Україна — унітарна держава, і для неї абсолютно нормальний розподіл фінансових ресурсів між регіонами. У держбюджеті на 2014 рік заплановано, скільки коштів мають зібрати місцеві бюджети, скільки перерахувати в державний, хто отримає дотації, а хто, навпаки, буде донором.

Тут немає нічого дивного, адже донорами у дотуванні, як правило, виступають міста, в яких розташовані великі підприємства або зареєстровано багато компаній чи банківських установ. Наприклад, у Києві сконцентрована чимала кількість офісів великих компаній, тому тут збирають більше податків, хоч самі виробничі потужності розташовані в інших регіонах. Так, лише понад 8 мільярдів гривень доходів столиця має від податку з доходів фізичних осіб та інших місцевих податків (ці кошти залишаються в розпорядженні столиці). Плануючи бюджет на цей рік, вирішили, що для Києва цих коштів забагато, і заплановано з цієї суми перерахувати до головної скарбниці 1,5 мільярда гривень (див. інфографіку).

Але місто потребує субвенцій та дотацій на виконання функцій столиці, будівництво метро, мостів і доріг, а також асигнувань численним бюджетним організаціям. Місцевих доходів для цього не вистачить. Тому якщо у Києва забрати ті 1,5 мільярда гривень, він може перетворитися на один з найбільших дотаційних регіонів. Парадоксальна річ, але це так. При найбільших відрахуваннях до бюджету країни місто майже жебрак, залежний від дотаційної голки.

«На жаль, така ситуація притаманна не лише Києву. Всі місцеві бюджети в Україні дотаційні. І якщо виникає дефіцит коштів, то це, безумовно, наприкінці року призводить до проблем з виплатами бюджетникам, а комунальне господарство і благоустрій взагалі фінансуватимуться за залишковим принципом», — так прокоментував ситуацію експерт Асоціації міст Олександр Слобожан.

Загалом структура формування доходів місцевих бюджетів має такий вигляд: 52% становлять державні трансфери (дотації й субвенції), решта — власні доходи бюджетів: податок на доходи фізичних осіб — 61,5%, плата за землю — 12,6%, неоподатковані надходження — 12,2% та місцеві податки — 7%. Ось ця решта і залишається на місцевому рівні, інші збори перераховуються до бюджету країни, а вже звідти знову розподіляються по регіонах.

«Розвиток економіки в регіонах блокує централізація бюджету. Це велика проблема — коли кошти, зароблені на місцях, забирають до головного бюджету, а потім «нагорі» визначають, скільки дати кожній області, незважаючи на те, хто і скільки перерахував податків до скарбниці, і які регіони більше потребують бюджетних трансфертів і дотацій. Як свідчить практика, останніми роками найбільш дотаційним є Донбас. Таким він залишається і цього року», — зауважує незалежний економічний експерт Володимир Приходько.

За його словами, спираючись на дослідження, які провели аналітики з бюджетних питань, можна підрахувати, скільки коштів на душу населення торік регіони перерахували до бюджету, а скільки звідти отримали. Виходить, що саме Донецький проїдає чималу частину грошей. Так, за результатами дослідження, якби всі гроші залишалися на місцях, то прогодувати себе могли б тільки шість областей: Полтавська (саме вона є найбільшим донором бюджету), Харківська, Дніпропетровська, Сумська, Черкаська та Львівська. Наприклад, за словами експертів, кожен житель Полтавської області у першому півріччі минулого року перерахував до бюджету понад 3700 гривень, Харківської — 2500 гривень, Львівської — 140, натомість кожен житель Донецької області отримав 2126 гривень, Луганської — 2261, а киянин — 4072 гривні.

У світі промислові регіони країни дотують менш розвинені. У нас же навпаки. Суть у тому, що Донецька і Луганська області — це насамперед вугільні шахти, а як відомо, вуглевидобуток збитковий, тому уряд і змушений «вкидати» туди мільярди гривень, щоб підтримати галузь. На жаль, гроші йдуть не в модернізацію шахт, а значною мірою просто на проїдання. Крім того, Донбас має чимало пільг: багато підприємств регіону звільнено від сплати ПДВ, а це один з основних бюджетоутворюючих податків і водночас один із найбільш корумпованих.

Загалом дотації в будь-який регіон можна виправдати тоді, коли кошти вкладають у розвиток і вони дають результат на ділі, а не проїдаються. Насправді ж виходить, що чим більше грошей витрачають на депресивні регіони, тим гірше вони живуть.

КОМПЕТЕНТНО

Потрібна децентралізація бюджету

Олег УСТЕНКО,
виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера:

— Майже у всьому світі бюджетні дотації спрямовані на те, щоб «підтягти» економіку депресивних регіонів і в майбутньому зменшити їхню потребу в дотаціях. Наприклад, у Мексиці гроші традиційно заробляли промислові та нафтовидобувні регіони, зосереджені на східному узбережжі й біля Мехіко. Але в останні два десятиліття більшу частину грошової допомоги з центру системно вкладали в розвиток сільського господарства і туризму. Це дуже допомогло країні, коли державний нафтовидобувний сектор кілька років тому опинився на межі кризи.

В Україні все відбувається з точністю до навпаки. Обсяг дотацій визначається не структурними проектами, а швидкоплинною політичною кон’юнктурою. Повністю позбутися дотаційності нереально. Зменшити дотації й дати стимул розвитку економіки могла б децентралізація бюджету. Принаймні областям не потрібно було б спочатку відправляти велику частину своїх доходів у центр, щоб потім чекати їхнього повернення. Потрібні реформи. Але поступові, зі створенням стимулів для того, щоб області вчилися заробляти більше, оскільки зароблені гроші залишатимуться в їхньому розпорядженні. У світі регіонам залишають зазвичай саме ті податки, які стягують на місцях. Водночас наприклад імпортні мита чи акцизи йдуть до центральної скарбниці.