У фокусі її уваги — інформаційно-пропагандистська діяльність ОУН-УПА. Адже на цю Покрову ще живі колишні вояки Української Повстанської Армії, які об’єдналися у Волинське братство імені Клима Савура, патріоти краю відзначають 72-гу річницю з моменту створення цієї армії без держави.

Представлену до уваги глядачів експозицію створено на унікальних матеріалах, що їх свого часу розсекретила СБУ і передала у державний музейний фонд. На стендах — оригінальні документи, фотографії та речі українських повстанців 1940—1950-х років.

— Особливу увагу дослідників, які прагнуть докопатися до першоджерел того чи того явища, привертає різноманітна агітаційна продукція підпільних упівських друкарень: листівки, прокламації, самвидавні газети та журнали, — розповів директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. — Вони дають змогу простежити, наскільки широким та кваліфікованим був антинацистський та антирадянський інформаційно-пропагандистський фронт боротьби УПА. Українські повстанці не лише безжально висміювали представників червоної влади, які керували з позицій сили, а й часто апелювали до різних соціальних верств населення України. Зокрема представників інших поневолених гітлерівським та сталінським режимами народів Східної Європи й Азії, а також воїнів Червоної армії.

Творенню цікавої експозиції чимало енергії віддали завідувач відділу новітньої історії Валентина Машлай та старший науковий співробітник музею Сергій Лис. Їхніми стараннями представлено оригінальні документи, які висвітлюють державотворчу діяльність повстанських урядів — загальнонаціональної Української Головної Визвольної Ради та Народно-визвольної революційної організації, яка була суто волинським феноменом.

— Жодна армія без могутньої підтримки народу не змогла б вести боротьбу так довго, як це свого часу зробила УПА, — розповів колись авторові цих рядків свідок тих подій, нині вже покійний почесний громадянин Волині Григорій Гуртовий. — Маємо також пам’ятати, що в ті часи волиняни не лише платили офіційні податки державі, рятували від голоду людей з Росії та Донбасу, а й до початку 1960-х підтримували бійців УПА. І маємо знати, що відома нині Колківська — не єдина із повстанських республік, бійці яких рятували українське населення від німців, поляків, червоних партизанів.

Дереворит Ніла Хасевича «Ми стали волі на сторожі!» (1940-ві роки). Фото надане автором

Окрасою виставки очікувано стала колекція художніх робіт видатного волинського графіка, українського патріота, який фактично виконував роль головного художника армії без держави, Ніла Хасевича. Одноногий митець очолював політико-пропагандистську ланку УПА-«Північ», був членом Української Головної Визвольної Ради. Саме він та його учні створили величезну кількість повстанських листівок, дизайн грошових знаків — бофонів, які видавали селянам після сплати податку натурою, і бойових нагород УПА.

Створена у темних бункерах графіка Ніла Хасевича й досі дивує довершеною композицією, вмінням акцентувати на точному інформаційному посилі, філігранним володінням технікою. Щоб знищити «Старого» (він же «Бей», «Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Джміль»), гравюри якого в процесі повоєнної боротьби українського народу за волю потрапили на сесію ООН і викликали там значний інтерес, створили міжобласну чекістську групу. Вона тривалий час полювала на нього.

«Не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються», — написав Ніл Хасевич за рік до загибелі. У вас не викликають асоціацій ці слова?

Внаслідок перехопленої чекістами шифровки, в якій було повідомлення про заготовлених 5 кілограмів друкарської фарби та вишневі дошки, що мали стати формами для нових листівок, місце перебування невловимого підпільника вдалося з’ясувати. Загинув Ніл Хасевич у 1951 році з автоматом у руках, у бункері в селі Сухівці, що за 12 кілометрів від селища Клевань Рівненської області. На жаль, подвиг легендарного велета духу нинішня держава належно так і не поцінувала.

Щоб створити уявлення про умови, в яких бійці українського опору вели боротьбу із комуністичною навалою, волинські музейники, крім десятків раритетів часів національно-визвольних змагань запропонували до уваги відвідувачів ще й реконструкцію кімнати повстанського схрону.

Коли уявляєш побут вояків УПА, розумієш, як болісно ці умови  нагадують бліндажі, в яких наші теперішні герої-захисники вже на сході держави переховуються від ракет, мін та куль «братів» з імперської Росії та зомбованих нею сепаратистів.