Кілька останніх років поспіль  бігборди з портретами політиків різних партійних мастей і владних рангів вітали киян та гостей міста з Новим роком та Різдвом. Згідно з моїм бліц-опитуванням друзів та знайомих, декого з них ці самовдоволені пещені обличчя дратували, декого залишали абсолютно байдужими, а в декого викликали обурення, мовляв, привітав би ти нас, друже, видимими результатами своєї роботи.

У французькому Страсбурзі жителів міста з новорічними святами вітають… самі жителі Страсбурга, точніше працівники комунальних служб та мерії міста. Тут ви не побачите жодного бігборда з портретом страсбурзького мера Рональда Різа, хоча тут він має доволі велику популярність. На вітальних плакатах з побажанням щасливого Нового року, які зустрілися мені, дещо сором’язливо усміхалася жінка у зеленій спецкуртці. Це  Едіт, працівниця служби озеленення (так було підписано під плакатом). На наступному — кремезний хлопець в оранжевому жилеті вітально підняв руку. Підпис: «П’єр, працівник служби зі збору відходів та сміття». А неподалік мого будинку з Новим роком жителів міста вітає «Жан-Луї, спеціаліст із міського архіву». Погодьтеся, суть цих привітань зрозуміла і проста: «Міська адміністрація поряд, працювала і працюватиме у новому році разом з вами і для вас». А який смисл має плакат самовдоволеного політика з бокалом шампанського у руці? Самозамилування? Дорогий та банальний піар-хід нагадати про себе з прицілом на чергові вибори?

Тиждень тому на одному з міських перехресть мені вручили новорічний вітальний конверт від лідера фракції «зелених» страсбурзької мерії Алана Жюна. У конверті з написом «Екологія. Солідарність. Містоврядування» виявилися кілька жменьок насіння трави і квітів та коротеньке послання від Алана Жюна: «Давайте гідно зустрінемо весну у Страсбурзі у новому, 2014 році».

У цинічній і безпринципній гонитві за владою вітчизняні політики часто експлуатують не найліпші сторони людської натури: жадібність, байдужість, житейську хитрість, а також маніпулюють тим, що більшість виборців далеко не заможні. Вони з легкістю купують їхні голоси за кілограм гречки, продуктові пайки, сотню гривень у конверті чи дешеві ліки. Хоча насправді обраний політик повинен працювати на своїй посаді так,  щоб його виборці мали гідне життя і не спокушалися на будь-чиї разові передвиборчі подачки. Я вже не згадую про те, що політик своїм інтелектом та переконаннями повинен заохочувати людей до спільної справи, яка мінятиме їхнє життя і життя країни на краще.

Тож я дарую українським політикам цю чудову ідею Алана Жюна — конверт з весняним насінням. Тим більше, що Києву, який швидко і невпинно втрачає свою славу зеленого міста каштанів, вона може дуже знадобитися. І якщо хтось із представників вітчизняного політикуму цією ідеєю скористається, я чомусь переконана, що Алан Жюн не образиться на них за плагіат.