ГОСТРА ТЕМА

Міліція Донецька розпочала пошуки зловмисників,
які погрожували матері двох учнів «оптимізованої» школи №111

Школярі, йдучи на літні канікули, зазвичай отримують завдання з літератури, мови чи математики. Схоже, подібні директиви отримали й виконавці непростого процесу закриття низки місцевих шкіл під назвою «оптимізація». Адже з початком канікул активізувалися й пристрасті довкола навчальних закладів, що закриваються. Причому недавні події засвідчили — з незговірливими батьками та вчителями ніхто панькатися не буде. Приміром, мамі учня донецької ЗОШ №111 Ірині Кругловій, яка нещодавно звернулася до суду з проханням відмінити рішення сесії міськради про ліквідацію закладу, двоє молодиків влаштували банальний «гоп-стоп» і пригрозили фізичною розправою, якщо жінка не припинить свої намагання відстояти школу.

 

Перше попередження

У середу, 8 червня, кореспондент «УК» ледве не відволік Ірину Круглову від більш важливого спілкування — до жінки нарешті прийшов слідчий. Як підтвердила згодом донеччанка, це була її перша зустріч із донецькими правоохоронцями після «побачення» з невідомими надвечір 30 травня. «По-перше, я боялася сюди звертатися, а по-друге, вже знала, що наступного дня поїду до Києва, і тому вирішила повідомити про все в Генеральну прокуратуру України, — ділиться мати двох дітей і запевняє, що тепер все докладно розповіла слідчому та написала заяву про притягнення до відповідальності двох невідомих, які їй погрожували. — Обидва спортивні на вигляд і вищі за мене зростом. Один був вдягнений у спортивні штани та чорно-білу футболку, інший — у джинсах і теж у футболці. У того, який тримав мене за руку, трохи хрипкий голос…» Вражає й те, що жінку лиходії перепинили не глухої ночі десь у безлюдному місці, а о 19.30 неподалік тієї ж школи №111.

— У цей час надворі ще світло, та й люди були неподалік — поблизу п’ятиповерхівок сиділи місцеві жителі, — пригадує Ірина Круглова. — Втім, ці двоє молодиків почували себе дуже впевнено і зі мною не церемонилися. Сказали, що я оката й язиката, але вони це виправлять: очі повиколюють та язика відріжуть. А ще моєму старшому сину пообіцяли ноги переламати. І все це станеться, якщо не перестану ходити по судах і боротися проти закриття нашої школи. Тобто це було перше попередження.

Небезпечна позиція?

Жінка й справді активістка ініціативної групи батьків та вчителів, які намагаються відстояти школу з українською мовою навчання (старший її син перейшов до 5-го класу, молодший збирається йти до 1-го). І нітрохи не сумнівається, що ота зустріч із «спортсменами» — результат її активної позиції. Адже Ірина Круглова 23 травня подала адміністративний позов до Ворошиловського райсуду Донецька стосовно відміни рішення міської ради від 15 квітня ц. р. про закриття школи №111. Вже 27 травня суд призупинив дію згаданого рішення міськради. А в той день, коли копії судової ухвали потрапили до Петровської райради та райвідділу освіти, жінку й зустріли біля школи невідомі.

— Слідчий пообіцяв ретельно розібратися і відшукати причетних до погроз, але я впевнена, що сліди цієї пригоди треба шукати в районній раді та у відділі освіти, — переконана вона. — Бо й голова райради Станіслав Повний, і керівник райвідділу освіти Лариса Фофанова ще у березні всіх переконували: мовляв, наші зусилля марні, бо школу все одно закриють. І вони й надалі роблять все для цього. Приміром, коли вже суд призупинив дію рішення міськради про закриття школи, до закладу приїхала начальник райвідділу освіти і почала вимагати від вчителів, аби вони зібрали заяви від батьків про перехід до школи №101. Казала, що жоден із вчителів не піде додому, поки всі батьки не напишуть заяви…

Після звернення до Генпрокуратури та низки телесюжетів про погрози Ірині Кругловій стало відомо далеко за межами регіону, а її опоненти поки притихли. Проте в сім’ї жінки, зрозуміло, дуже переживають і побоюються наступних рішучих дій з боку «спортсменів» та їх «тренерів». А сама вона поки не має наміру відступати. Хоча зізнається, що спільників стає дедалі менше. «Спершу батьки та вчителі дуже активно «воювали» за школу. Але потім деякі здалися, бо їх залякали звільненнями з роботи тощо. Звісно, мене зараз всі морально підтримують, однак що буде далі, важко сказати…» — знизує плечима жінка.

«Оптимізувати» — не будувати!

У Донецькому міському управлінні міліції підтвердили: за фактом погроз жительці Петровського району Ірині Кругловій зараз ведеться перевірка, однак про якісь результати цієї роботи поки що говорити завчасно. А з міської ради надійшло повідомлення, що це питання, а також забезпечення безпеки сім’ї активістки перебуває на контролі особисто міського голови Донецька. Подібна турбота, певна річ, зворушує, проте не варто забувати, що тугий вузол проблем навколо однієї з «оптимізованих» шкіл зав’язався не без участі «батьків міста».

Українську школу в Петровському районі відкрили у 1995 році спільними зусиллями: Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області забезпечили навчальний заклад підручниками, з Чернівців привезли національний одяг для першокласників та експонати для «Світлиці». Для російськомовного Донецька наповненість учнями школи вважається на пристойному рівні — 57,2 відсотка! Тому наміри керівників району та міста закрити школу і перевести дітей до російської школи №100 та двомовної №101 для батьків і вчителів стали досить несподіваними.

Відтак ще взимку тут розпочалися акції протесту. «Ми себе підпалимо, але школу №111 закрити не дамо!» — з такими гаслами виходили мешканці району на пікетування районної та міської рад. Мітинг відбувся біля парадного під’їзду Донецької міськради 15 квітня, коли сесія прийняла рішення про закриття трьох міських загальноосвітніх шкіл, серед яких і №111. У міській прокуратурі обурених батьків тоді запевнили, що по кожній із шкіл проведуть перевірку доцільності подібного рішення і розглядатимуть всі заяви позивачів. Нарешті наприкінці травня Ворошиловський суд за позовом Ірини Круглової таки прийняв ухвалу про призупинення рішення Донецької міськради про ліквідацію школи, та вже за кілька днів невідомі пообіцяли їй відрізати язика, повиколювати очі та переламати ноги малолітньому сину, який займається футболом.

До речі, з’ясувалася ще одна дуже цікава деталь щодо реакції на судове рішення. Як повідомила «УК» заступник голови обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Марія Олійник, згадану ухвалу Ворошиловський суд прийняв ще 27 травня, а до міської ради вона потрапила аж… 8 червня. Де всі ці дні блукав важливий для подальшої долі школи і багатьох людей документ, залишається тільки здогадуватися. За попередньою версією, на роль «стрілочника» обрали кур’єра.

Недалекоглядна позиція

На жаль, пристрасті навколо проголошеної обласною владою оптимізації навчальних закладів (всього в області у 2011 році вирішили закрити 26 шкіл) не вщухають не тільки в Донецьку. Приміром, прокуратура міста Торез винесла протест на рішення міськради від 28 січня про закриття школи №27. Відповідною перевіркою було встановлено, що «рішення не відповідає положенням Закону України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» стосовно гарантій дітям щодо отримання повної, якісної та доступної освіти; зокрема міською радою не врахована кількість учнів цього навчального закладу, не вжиті заходи з організації підвезення дітей до інших шкіл, а також порушено їхнє право на вільний вибір мови навчання».

Розглянути згаданий протест правоохоронці запропонувати депутатам на сесії 27 травня. Та «слуги народу» виявилися «мудрішими» — перенесли розгляд цього питання аж на кінець літа. А вже 3 червня, розповідають вчителі, вранці до школи, де ще йшли екзамени, під’їхали вантажівки і почали вивозити шкільне майно: парти та інше обладнання.

…Окремі керівники краю дуже нервують, коли мова заходить про запропоновану ними ж «оптимізацію» шкіл, і будь-які зауваження відразу називають політичними спекуляціями. Тим часом своєрідною політикою можна назвати і отой банальний «гоп-стоп», і оте метушливе та поспішне звільнення приміщень шкіл від учнів та майна. Причому цю політику — за літо якомога швидше ліквідувати приречені школи — навряд чи можна назвати далекоглядною і перспективною.

ДО РЕЧІ

На одного вчителя — один учень

Владислав КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

РЕАЛІЇ. На сесії Смілянської райради Черкащини прийнято рішення про закриття двох шкіл — у селах Самгородок та Миколаївка. За словами заступника голови райради Станіслава Пилипенка, бюджет вже не витримує затрат на фінансування шкіл з мізерною кількістю учнів. Норми для утримання одного учня перевищуються в 4-6 разів. Приміром, у миколаївській школі навчається 13 учнів — їх обслуговує  стільки ж педагогів та інших працівників. «Навчати одному вчителю одного учня, — каже Станіслав Григорович, — не зовсім правильно. Як з точки зору економічної, так і педагогічної. Тому діти з Миколаївки з першого вересня відвідуватимуть школу, що в сусідній Костянтинівці. А в Самгородку, де всього шестеро учнів, всі вони вже відвідують Макіївську школу, тут вирішене питання щодо підвезення дітей. Проблем із працевлаштуванням освітян немає — здебільшого  тут працювали пенсіонери».

Депутат райради Мар’яна Герасименко голосувала проти такого рішення. «Я пропонувала зберегти хоча б початкову школу — об’єднати її з дитсадком, щоб маленькі діти навчалися у своєму селі. Але мої пропозиції навіть не розглядалися».

Від зменшення числа учнів у сільських школах нікуди не подінешся, — говорить начальник обласного управління освіти і науки Іван Шарапа. —  15 малокомплектних шкіл упродовж останнього року закрилися через відсутність учнів. Нині розпочали процес ліквідації 10 шкіл, реорганізації в заклад нижчого ступеня — семи шкіл. За останні п’ять років у селах реорганізували в заклади нижчого ступеня 30 закладів. Все вирішується за участю сільських рад та громадськості сіл.

Це підтверджує голова села Самгородок Степан Педченко і додає, що хоча учні доїжджають автобусом до школи в сусідній Макіївці, є проблема з дошкільнятами — для 17 дітей немає дитсадка. Бракує коштів на утримання й закладу культури. Тож назріла гостра необхідність провести укрупнення сільрад, надавати їм державну дотацію. Адже поповнювати бюджет села немає можливості —  підприємств на території ради обмаль, інші надходження — мізерні.