Депутат Європарламенту,
Марек СІВЕЦ
Протягом першого сесійного тижня Європарламенту у цьому році питання України до розгляду на порядку денному винесено не було. Однак про Майдан у своєму виступі, присвяченому підсумкам головування Литви у ЄС, згадав Голова Єврокомісії Жозе-Мануель Баррозу. «Коли в самій Європі багато хто висловлює розчарування Євросоюзом, то позиція українців, які стоять морозними ночами в Києві з прапорами ЄС, підтверджує важливість європейських цінностей», — сказав політик з трибуни. Комітет з питань зовнішньої політики, члени якого найліпше серед своїх колег обізнані з внутрішньополітичною ситуацією в Україні, обговорив майбутній візит до Києва делегації євродепутатів, що, як планується, 28—29 січня проведе зустрічі з українськими урядовцями і представниками опозиції.
В євродепутатів, з якими мені випало поспілкуватися цими днями у Страсбурзі, я запитувала про шанси Угоди про асоціацію, яка поки що залишається просто грубим стосом паперу, так і не матеріалізованим у зону вільної торгівлі з ЄС… Польський євродепутат (політична група «Альянс соціалістів і демократів за Європу») Марек СІВЕЦ в інтерв’ю «УК» розповів про ті завдання, на яких, на його думку, має зосередитися український уряд, та про своє бачення виходу України з політичної кризи.
Угода є, але вона не діє
— Пане Сівец, яка подальша доля Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?
— На цей час переговори щодо угоди призупинено, оскільки українська сторона відмовилася її підписувати. Звичайно, обидві сторони заявляють, що робота у цьому напрямку ведеться, проте я не бачу у найближчому майбутньому реальних шансів, які дали б змогу нам повернутися за стіл переговорів. Зараз важливо, щоб українська влада довела і продемонструвала, як вона технічно збирається імплементувати угоду. Якщо ми не знатимемо цієї технології, то поновлення переговорів з приводу підписання Угоди про асоціацію не матиме сенсу.
— Який офіційний статус має Угода про асоціацію України з ЄС?
—Угоду парафовано, і це вже не може бути змінено, проте її не підписано. Це означає, що угода не діє. Вона лежатиме на столі доти, доки не буде обопільної згоди двох сторін змінити ситуацію.
— В якому стані робочий діалог між Києвом і Брюсселем?
— Ми підтримуємо постійні відносини з Україною як країною, з якою встановлено дипломатичні відносини і бізнес-контакти. Ми маємо багато питань, які потребують обговорення, але не думаю, що Угода про асоціацію входить до їх переліку.
Завдання для економіки
— Український уряд заявляє, що євроінтеграція залишається пріоритетним напрямком його зовнішньополітичної діяльності. У Брюсселі ці заяви сприймають серйозно чи вважають порожньою риторикою?
— Ми не маємо повноважень трактувати офіційні заяви інших країн. Ми їх беремо до уваги, проте вони не додають нового виміру двостороннім відносинам. Головне завдання українського уряду — реальні кроки в економіці, які зроблять Україну менш вразливою перед політикою Росії. Тому я вважаю, що замість обговорення історичного значення євроінтеграції чи загальних політичних тенденцій ми маємо зосередитися на конкретних практичних заходах. Український уряд повинен думати над тим, як запроваджувати зміни в економіці, як переорієнтувати експорт певних груп товарів і як ліпше підготувати державу на майбутнє до проявів російської агресії.
— На вашу думку, як вплине на енергетичну безпеку України рішення її уряду припинити реверсні закупівлі газу в Польщі та Угорщині?
— Ніяк не вплине. Передусім ситуація на енергетичному ринку України змінилася за останні кілька років, зокрема істотно знизився рівень споживання енергоресурсів. Факт купівлі газу у Польщі та Угорщині сам по собі нічого не означає. Важливо знати, що є джерела, де можна купувати газ у разі, якщо Росія знову вирішить влаштувати Україні енергетичну блокаду. Якщо тепер українці мають дешевий російський газ, можна лише порадіти за них. Однак ви знаєте, що коли щось піде не так, ви знову можете повернутися до реверсних закупівель газу в Європі, що свого часу стало розумним і ефективним рішенням.
Сформулювати по-новому
— Греція оголосила «Південне партнерство» одним із пріоритетів свого головування у ЄС. Чи означає це, що інтереси «Східного партнерства» надовго зникнуть з порядку денного Євросоюзу?
—Звичайно, такого інтересу до країн «Східного партнерства», який ми спостерігали досі, вже не буде. Крім того, у Вільнюсі Україна стала не єдиною поразкою ЄС. Так само відмовилася від підписання Угоди про асоціацію Вірменія, ще раніше ми були змушені зменшити свої амбіції щодо Азербайджану, який оголосив, що йтиме власним шляхом, нам не вдалося змінити ситуацію в Білорусі. Але, на мою думку, нам треба заново визначити наші пріоритети у відносинах зі східними партнерами, оскільки те, що нам вдалося досягти, не можна назвати повністю задовільним результатом.
— Тобто ви вважаєте, що рішення Вірменії та України не підписувати угоди про асоціацію стало фіаско політики «Східного партнерства»?
— Ні, я не вважаю, що ЄС марно витратив гроші, час і зусилля на «Східне партнерство». Передусім тому, що за останні кілька років великою мірою завдяки цій ініціативі відбулися величезні зміни у менталітеті громадян країн «Східного партнерства». Проблема полягає в тому, що цю політичну ініціативу не було підготовлено до конфронтації з Росією. Запроваджуючи політику добросусідства зі східними партнерами, ми не прагнули протистояти Росії чи змагатися з нею. Але у Москві її було сприйнято як недружній крок. Саме тому ми отримали такі підсумки Вільнюського саміту.
— Чи не боїтеся ви, що у цьому році Росія так само змусить Грузію та Молдову відмовитися від підписання Угоди про асоціацію, використовуючи як аргумент тиску окуповані території Абхазії та конфлікт у Придністров’ї?
— На мою думку, згадані вами заморожені конфлікти не мають надзвичайної важливості у цьому контексті, оскільки тривають уже довгий час. Молдова і Грузія знають, як жити без частини своїх територій і рухатися вперед до Європи. Для політичних партій цих країн важливо шукати ефективні способи переконати своїх громадян у тому, що європейська пропозиція у вигляді асоціації приваблива і вигідна для їхнього майбутнього.
Завершення, яке має стати початком
— На вашу думку, чи застосував ЄС усі можливі засоби для того, щоб Угоду з Україною все-таки було підписано?
—Завжди можна з упевненістю говорити, що зробити треба було ще більше. Але я гадаю, ми грали чесно і продемонстрували свою добру волю. Та й майже до дня відкриття Вільнюського саміту у нас ніхто не просив зробити щось більше. Відверто кажучи, радше українська сторона продемонструвала брак належних підрахунків та проробки питання запровадження асоціації з ЄС.
— Чи не вважаєте ви, що бурхливе обговорення справи Юлії Тимошенко завадило Брюсселю і Києву вчасно розгледіти ті вирішальні економічні чинники, які врешті стали причиною зриву підписання Угоди про асоціацію?
— Безперечно, на Заході була група політиків, яка вела жорстку гру довкола справи Юлії Тимошенко. Якщо ми зосередили б свою увагу на економіці та на реальних загрозах для неї, то були б ліпше підготовлені до того, що трапилося. Як бачите, нині справа Юлії Тимошенко зникла з горизонту. Що, на мій погляд, несправедливо, адже ЄС закликав вирішити її з позиції поваги до прав людини та верховенства права. Але це засвідчує, якою цинічною була гра окремих політиків, оскільки її було фактично спрямовано на блокування угоди з Україною, а не на розв’язання справи Юлії Тимошенко.
— Яким, на ваш погляд, може бути вихід із політичної кризи в Україні?
— Першим кроком зараз має стати розпуск Майдану. Майдан — вражаюча і важлива демонстрація волевиявлення людей, які виступають проти уряду і чітко заявили про своє бажання бути в Європі. Проте в Україні є чинний парламент. Тож рано чи пізно всі заклики, вимоги, прохання Майдану мають переміститися до Верховної Ради. Мені прикро це говорити, але хтось повинен сказати це вголос. Майдан не має достатньо засобів впливу для того, щоб змінити владу в країні. Водночас уряд і парламентська більшість не повинні поводитися з учасниками Майдану як з ворогами. Вони повинні ставитися з повагою до цих людей, вести з ними діалог. Лише мирне завершення Майдану може стати початком дискусії щодо проведення в Україні наступних виборів, чесних і прозорих.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Марек СІВЕЦ (Польща). депутат Європарламенту, член політичної групи «Прогресивний альянс соціалістів і демократів». Народився у 1955 році. Закінчив Гірничо-металургійну академію в Кракові, здобув спеціальність журналіста в Академії соціальних наук. 1991—1997 рр. — депутат Сейму; 1997—2004 рр. очолював Бюро національної безпеки Польщі. З 2004 року — депутат Європарламенту. У 1997-му та 2004 роках в Україні його було нагороджено орденом Ярослава Мудрого 3-го та 4-го ступенів.
Ми в Google+