У  слова кремлівських лідерів про непричетність Росії до справ в Україні, може, хто й вірить. А вірити не варто, адже вся історія української боротьби за незалежність доводить інше. Зокрема нинішні події дуже схожі на так звану радянсько-українську війну 1917—1921 рр. Саме під час цієї війни 29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами, а за цим — захоплення Києва більшовицькою армією Муравйова.

Та війна відбувалася на тлі значно масштабнішої Першої світової, однією з подій якої був Берестейський мирний договір (або ж Брест-Литовська мирна угода). Відповідно до VI статті цього договору, який було підписано 3 березня 1918 року, Росія зобов’язувалася невідкладно укласти мир з Українською Народною Республікою та вивести свої війська з території України. За договором, Росія мала припинити усіляку пропаганду проти уряду та громадських установ України.

Тож історія української незалежності могла розпочатися ще 1918-го. Але Росія не була б Росією, якби підписані нею угоди виконувала, а Україна була здатна свою незалежність відстоювати. Вигнати росіян (і то на кілька місяців) вдалося з допомогою німецьких військ. Але поразка Німеччини у Першій світовій війні, підписання нею 11 листопада 1918 року капітуляції зумовили відхід німецьких військ.

Минуло кілька днів, і російські війська без оголошення війни почали новий наступ на Україну. У зв’язку з цим український уряд надіслав уряду Росії кілька нот протесту. У відповіді стверджувалося, що російських військ на території України немає, а проти неї воює хтось інший.

Як бачимо, у нинішній боротьбі проти незалежності України Росія використовує ті самі методи, що й 100 років тому. Однією зі складових цієї боротьби була і залишається пропаганда. Недарма її навіть згадано в тексті Берестейської угоди.

Радянська пропаганда була важливою сферою всієї історії існування СРСР. Тепер, коли СРСР немає, її спадкоємцем стала Росія, а основним споживачем — росіяни. Кисельов і компанія працюють і вдень, і вночі. Численні кінофільми, в яких головні герої їздять на «мерседесах», переконують, що це і є справжня Росія — багата й успішна. Не показувати ж світу справжні бездоріжжя, покинуті села, пияцтво і бідність значної частини населення.

На жаль, у цю пропаганду росіяни вірять. Як аргумент, що російських військ в Україні немає, можна почути: якби були, то ми вас давно б захопили. Правди не знають, бо не хочуть.

Невід’ємна риса сучасної Росії — її нелюбов до тих, хто їх хоч у чомусь переважає. Насамперед це стосується США і загалом західного світу. Отже, варто було Україні заявити про свій прозахідний шлях розвитку, як із прихованих ворогів, які борються за свою незалежність, нас одразу записали у справжні вороги.

Як видно, російська боротьба проти України, що налічує не одне століття, триває. Нині головне завдання Росії — недопущення вступу України в НАТО. Засоби — щось одірвати, ослабити, оббрехати. Таке воно, російське щастя — позбавляти щастя інших.  

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,  
доктор географічних наук для «Урядового кур’єра»