Ситуація з мистецькими фестивалями в областях двояка. З одного боку, їх, на щастя, нині вистачає — локальних, регіональних, всеукраїнських. Це не може не тішити. А з другого — рівень таких імпрез часто доволі невисокий, що, відповідно, не може не засмучувати. Перший національний фестиваль «Кропивницький», який тривав майже тиждень і завершився минулими вихідними в однойменному місті, став приємним винятком із цього правила.

Організатори фесту відразу вирішили не обмежуватися лише театром і заявили про мультижанровість «Кропивницького». Куратори кожного з напрямів — театрознавець Олег Вергеліс, музичний критик Любов Морозова, мистецтвознавець Аліса Ложкіна та інші — наповнили афішу «Кропивницького» справді цікавими позиціями. А солідне фінансування — на фестиваль було спрямовано сім мільйонів гривень — дало змогу зробити цю подію доступною для всіх: безкоштовні запрошення розповсюджували через установи та різні організації.

Організатор фестивалю «Кропивницький-2017» — Міністерство культури України за підтримки кіровоградської обласної і міської влади. Фестивальні події вирували на кількох мистецьких майданчиках міста: на великій та малій сценах обласного театру імені Кропивницького, у парку Ковалівський, місцевій філармонії, на центральній площі міста.

Одним із перших на фестивальну сцену вийшов Івано-Франківський театр ім. Івана Франка: Ростислав Держипільський разом зі своїми акторами привіз до Кропивницького одну із візитівок колективу — драму-реквієм «Нація» за чотирма новелами з однойменної збірки Марії Матіос.

Луганський обласний український музично-драматичний театр презентував комедію Марка Кропивницького «Пошились у дурні». Нарешті зібрав заслужену порцію овацій у Кропивницькому і легендарний львівський театр «Воскресіння», який на фестивалі показав античну трагедію «Іфігенія в Авліді», чеховський «Вишневий сад», вуличну виставу «Сни за Кобзарем», присвячену 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Одними з фаворитів фестивалю стали актори Херсонського обласного театру імені Куліша, які хоч і не без проблем (мала сцена місцевого театру виявилася дещо затісною для їхньої вистави), але блискуче відіграли свою нещодавню прем’єру у постановці Павла Ар’є «Баба Пріся, або На початку і наприкінці часів». Були також вистави з Кропивницького, Сум, Одеси.

Столичний театр на «Кропивницькому» представляли франківці (фестиваль закривали «Три товариші»), «Київ модерн-балет» (запрошення на одноактні балети «Жінки у ре мінорі» та «Вгору по річці» у фестивальної публіки мали чи не найбільший попит), «Золоті ворота», які привезли «Украдене щастя» та «Славу Героям», Молодий театр (дуель між Олексієм Вертинським та Станіславом Бокланом у «Загадкових варіаціях» завершилася прогнозованими оваціями), Театр переселенця…

І якщо фінал кожної з вистав вінчали щирі «Браво!», то PostPlayТЕАТР поїхав з фесту відверто розчарованим. Вистава Дена та Яни Гуменних «Чорний сніг» мала стати таким собі синтезом світла, хореографії, звуку і слова. Її структура — це кілька блоків, означених на заднику як #nagasaki, #saraevo, #donetsk, #aleppо. Чотири трагедії, різних і спільних водночас, мали б кристалізуватися в єдину ідею, яку актриса намагалася донести до глядачів через рух і слово. Але така форма подачі матеріалу виявилася занадто складною для глядачів, які масово покидали залу, при цьому ще й вголос коментуючи спектакль. Урешті-решт не витримала й сама актриса, яка після лайливого спічу кулею вилетіла зі сцени, смачно грюкнувши дверима. Мабуть, цей випадок потребує окремого аналізу організаторів фестивалю.

Звичайно, публіці варто показувати найновіші зразки театрального мистецтва, навіть якщо за суттю це відверта провокація. Проте не зайве хоча б попередити про те, що саме їй пропонуватимуть.

На головній музичній сцені виступили дует «Сестри Тельнюк», гурти «Друга ріка», «Без обмежень», «Крихітка». У літературній програмі взяли участь 19 письменників, зокрема Артем Полежака (Харків), Галина Крук (Львів), Дмитро Лазуткін (Київ), Сергій Жадан (Харків), Олег Коцарєв (Харків).

Окремим і дуже приємним пунктом фестивальної програми стала поїздка на хутір Надія — у родовий маєток родини Тобілевичів. Надзвичайно енергетичне, світле, мальовниче місце, яке має величезні туристичні перспективи.

Насамкінець. «Кропивницький-2017» був першим і одразу сягнув високого рівня, бо спрацювала неймовірна затребуваність публіки до високого мистецтва», — підсумував креативний продюсер проекту Сергій Проскурня. Програму створили в такий спосіб, що цікавість до фестивалю була в усіх вікових категорій. 

Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
для «Урядового кур’єра»

ПРЯМА МОВА

«Усі ми спільно зробили велику подію»

Євген НИЩУК,
міністр культури:

— Ті митці, які побували на фестивалі, несуть розголос цієї великої творчої події. Безумовно, у критиків можуть бути зауваження, але мене переповнює гордість. Тут ми всі спільно зробили велику подію. Інтернет переповнений яскравими враженнями від кожної з локацій, від кожної вистави, виставки, концерту. Ажіотаж такий, що складно дістати запрошення на деякі атракції.

«Кропивницький» став енергетичним простором для людей, які об’єднуються. І нам дуже важливо, щоб фестиваль об’єднав і містян, і тих, хто приїхав сюди. Також під час формування нового бюджету на культуру цей успіх дасть підстави говорити про те, що такі заходи себе виправдовують. Мистецькі фестивалі — це інвестиція в потенціал міста, регіону. Коли на порядку денному у реформуванні країни ключову роль відіграє культура, яка відбудовує, мирить, об’єднує, дарує гарний настрій та надію.