Дії платника у випадку помилково поданої звітності

У разі помилкового подання суб’єктом господарювання податкової звітності до органу Міндоходів, він може повідомити про це відповідний орган письмово. У листі платник повинен обгрунтувати обставини помилково поданої податкової звітності та звернутися з проханням не визнавати дану звітність як податкову. Це стосується звітності, яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того органу Міндоходів.

Нагадуємо, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу Міндоходів, в якому перебуває на обліку платник податків, перевіряє наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника, до її прийняття перевірці не підлягають (відповідно до ст.49 ПКУ).

Держмито сплачується до вчинення нотаріальних  дій, за які воно справляється

При здійсненні нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення таких дій. Водночас, за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є в справах нотаріальних контор, держмито сплачується при їх видачі.

Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується іншою стороною, яка не звільнена від його сплати, або пропорційно за домовленістю сторін.

За державну реєстрацію актів цивільного стану, а також за повторну видачу таких свідоцтв, держмито сплачується до подання відповідної заяви.

Розрахункові документи про сплату держмита додаються до примірників посвідчених правочинів, до заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, інших матеріалів про видачу документів тощо.

Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Відповідні норми передбачено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом  Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №811.

Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, а також  надання пільг по його сплаті є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).

У якому випадку не утримується ПДФО з доходу фізичних осіб-підприємців

Cуб’єкт господарювання чи самозайнята особа, які нараховують (виплачують) фізичній особі – підприємцю дохід від здійснення нею підприємницької діяльності, не завжди утримують податок на доходи у джерела виплати.

А саме, податок не утримується під час нарахування фізичній особі–підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо цією особою надано юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, з якими має господарські відносини, копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію як СПД. Таким документом може бути витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб–підприємців.

Водночас, це положення не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи чи надання послуги згідно з цивільно-правовим договором. Зокрема, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У випадку, коли фізична особа – підприємець є платником єдиного податку, то крім вказаних документів такій особі рекомендується надати копію Свідоцтва про сплату єдиного податку, в якому зазначаються обрані ним види діяльності.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з окремих податків і зборів, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з гл.1 розд. ХІV ПКУ (п.297.1 ст.297 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено ст. 177 ПКУ. А особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку — ст. 297 ПКУ.

На час відпустки єдинники першої і другої груп, які не мають найманих працівників, звільняються від сплати податку

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Інформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі. Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки і терміну втрати працездатності нормами ПКУ для таких платників не передбачено.

Тому, з метою уникнення порушення терміну щодо сплати авансових платежів рекомендується заяву щодо періоду щорічної відпустки подавати до територіального органу Міндоходів до початку відпустки. А заяву щодо терміну втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності доцільно подавати одразу після закінчення лікарняного.

Нагадаємо, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється територіальними органами Міндоходів на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначені ст.295 (розд.ХІV) ПКУ.

Інформаційно-комунікаційний департамент  Міністерства доходів і зборів України