Як відомо, українське законодавство не дозволяє мати подвійне громадянство, хоча й не передбачає істотного покарання за отримання паспорта  іншої держави. Цим цілком успішно користуються і заповзятливі громадяни, і сусідні країни. Днями в  електронній версії однієї з румунських газет оприлюднено міркування щодо необхідності захисту етнічних румунів, які проживають на території України. Мовляв, ми на порозі громадянської війни, і при можливому розподілі на проєвропейський захід і проросійський схід потрібно буде втрутитися.

Водночас Румунія — член Європейського Союзу, НАТО, ОБСЄ, ООН, і всі ці організації підтвердили непорушність повоєнних кордонів Європи давно і назавжди. Це і є  гарантія миру та  стабільності в регіоні. Проте, нехтувати зазначеним  проявом у румунському суспільстві не можна. Як сприймають подібні ідеї в українських  прикордонних територіях, редакція доручила з’ясувати своїм власним кореспондентам в Одеській і Чернівецькій областях. 

Одещина: кому потрібна провокація?

Іван ШЕВЧУК, 
«Урядовий кур’єр»

ПЕРЕПИЛЬНУВАЛИ. «З точки зору здорового глузду, логіки та закону — це неможливо», — голова Одеської облдержадміністрації Микола Скорик не хоче навіть обговорювати вірогідність румунського вторгнення на терени України, та Одеської області зокрема. Він певен, що публікація румунського видання Adevrul про можливість «збройної інтервенції до Північної Буковини та півдня Бессарабії» задля захисту тутешнього румунського населення не має нічого спільного з позицією румунської влади: «Якісь гарячі голови у Румунії, безперечно, є, та їхні заяви не відображають позицію офіційного Бухареста». 

Власне, підтвердження цієї думки ми отримали й у відповіді Посольства Румунії в Україні на інформаційний запит «УК»: «МЗС Румунії відмежовується від такого штибу думок, опублікованих як особистий погляд в розділі «Персональні блоги» електронної версії однієї з румунських газет. Вважаємо, що зміцнення верховенства права і демократичного характеру суспільства сусідньої держави сприяє передбачуваності і стабільності регіональної безпеки, у чому прямо зацікавлена Румунія».

«На підставі блогів робити висновки про можливе вторгнення в Україну і загарбання її території — безглуздо», — вважає директор Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіпенко. Експерт зауважує, що, серед іншого, Румунія як член НАТО та Євросоюзу в межах цих спільнот має серйозні зобов’язання, які є додатковим стримуючим чинником щодо зовнішньополітичних авантюр.

Такі міркування не поділяє лідер Всеукраїнської національно-культурної молдавської асоціації Анатолій Фетеску. Він закликає і українську владу, і європейських чиновників «поставити на місце румунських політиків і дипломатів, які ведуть себе неналежним чином». Некоректним він, зокрема, вважає те, що румунський парламент визнав офіційним святом день входження Буковини (нині це українська територія. — Ред.) до складу Румунії. «В моєму розумінні, Румунію влаштовує все, що робить Україну слабшою і в економічному, і в політичному плані», — каже Анатолій Фетеску, висловлюючи думку, прямо протилежну тій, що міститься у заяві посольства. На думку Фетеску, навіть своє членство в Євросоюзі сусідка використовує задля тиску на нашу державу — «ви колись захочете стати членами Євросоюзу, а ми голосуватимемо проти».

Головна ж його претензія до Румунії — це її прагнення утвердити думку, що румуни і молдовани є одним народом. Точніше, що є лише румуни, і молдовани як окрема нація не існують. Чи так це насправді, у посольстві Румунії — може, за браком часу, — нам не пояснили, хоча питання з цього приводу також містилося у нашому запиті. Так само без відповіді залишилося й питання:  чи проводиться масова видача громадянам України румунської та молдовської національності паспортів Румунії?

Офіційної цифри немає, неофіційна, за словами Анатолія Фетеску, коливається у проміжку від 20 до 100 тисяч. Тобто є припущення, що цей документ може мати ледь не чверть українських громадян молдовської та румунської національності. Така паспортизація може сприяти відтоку трудового ресурсу країни, але навряд чи є під∂рунтям для нарізання нових кордонів.

Сам Фетеску переконаний, що приєднання Молдови чи українських територій, що на певний час потрапляли до складу Румунії, «найближчим часом не відбудеться — у Румунії немає на це грошей». Він каже, що, за аналітичними даними, нині не більше 15% громадян Молдови бажають з’єднання з Румунією. Та й взагалі, на його погляд, політики не надто заможної Румунії часом просто намагаються питанням «північних територій» відволікти  своє населення від нагальних внутрішніх проблем: «Коли ситуація складна, шукають варіанти, як відвернути увагу. Кидають «кістку»: нам заважає Україна, слід забрати у неї наші території».

Що цікаво, спробу переключити увагу громадськості — цього разу вже української — Артем Філіпенко угледів у тиражуванні тієї самої скандальної статті про військове втручання: «Можливо, ми маємо справу з цільовим інформаційним вкиданням. Адже блогів багато, а вирішили перекласти саме цей  і відповідним чином подати його в українських мас-медіа. Навіщо?  Відволікти суспільну увагу від якихось внутрішніх проблем чи просто знайти зовнішнього ворога».

Експерт зауважує, що територіальні претензії у виконанні окремих політиків чи громадських діячів загалом є річчю звичною: «В Росії Жириновський постійно проголошує, що Донбас і Крим — це Росія, але чомусь на це звертають менше уваги, ніж на блог одного з румунських журналістів». «Звісно, слід уважно стежити за такими проявами, — каже про необережні, хай і неофіційні заяви з-за Дунаю голова Одеської ОДА, — але передчасно влаштовувати галас довкола цього, гадаю, не варто». Микола Скорик вважає виправданими зусилля місцевої влади, спрямовані на збереження військових частин на півдні Одещини, проте пояснює це не вірогідною агресією з боку Румунії, а просто необхідністю дбати про захист рубежів.

Артем Філіпенко переконаний, що «вразливим Придунайський регіон України є не внаслідок громадянського конфлікту, а через повну неувагу до цього регіону з боку центру»: «Найлогічніша відповідь  на такі спекуляції мала б полягати в тому, щоб вкладати гроші у розвиток цих територій, виводити їх зі стану хронічної депресії. Коли б тут усе нормально працювало, — і порти, і пароплавство, — ніхто б і думати не став про ті румунські паспорти».

За неофіційними  даними,  від 20 до 100  тисяч українців  мають  румунські  паспорти. Фото з сайту bonline.com.ua

Буковина: чому камінь кинуто саме зараз?

Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ВІДЛУННЯ. Днями під консульством Румунії у Чернівцях громадське об’єднання «Майдан» влаштувало мітинг, аби привернути увагу сусідньої держави до подій в Україні. Від імені активістів «Майдану» колишній народний депутат кількох скликань буковинець Георгій Манчуленко передав у консульство звернення, де, зокрема, зазначено: «У цій ситуації, щоб зупинити подальше кровопролиття, єдиним виходом (! — Ред.) є запровадження санкцій з боку Європейського Союзу проти очільників правлячого режиму України».

Звернення завершувалося недвозначним закликом: «Український народ заслуговує отримати допомогу від своїх сусідів-європейців!» Текст оперативно рознесли місцеві сайти. Відповідь не забарилася: допомогти готові — хоч танками! Озброєну «руку допомоги» пропонували, ясна річ, неофіційно. Щоправда, журналіст-блогер на офіційному сайті румунської центральної газети «Адєвєрул», по-нашому «Правда» (а там теж, зрозуміло, не малі діти граються в розмальовку на свій смак політичної карти Європи), ставив здебільшого питання собі і своїм землякам. Звучали вони, зокрема, й у відповідь українському офіцеру Манчуленку. Перше: що, мовляв, робитимемо з Україною, яка тихо сповзає до справжньої громадянської війни і до якої Румунія має найбільші територіальні домагання? Друге: чи готова румунська держава втрутитись, у тому числі військовими силами, аби захистити румунів у Чернівецькій області та на півдні Бессарабії? 

Буковина загалом за роки незалежності України чує таке не вперше. Причому екстремістські розмови про збирання земель в Romania Mare (Велику Румунію) особливо гучно починають звучати в часи політичних зламів в Україні. У грудні 2004 року навіть перейшли до конкретних справ. Поки політики займалися революцією, на центральній площі райцентру Глибока, що на румунському кордоні і де проживає чимало румунів, зібралося народне віче і з огляду на важку суспільно-політичну ситуацію в країні прийняло звернення до Генерального консула Румунії у Чернівцях. Якщо Президентом України не стане Віктор Ющенко, йшлося в ньому, румуни Чернівецької області розпочнуть акцію щодо проголошення автономії Буковини аж до повної самостійності.

Сьогодні ситуація в непростих відносинах двох держав обтяжена тим фактом, що чимало жителів Буковини мають офіційні румунські паспорти (точною цифрою не володіє ні державна міграційна служба, ні СБУ), а отже, є громадянами Румунії. Хоча подвійне громадянство в нашій державі заборонено. Тому розмови про автономію — вчорашній день. Тектонічний гул навис над державним кордоном України.

Паспорти держави Румунія можуть отримати не тільки етнічні румуни — громадяни України, а й жителі Чернівецької області, чиї родичі проживали на Буковині до 1941 року, коли в охопленій війною Європі цю землю поділили навпіл одним розчерком генеральського олівця на військовій карті. Як наслідок, цілі українські села опинилися в Румунії, а румунські — в Україні.

— Із питання подвійного громадянства, яке аж ніяк не надає нашій державі конструктиву, мала б бути чітка, зрозуміла позиція МЗС України, але за ці 10 років «паспортизації» українців вона так і не прозвучала, — каже голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв. — Територіальні претензії Румунії до України ні для кого не новина. Проте легковажно вважати блогерськими пустощами статтю на офіційному сайті поважного румунського видання, автор якої фактично закликає свою державу «обережно готуватися до військового втручання, коли Україна буде неспроможною підтримувати громадянський порядок на територіях, що населені румунами». Не випадково саме зараз в інформпростір, у бік України, кинули важкий камінь.

Поки спостерігають, які підуть від нього кола. Не можемо виключати ситуацію, коли гарячі голови (а їх вистачає в кожній країні) можуть підняти вже на юридичному рівні питання про захист громадян Румунії на території України. Це є наслідком тих необдуманих, провокативних дій, що призвели в нашій державі до внутрішнього політичного протистояння. Треба нарешті схаменутися і чимшвидше самим знайти об’єднавчий для України компроміс. Бо конфлікт, який переживаємо, становить загрозу територіальній цілісності нашої держави і її безпеці.

ОФІЦІЙНО

«Румунія відмежовується від позиції екстремізму»

Елеонора МОЛДОВАН,
Генеральний консул Румунії у Чернівцях:

— Протягом віків ми живемо разом — українці і румуни. Ми — сусіди, а отже, повинні формувати і формуємо свої стосунки на основі кращих людських якостей, які завжди були притаманні нашим народам. Треба акцентувати не на негативах, а на конструктивних речах. Усім нам, українцям і румунам, політикам, можновладцям, простим людям, треба постійно робити свій внесок в добро, примножувати мудрість і духовність у своїх країнах і у наших міждержавних взаєминах.

Румунія оголосила офіційну позицію щодо подій, які нині переживає Україна, є прес-реліз на офіційній сторінці МЗС Румунії. Приватну ж точку зору, висловлену через Інтернет, офіційно коментувати немає потреби. Офіційний Бухарест відмежовується від цих висловлювань. Не може бути жодних сумнівів у тому, що Румунія відмежовується від позиції екстремізму. І Україна, і Румунія рівняються на цінності Євросоюзу, які слугують нам орієнтиром в розбудові міждержавних зв’язків.