Їхнє життя легким не назвеш. У 1940-х комуністичний смерч вирвав їх із рідної землі і розсіяв світами. Але вони не загубилися, збираються в Україні, деяких інших державах на фестивалі своєї культури. Чи не найбільший з них у перші вихідні серпня відбувся неподалік міста Монастириськ, що на Тернопільщині.
До Світової федерації українських лемківських об’єднань, яку очолює відома співачка Софія Федина, входять організації з Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії, Канади та США. У цьому переліку є країни, в яких лемки були автохтонами, і ті території, куди найзахідніших українців занесло.
Лише протягом 1945—1946 років за угодою між урядом тодішньої УРСР і Польщею про евакуацію українського населення з території Польщі депортували понад 483 тисячі осіб. Тих, які залишилися на Закерзонні, а це 140 тисяч людей, під час сумнозвісної акції «Вісла» комуністична влада переселила далеко на захід Польщі.
Зрештою, депортація 1944—1946 років та операція «Вісла» 1947 року досі ні в Україні, ні в Польщі не визнані злочином проти українського народу. За словами Софії Федини, вже неодноразово надсилали звернення до Верховної Ради, щоправда, попередніх скликань, і тоді не вистачало голосів для позитивного голосування.
«Це було не переселення з Польщі, а депортація, вигнання, винищення, вбивства та смерть», — каже голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна.
Софія Федина вважає, що цей злочин чинила не сучасна польська влада, а тоталітарний комуністичний режим, який діяв як у Польщі, так і в тогочасній Україні: «І нам треба засудити однозначно цей злочин, аби він не повторювався в майбутньому». Як відомо, тоді лемків закинули на Донбас. Рівно на сімдесяту річницю вимушеного переселення села Карла Лібкнехта, Переможне, місто Лутугине, що на Луганщині, накрили «гради», багатьох лемків, які допомагали нашим десантникам у Луганському аеропорту, розстріляли, інші мусили тікати.
На фестиваль приїхали лемки з різних країн. Іван Лаба свого часу був головою центральної ради Союзу українців-русинів Словаччини. Каже, в його країні організовують багато свят української культури.
А ось геолог за фахом Володимир Павук майже півстоліття живе у Новосибірську. Каже, що кожен четвертий містянин має українське коріння. Тому й активно діє в місті українська національно-культурна автономія «Лелека». Її учасники і в роки російської агресії організовують «концерти, на які приходять сотні людей, підносять українську культуру, вбираються у вишиванки». Торік їм вдалося відкрити пам’ятник Тарасові Шевченку.
Майже всі дійства «Дзвонів Лемківщини» відбувалися в скансені «Лемківське село». Зокрема очільник області Степан Барна вручив відзнаки бійцям АТО і волонтерам, нагадавши, що понад 3,5 тисячі краян нині захищають нашу державу. Згідно з указом Президента України, орден «За заслуги» ІІІ ступеня отримали директор Тернопільського художнього музею газда фестивалю Ігор Дуда та отець-капелан Іван Гуня. З Тернопілля майже 50 священиків стали військовими духівниками. Зачитали й привітання глави нашої держави учасникам «Дзвонів Лемківщини».
За два дні на сцені виступили понад 60 творчих колективів і виконавців, а своїми роботами дивували ледь не 70 майстрів народної творчості з усієї країни.
Та найголовніше і найсокровенніше дійство фестивалю — запалення лемківської ватри. Цього серпня її вогонь спалахнув у вечірніх сутінках.