ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР

Які професії будуть затребувані в Україні через п’ять років?

Нещодавно завершилася вступна кампанія до вищих навчальних закладів. Дехто з абітурієнтів самостійно обирав майбутній фах заздалегідь, комусь підказали батьки чи вчителі. А є й такі, що чітко не визначилися. Тому й подавали документи на різні спеціальності у кілька вишів одразу.

Проте сучасні дослідники ринку праці переконанні, що обираючи майбутню професію, молоді передовсім слід пам’ятати, що час навчання у виші триває в середньому чотири-п’ять років. І коли він спливе, далеко не всі роботодавці, які нині мають потребу в певних фахівцях, потребуватимуть саме їх і на той час. А ще за 5 років наука й техніка підуть далеко вперед, і не обов’язково майбутній випускник зможе у них вільно зорієнтуватися.

То як же спрогнозувати, яку професію найкраще обрати й куди піти навчатися, аби після випуску гарантовано знайти роботу? Для цього потрібні чіткі орієнтири й зворотний зв’язок як від державних компаній, так і від бізнесу: яких працівників вони потребуватимуть, з якими знаннями, навичками та вміннями і які натомість запропонують умови праці, зарплату й чи матиме фахівець можливість розвитку кар’єри?

Таке перше пілотне дослідження було проведено в Україні протягом останнього року. Воно має назву «Прогнозування ринку праці в контексті проблем молодіжного безробіття». Його проводили недержавні установи: Фонд громадської безпеки та компанія «GP GROUP» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Обираючи майбутнє не можна забувати про технічний прогрес. Фото Світлани СКРЯБІНОІ

«Держава повинна створити майданчик можливостей»

Сергій ГЛУЩЕНКО, 
перший заступник
міністра молоді та спорту:

— Нині в Україні 14 мільйонів молодих людей віком від 14 до 35 років. Це третина всього нашого населення, найбільш працездатна, а отже, надія і майбутнє країни. А тому Міністерство молоді та спорту бачить своїм найпершим завданням підтримати їх і допомогти у визначенні подальшого життєвого шляху.

Проводячи опитування серед молоді, ми виявили, що її дуже турбує питання вибору робочого місця. Адже нині майже 40% молодих українців його не мають. А жити добре хлопцям і дівчатам хочеться тут і зараз, і це зрозуміло. Аби мали стабільний дохід, вони могли б розв’язати решту важливих проблем. Як-от придбати житло, цікаво та з користю проводити дозвілля, багато мандрувати, купувати сучасну недешеву техніку. Але для цього треба добре заробляти.

А отже, міністерство ставить собі за мету допомогти молоді знайти достойні робочі місця із заробітком, якого вистачить на всі потреби. Та ми розуміємо, що навіть маючи велике бажання і певні стимули для роботодавців, знайти роботу для кожного молодого українця ми не зможемо. І завжди будуть невдоволені із позицією: «Держава мені винна…»

Та на наш погляд, що насправді повинна зробити держава — забезпечити можливість і створити майданчик, на якому потенційні роботодавці зустрінуться з тими, хто шукає роботу. Адже перші часто бідкаються, що не можуть знайти собі розумного, працелюбного, талановитого й амбіційного працівника. А молоді, які вважають себе саме такими, ніяк не можуть знайти собі перше робоче місце. Ось і виходить дисбаланс між попитом і пропозицією на ринку праці.

А щоб його подолати, роботодавець повинен бачити потребу в працівниках, які будуть йому необхідні, хоч би на 5 років наперед. В усьому світі прогнози наперед роблять вже навіть на десятиріччя. В Україні ми поки що робимо перші кроки, але це вже добре. Уже чітко знаємо, де можна використати з користю інформацію, яку отримали від цього дослідження. А тому всіляко підтримуємо цей проект. А ще підписали меморандум про подальшу співпрацю з цими дослідниками.

Створивши такий майданчик, держава змінить роль батька, який увесь час чогось недодає дитині, на роль професійного і компетентного партнера й помічника. Та зрозуміло, що побудувати величезний будинок, де зустрічатимуться роботодавець і працівник, а також охочі могли б перенавчатися, здобувати додаткові професії та навички, для всієї України просто нереально.

Хоча б тому, що відстань між різними містами дуже велика. І щоразу долати її для чергової зустрічі, яка не гарантує успіху, у багатьох немає ні грошей, ні часу, ні можливості.

Але ми знайшли вихід. Це буде портал в Інтернеті, де з будь-якого місця в Україні зможуть вільно спілкуватися ті, хто шукає роботу, й ті, хто її пропонує. Створення порталу почнеться у вересні 2013 року. Фінансуватиметься проект за рахунок зацікавлених громадських організацій та представників соціально відповідального бізнесу.

Тут також можна буде познайомитися з викладачами, які запропонують перенавчити вас іншої професії, затребуваної на ринку праці, або підвищити кваліфікацію, яку вже маєте. Допоможуть вивчити іноземну мову, якої ви ще не знаєте. Адже онлайн-освіта нині дуже популярна і широко практикується за кордоном. То чому б не в Україні?

Ми бачимо це як кількамісячні дистанційні курси з маркетингу, фінансової грамотності та інші. Нині також дуже популярне навчання в ігровій формі, бізнес-моделювання.

А ще молоді тут можуть ділитися досвідом пошуку роботи, розповідати одне одному, куди вже зверталися і з яким результатом, які вимоги ставили до них роботодавці й що пропонували натомість.

Та головне, що нині, на жаль, взагалі невеликий відсоток молоді знає про те, що через Інтернет можна дистанційно навчатися, а від держави можна отримати гранти на розробку власних молодіжних програм тощо. І через цей портал ми плануємо донести таку інформацію до якомога більшої кількості молодих українців. А подати її потрібно так, щоб зацікавити юних. Тому має бути і відповідна наповненість порталу, і швидка передача даних у темпі, до якого звикла сучасна юнь.

Отже, це буде майданчик для надання можливостей, платформа, яку має забезпечити держава. Але чи буде він активним і цікавим, що саме там відбуватиметься і чи буде від цього користь — великою мірою залежатиме саме від його користувачів, тобто нашої  молоді. 

«На перспективу потрібні робітники»

Олексій ЗВОЛІНСЬКИЙ,
старший партнер дослідницької
кампанії GP GROUP:

— Своє дослідження ми намагалися провести серед 50 провідних приватних компаній України та врешті отримали відгук від приблизно 30% тих, до кого зверталися. Це були представники різних секторів економіки (агрофірми, банки, виробники різної продукції тощо), до того ж компанії, які нині активно розвиваються, а отже, й матимуть з часом потребу в нових працівниках. Завдання, яке перед собою ставили, — побудувати якомога чіткіший прогноз, скільки і яких працівників вони із часом потребуватимуть.

У результаті з’ясували, що у планах на найближчі 5 років у цих компаній — створити близько 3 тисяч нових робочих місць. Потреба у висококваліфікованих фахівцях становитиме за цим прогнозом лише 12%. Решта 88% — працівники робітничих спеціальностей. І для молоді це має стати сигналом: можливо, насправді починати свою кар’єру є сенс саме з робітничої професії, із часом просуваючись службовими щаблями. Нині, на нашу думку, саме у такий спосіб найперспективніше для молодого фахівця знайти собі роботу у відомій і перспективній фірмі. Тобто їм слід трохи зменшити амбіції й не націлюватися одразу на керівне крісло. Адже такої роботи можна не знайти доволі довго чи й взагалі. А вони могли б влаштуватися у компанію на нижчу посаду і, здобуваючи досвід безпосередньо під час роботи, поступово будувати кар’єру.

Конкретно ж серед професій, які будуть затребувані саме в цих компаніях, – маркетологи, PR-фахівці, бухгалтери, аудитори, торгові представники, техспеціалісти, продавці, трейдери, фарм-менеджери, головні механіки, головні агрономи й головні технологи.

За кордоном такі прогнози роблять уже давно, а ми тільки починаємо. Тому були проблеми, щоб роботодавці погодилися надати інформацію, потрібну для аналізу. Та ми змогли переконати вже певну частину з них, що виграють від цього всі. Адже і самі ці компанії знатимуть наперед, яких саме фахівців потребуватимуть, і молодь зможе орієнтуватися, який фах краще обрати, щоб після закінчення навчання бути затребуваним на ринку праці. І так вони зможуть знайти одне одного.

Звісно, на одному невеличкому прогнозі ми зупинятися не збираємося. Із часом плануємо залучити більше компаній, проводити масштабні галузеві дослідження й отримувати безпосередньо від учасників ринку надійні та вивірені дані щодо майбутніх робочих місць.

Любомира КОВАЛЬ,
«Урядовий кур’єр»