РЕЗОНАНС

Очільники виконавчої і самоврядної влади столиці слова "об'єднати зусилля" розуміють по-різному

Очікування зрештою почути з трибуни Київради "всю правду і нічого, крім правди", схоже, знову не справдилися. Хоча голова міськдержадміністрації Олександр Попов, до його честі, в якості важкої артилерії минулої середи і справді назвав убивчі факти тотального грабування впродовж трьох останніх років (до липня 2010-го) міської землі та комунальної власності.

Причім "убивають" не лише великі суми з багатьма нулями, як-от украдених у громади 75 мільярдів гривень, в які оцінено спершу депутатські (голосували ж переважно "за"), а затим управлінські (виконували ухвали) потуги. Дрібні цифри не менш красномовні: щодня разом з вихідними (?!) у киян відбирали 2,5 га, розкрадене загалом становить п'ять міських річних бюджетів, а "крихти" столичної скарбниці від земельних оборудок оцінюються аж 5 відсотками з барського столу "молодої команди".

Завдяки новітнім татаро-монголам столиця світового слов'янства нагло втратила свої рекреаційні "легені" -Жуків острів (мінус 364 га), реліктові ліси довкола Феофанії та заливні луги Конча-Заспи (мінус 364 га).

Ще 523 ділянки (загалом 575 га) також незаконно вилучено, але вже не загальними масивами, а шматуванням території підприємств та установ комунальної власності - шкіл, лікарень, кінотеатрів тощо, зокрема і ласого шматка на Сирці, де була розташована школа для дітей з вадами слуху.

Минуло майже дев'ять місяців і хочеться вже почути, хто конкретно і коли віддасть незаконно награбоване майно столичної громади і відповідатиме за свої дії чи бездіяльність перед законом. Для цього, принаймні, слід було б запросити на останню сесію Київради прокурора міста, котрий би підтвердив або спростував заяви щодо відкриття кримінальних справ проти колишніх столичних посадовців-казнокрадів і поінформував про розслідування.

Та не сталося, як гадалося. Злочини, як бачимо, викриті лише публічно. Але вони занадто великі, щоб укотре вдатися до такого легкого марафету, як переобрання секретаря Київради (за наявності так-сяк діючого столичного голови) або переформатування депутатської більшості. Навряд чи знайдеться бодай одна тверезо мисляча людина, котра повірить у казочку про добрі наміри вовків, яким на час карнавального дійства видали овечі маски.

Голосування у четвер, напередодні Дня сміху, на сесії Київради, зініційоване непотопаючим заступником очільника "молодої команди", яка повністю дискредитувала столичний орган місцевого самоврядування, стовідсотково підтвердило це журналістське припущення: 28 депутатських "штиків" підтримало пропозицію щодо відставки секретаря міської ради, а 54 висловилися "проти".

Решта обранців громади звично стали в позу страуса. А це, погодьтеся, найліпші підстави для фарисействування головуючого: "Наша позиція така ж, як і ваша!".

Експерти та політики вказують на різні шляхи виходу з глухого кута, в який потрапила столична влада. Хтось знову нагадує про ймовірність проведення позачергових перегонів, але зі зміною на мажоритарну форму виборів, за якої найвагоміший аргумент, особливо за умови подорожчання гречки, - продуктові набори для столичних бабусь.

Прихильники підкилимних домовленостей все ще кажуть, що стара більшість може стати новою. Авантюристи зазіхають на святе: радять вкотре обійти Основний Закон і урвати частину повноважень Київради на користь влади виконавчої.

Шкода, що за цих розкладів кожен киянин і вся столична громада загалом допоки залишаються німими споглядачами подій на Хрещатику, 36. Навіть тоді, коли вісімдесяти відсоткам з них, якщо вірити соціологам, все це зовсім не подобається...