Співвітчизники вважали його героїчним воїном — він брав участь у всіх п’яти війнах, які вів Ізраїль, а представники іншого табору катом, винним у смертях тисяч мирних жителів у таборах біженців. «Ніхто не може мене повчати про необхідність миру, — казав якось Аріель Шарон. — Це я воював у тих боях. Тож саме я є тією людиною, яка здатна зупинити війну».
Ми ніколи не дізнаємося, що спонукало Аріеля Шарона пожертвувати мрією, головним архітектором якої був він сам, ідеться в статті старшого наукового співробітника Національного центру наукових досліджень (CNRS) Франції Рана Галеві в Le Figaro. Лише за кілька місяців він відмовився від політики, якої дотримувався 30 років. Рішення відмовитися від поселень у Секторі Гази зробило з нього державного діяча. Воно також стало вінцем політичної кар’єри, відзначеної низкою більш-менш катастрофічних помилок.
У розширенні поселень бачили панацею від смертельної небезпеки, якою здавалося створення Палестинської держави. Однак жорстокість другої інтифади, крах усіх надій на тривалий мир і фактичне співіснування на палестинських територіях двох держав змусили Шарона визнати колишню стратегію застарілою і врешті-решт ухвалити рішення про односторонній вихід із Сектора Гази.
Чи розумів сам Шарон значущість свого історичного вибору? Своєю непохитною волею він поклав край теолого-політичній двозначності сіоністського руху. Однак стратегія «одностороннього відходу», яку він почав проводити, перш ніж його звалила хвороба, не витримала фундаменталізму ХАМАСу, слабкості ПНА і, нарешті, згубної схильності наступників до лукавства…
Аріель Шейнерман народився в долині Шарон адміністрованої Британією Палестини у 1928 році. Його батьки Шмуель і Девора були фермерами, сіоністськими емігрантами з Росії. Родинна ферма Шейнерманів часто ставала об’єктом нападів арабських сусідів, тож битися Аріель навчився з раннього дитинства.
За спогадами родичів, у дитинстві Аріель часто ховав родинну гвинтівку в купі гною, як тільки наближався британський патруль. Згодом він здобував освіту, вивчаючи сільське господарство, політику і військову справу, паралельно навчаючись, як стати юним воїном.
Про непересічного політика ще багато напишуть. Адже Близький Схід і надалі залишається однією з точок підвищеної уваги. Нині на авансцені інші політики, однак серед них уже не буде «Бульдозера» — таке прізвисько колись дали Аріелеві Шарону соратники по партії.
Як відомо, у грудні 2005 року Аріель Шарон пережив інсульт. Унаслідок другого інсульту в січні 2006-го ізраїльський воїн упав у кому, з якої так і не вийшов. Учора 85-річного політика поховали з військовими почестями на родинній фермі поряд з дружиною Лілі, як він і заповідав.
Прем’єр-міністр України Микола Азаров висловив співчуття Прем’єр-міністрові Держави Ізраїль Беньяміну Нетаньягу у зв’язку зі смертю колишнього Прем’єр-міністра Держави Ізраїль Аріеля Шарона.
«В особі пана Шарона Ізраїль втратив талановитого політика, з ім’ям якого пов’язані найважливіші віхи історії Вашої держави», — йдеться в урядовій телеграмі.
«Від імені Уряду України та від себе особисто висловлюю глибоке співчуття ізраїльському народові та прошу Вас передати слова підтримки рідним та близьким померлого», — написав Микола Азаров.
Ми в Google+