський муніципальний академічний театр ляльок, одразу полюбив херсонський глядач завдяки «Оскару» — філософській притчі Е.-Е. Шмітта. Зворушлива лялька-хлопчик Оскар, хворий на онкологію, вчить дорослих непростої мудрості проживання кожного дня як останнього. І молоді актори Юлія Шаповал та Ігор Федірко, що не лише «грають ляльками», а й виконують «живі» ролі, сповнені тією щирістю і включеністю у своїх героїв, що у фіналі вибухають справжнім катарсисом.
У цьогорічній фестивальній афіші були покази трьох львівських театрів. І «Воскресіння», і театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» звернулися до сучасної української драматургії, або нинішнього осмислення біблійних істин («Ар’єр, або Захоплююча патологія» О. Марданя та містерія за мотивами Книги Екклезіаста). А в центрі спектаклю Першої сцени сучасної драматургії «Драма. UA» — моновистави «Лондон» білоруського автора Максима Досько у виконанні Ярослава Федорчука (його роботу визнано однією з кращих) — нехитра оповідь сантехніка Гєни з білоруської глибинки. Потрапивши у Лондон на конкурс декоративно-прикладного мистецтва, він переміг на ньому і з нетерпінням чекав повернення додому, зрозумівши, наскільки там йому краще.
Своє вміння органічно відчувати сучасну театральну мову показали і актори Кіровоградського музично-драматичного театру. Їхнє трактування п’єси французької авторки Ясміни Рези «Не залишайте друзів без нагляду» про трьох друзів, непросте порозуміння між ними й те, що за дружбу треба боротися, приємно вразило.
А звернення до «Пампушки» Мопассана про часи франко-прусської війни колективу Миколаївського театру драми і музкомедії дає змогу з позицій сьогодення переосмислити людську поведінку в часи загрози.
Господарі фесту, віддаючи всі свої сцени гостям, залишили для себе один вечір і показали експериментальну моновиставу «Порожнеча». Завдяки майстерності актриси Тетяни Проворової і режисера Сергія Павлюка глядачів змусили серйозно замислитися над глобально болючою темою — чи давати нове життя людині, чи ні.
Справжнім тріумфатором цьогорічної «Мельпомени» став колектив Чернігівського музично-драматичного театру. Його «Комедія помилок» Шекспіра отримала Гран-прі.
А як не згадати участь у фестивалі театру-переселенця — Луганського українського музично-драматичного театру, який півтора року тепер працює у Сєвєродонецьку в складних умовах. Дві його вистави, які побачив глядач у Херсоні, — трагіфарс «Маклена Граса» Куліша (реж. В. Московченко) і поетичну феєрію Олеся «Ніч на полонині» — відмітило експертне журі «за громадянський вибір, мужність та віддане служіння театру».
У виставі Тбіліського російського драмтеатру ім. Грибоєдова — інсценізації за мотивами Льва Толстого «Холстомір. Історія коня» режисера Автанділа Варсимашвілі створено трагічно-пронизливе дійство з вічними мотивами про гідність, терпіння, повагу до старості й… самотність «білих ворон» — і коней, і людей.
Цікавою вийшла співпраця українського режисера Ярослава Федоришина з угорським театром із міста Вац у виставі «Івонна, принцеса Бургундії». Зрештою експертне журі відзначило оригінальну сценографію й низку акторських робіт. І якщо для театру з румунського міста Бирланд, що вперше приїхав на цей фестиваль, близьким став матеріал знакового автора «нової драматургії» Сігарєва — «Фантомні болі», то театр СТБ із далекого португальського міста Брага, який учетверте приїхав у Херсон, звернувся до засновника свого національного театру, автора ХVI століття Жиля Вісенте. Інтерпретація його п’єси-мораліте «Човен, що відпливає до пекла» з темпераментною грою акторів неабияк зацікавила глядачів.
Галина ЦИМБАЛ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+