Хіба можливий консенсус між вовками і вівцями?

Про ситуацію на вітчизняному ринку металобрухту «УК» писав ще у серпні минулого року («Український ринок металобрухту роз’їдає іржа старої системи», 21 серпня 2014 р. №151). Тоді ми проаналізували зарегульованість ринку вторинних металів, запровадження штучних обмежень на експорт металобрухту, а саме запровадження квотування. Через тіньові схеми Україна втрачала щорічно мільярд доларів.

І це попри те, що наша держава затоварена брухтом чорних металів, тому ніяких проблем у вітчизняних металургів із закупівлею на внутрішньому ринку цієї сировини ніколи не було і не буде. Проте обмеження експорту металобрухту призвело до створення сірих схем у цій галузі.

Чому так склалося? Причин кілька — у цій історії по-чудернацьки переплелися і об’єктивні, і суб’єктивні. До речі, заготівельники брухту вважають, що домінує саме людський фактор. Минуло більш ніж сім місяців після виходу першого матеріалу. Що змінилося? Та майже нічого.

Віз і нині там

Часи начебто змінилися, і в Кабміні з’явилися нові керівники, зокрема в Мінекономрозвитку, яке регламентує роботу ринку вторинних металів.  Щоденно зі шпальт газет і з телеекранів сповіщають про руйнування корупційних схем і дерегуляцію економіки. Але… Чи  руки у нинішніх посадовців ще не дійшли до ринку металобрухту, чи ще щось (маю надію, що перше), утім, недавні події свідчать, що на ньому таки триває гра без правил.

Так, ще в лютому поточного року в Мінекономрозвитку відбулася нарада з проблемного питання. Фахівці відомства представили розрахунковий баланс утворення і споживання металобрухту. Прокоментувати ці розрахунки і пояснити ситуацію для «УК» погодився екс-міністр промисловості України Валерій Мазур.

Він сказав, що в усіх розрахункових балансах утворення і споживання металобрухту, підготовлених і затверджених останнім часом, обсяги потреби внутрішнього ринку (українських металургійних підприємств) умисно завищували на 25—30%. Справедливість цього твердження легко перевірити, порівнявши затверджені баланси і реальне споживання привізного металобрухту метпідприємствами в минулі роки. Екс-міністр промисловості України вважає, що є підстави стверджувати, що завищення в балансах потреби українських підприємств у привізному металобрухті — це умисна дезінформація урядових установ з метою обмеження обсягів експорту металобрухту.

Економіка України зазнала значних втрат, оскільки зменшення обсягів експорту брухту чорних металів постійно призводило до зменшення валютних надходжень у державну скарбницю.

План з валу

 У розглянутому на нараді в Мін економрозвитку проекті розрахункового балансу суттєво було завищено потреби українських виробників сталі в привізному металобрухті. Згідно із статистичними даними, в 2013—2014 роках на виробництво фактичних обсягів сталі металургійна галузь витратила 12—13% привізного металобрухту.

«Таким чином, для виплавляння 28 мільйонів тонн сталі потрібно було 3,36—3,64 мільйона тонн привізного металобрухту, а для 22,48 мільйона тонн — 2,69—2,92 мільйона тонн. Виходить, що наведені в підготовленому фахівцями Мінекономрозвитку проекті балансу потреби металургів у привізному металобрухті знову завищено приблизно на 15—30%. Тоді як реальні показники зовсім інші», — стверджує Валерій Мазур.

Сталеплавильні потужності металургійної галузі України в 2015 році не збільшаться порівняно з 2013—2014 роками. Обсяги експорту брухту нинішнього року мають становити понад два мільйони тонн, а в першому півріччі — більш ніж півтора. З таким прогнозом  можна погодитись.

Наприклад, у 1999 році на внутрішній ринок поставили 3,9 мільйона тонн брухту чорних металів, а на експорт пішло 4,7 мільйона тонн. Тобто Україна експортувала 54% заготовленого метало брухту. Щорічні можливості нашої країни: заготовляти 8—10 мільйонів тонн металобрухту і експортувати  чотири. «Треба, як у всьому світі: металурги мають проплачувати брухтозаготівельникам реальну ринкову ціну, а не вимагати, щоб їм віддавали металобрухт за ціною на 80—100 доларів нижчою, ніж вартість на світовому ринку», — переконаний експерт.

Ручний режим квотування

Внаслідок обмеження експорту і впровадженням Мінекономрозвитку  ручного режиму квот на вивезення за кордон брухту чорних металів Україна втрачає величезні суми надходжень валюти. Якщо скасувати квотування, обсяги експорту металобрухту становитимуть щорічно оті чотири мільйони тонн, і Україна отримуватиме в бюджет 1—1,2 мільярда доларів і 40 мільйонів євро завдяки ек спорт ному миту.

До того ж це позбавить корупціонерів, що торгують експортними квотами Мінекономрозвитку на металобрухт, можливості отримувати мільйонні хабарі, а також убезпечить від щорічного пограбування власниками металургійних компаній брухтозаготівельних підприємств на 300 мільйонів доларів. Знайти консенсус у цій проблемі між металургами і брухтозаготівельниками нереально, як неможливо його знайти між вовками і вівцями. Саме тому необхідно здійснювати дерегуляцію ринку металобрухту і його експорту. Україні вкрай потрібні надходження валюти від експорту.

Свою позицію щодо необхідності прийняття актів дерегуляції сфери експорту чорних металів  неодноразово висловлювала і Українська асоціація експортерів металобрухту, оскільки корупція і хабарництво в цій галузі величезні. Штучно створені нормативні акти, наприклад постанови КМУ №155 від 15.02.2002 р. і №388 від 03.05.2012 р., на які спирається Мінекономрозвитку, грубо порушують підписані Україною договір про вступ до СОТ і Угоду про асоціацію з ЄС. Тобто порушують ті принципи, за які гинули люди на Майдані!

Тим часом. Кабмін продовжив на 2 роки (до 2017-го) строк дії податкової пільги під час операцій з імпорту брухту чорних і кольорових металів.

Про це повідомила Міністр Кабінету Міністрів України Ганна Онищенко.

За її словами, уряд вніс зміни в постанову №15 від 12 січня 2011 року про запровадження спеціальної податкової пільги на брухт чорних і кольорових металів, яка втратила чинність 1 січня 2015 року.

«Тепер податкову пільгу продовжено до 2017 року», — сказала міністр.

Нагадаємо, що в січні 2014 року Кабмін звільнив брухтозаготівельні підприємства від сплати ПДВ при імпорті брухту кольорових і чорних металів (він стосувався понад 40 позицій). А ось питання експорту залишається відкритим.