На Донбасі набирає обертів розвиток відновлювальної енергетики

Луганські вітропарки нині називають найбільшим проектом на території України: обсяг інвестицій перевищує 18 мільярдів гривень. Вітроенергетичні установки планують розташувати на території трьох районів: Краснодонського, Лутугинського та Антрацитівського. З огляду на державну значущість луганських вітропарків для регіону і країни загалом вітряним паркам Краснодонський та Лутугинський присвоєно статус національних проектів «Енергія природи».

Щогодини — 25 Мегават

Після досліджень, проведених за допомогою обладнання, укріпленого на метеощоглах, а також спеціальної установки «Летар», що пробиває шари атмосфери, аби заміряти швидкість вітру, з’ясувалося, що тутешні вітри «сильніші» за, скажімо, ті, що на Миколаївщині.

Тому за найкоротші терміни у Краснодонському районі вже встановили 10 вітроенергетичних установок потужністю 2,5 мегавата кожна.

Колись покинута земля — майже 70 гектарів — перетворилася на не звичний для краю майданчик, з якого білі «гондоли» збирають та віддають у мережу вже 25 мегават електроенергії щогодини.

Коли сюди везли 50-метрові лопаті та першу гондолу «вітряка» дорогами Луганщини, звичайні машини зупинялися і люди виходили на узбіччя, аби сфотографувати білосніжне диво інженерної науки завбільшки десятки метрів.

За словами директора ТОВ «Луганські вітропарки» Олександра Беккермана, колись усі механізми вітроенергетичних установок закуповували в німецької фірми «Фурлендер», але тепер значну частину випускають на Краматорському заводі важкого машинобудування. Це здешевлює продукцію. У середньому виходить, що повністю комплекс-установка з монтажем (до якого входять і будівельні роботи) обходиться в 54—55 мільйонів гривень.

«Чи багато видає потужності Краснодонський вітропарк?» — перепитує Олександр Беккерман. — Максимум, що можуть дати тутешні агрегати, — до 600 мегават на місяць. А, скажімо, Запорізький алюмінієвий комбінат свого часу споживав щомісяця 320 мегават».

Треба розуміти фахівця так, що один великий завод цей вітропарк уже «прогодував» би.  

У «повелителів вітру» укладено договори з ДП «Енергоринок». Вироблену продукцію подають туди через мережі ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання».

«Запуск усіх потужностей луганських вітропарків забезпечить додатковий обсяг генерації електроенергії в регіоні на 2,07 ТВт/год на рік. Це майже 40% усієї електроенергії, що було вироблено в Луганській області, наприклад, у 2012 році, — підкреслює Олександр Беккерман. — Чинне законодавство дає змогу  виробникам продавати всю вироблену енергію споживачам за ринковими цінами і встановило обов’язок держави купувати електрику з альтернативних джерел у повному обсязі за вигідно високою ціною, що отримала назву «зелений» тариф.

Що думає ЄС про «зелений» тариф

 «Те, що в нас було ухвалено закон щодо «зеленої енергетики», — добре. Але  формування «зеленого» тарифу грунтується на цінах за електроенергію 1999 року. А відтоді багато разів ціна змінювалася, у процесі інфляції вартість  електроенергії зросла до такого рівня, що закладений у законі коефіцієнт уже відіграє незначну роль», — розмірковує голова комітету з енергозбереження, енергоефективності та впровадження зеленої енергетики Луганської торгово-промислової палати Павло Малий.

За його словами, друга проблема «зеленої справи» полягає в тому, що устремління чинного уряду до Євросоюзу цю проблему заводить у глухий кут. Бо начебто одна з вимог ЄС — скасування «зеленого» тарифу в   принципі.

«Зелена енергетика» — річ дуже витратна, економічно вона не може конкурувати з тепловою енергетикою й тим більше з енергетикою атомною.

Навіть за нинішніх умов капіталовкладення в найкращому разі можуть окупитися не менш ніж за 5—7 років. А якщо врахувати ще й інфляцію, створення самого виробництва та інші супутні процеси, такі, як скасування «зеленого» тарифу, то термін окупності може збільшитися до 20 років. У такі тривалі проекти ніхто не вкладатиме гроші. Бо подальше вкладання коштів за умов невизначеності політичної й економічної ситуації ризиковані.

«Генератори малої потужності  матимуть певний попит. Прийдешнє подорожчання електроенергії, передбачувані перебої з її постачанням, економічна нестабільність усе одно призведуть до того, що розпочнуться віялові відключення, і люди прагнутимуть до автономності, особливо ті з них, хто має котеджі в зонах сприятливих вітрів. Вони б воліли  купувати вітрогенератори потужністю 10—20—50 кіловат, — упевнений Павло Малий. — Та на сьогодні цей проект теж потихеньку сходить нанівець».

Чи може питання про проблеми «зеленої енергетики» та «зеленого» тарифу порушити перед урядом такий представницький орган підприємців, як торгово-промислова палата? Адже потрібно з’ясувати, що думає про «зелений» тариф Євросоюз.

«Може. Але за попереднього уряду ці види діяльності були жорстко монополізовані», — вважає голова комітету з енергозбереження, енергоефективності та впровадження «зеленої енергетики» Луганської торгово-промислової палати Павло Малий.  За його словами, якщо унеможливити в цій царині  корупційну складову, а посилити інноваційну, то будь-які питання вирішуватимуться.